1 лютого компанія ЛІГА :ЗАКОН провела круглий стіл на актуальну зараз тему: "Як Закон "Про захист персональних даних" вплине на бізнес? Чи дійсно він не торкається ЗМІ"?.
Закон "Про захист персональних даних" набув чинності місяць тому - 1 січня 2011 року. Дія цього Закону поширюється на усіх власників і розпорядників персональних даних, окрім фізичних осіб, що збирають і використовують ці дані для особистих потреб, а також журналістів при здійсненні ними професійних обов'язків і творчих діячів при здійсненні ними творчій діяльності.
З ухваленням цього Закону почала діяти заборона на поширення персональних даних без згоди суб'єкта цих даних, за винятком випадків, передбачених Законом : в інтересах національної безпеки, економічного благополуччя і прав людини та ін.
У рамках круглого столу виступали провідні українські юристи, серед яких і Костянтин Пильковкерівний партнер, керівник інвестиційної і арбітражної практик юридичної фірми "Cai and Lenard". Пан Пильков звернув увагу присутніх на те, що з січня 2011 року професія журналіста увійшла до вузького списку професій, представники яких мають можливість захистити свій бізнес від зайвого контролю з боку держави.
Відразу відмітимо, що діяльність ЗМІ не виключена з сфери дії Закону. Просто Закон не поширюється на певну діяльність журналістів і творчих працівників. Ексклюзивно для ЛІГА :ЗАКОН Костянтин Пильков розповів про те, яким чином ЗМІ можуть збудувати свій захист від зайвої уваги Державної служби України з питань захисту персональних даних.
Прийняття Закону "Про захист персональних даних" багато журналістів "охрестили" як крок у напрямі обмеження ЗМІ в можливості доступу і поширення інформації. Закон цей, дійсно, встановлює вимоги отримувати згоду фізичної особи, дані про яке обробляються, на таку обробку, а під персональні дані підводить практично будь-яку інформацію про особу. Будучи сприйнятий формально, Закон викликав переляк навіть у працівників Жеків, які дотримали його настільки ретельно, що викреслили з квитанцій за комунальні послуги прізвища володарів особових рахунків.
Проте навіть якщо підійти до застосування Закону без фанатизму, в умілих руках він може стати інструментом контролю не лише ЗМІ, але і бізнесу в цілому. Для контролю над дотриманням законодавства про захист персональних даних Законом передбачено створення уповноваженого органу. І такий орган - Державна служба України з питань захисту персональних даних - створюється. Згідно із законом Служба матиме повноваження доступу до інформаціїпов'язаною з обробкою персональних даних у базі персональних даних, і приміщеннямде здійснюється їх обробка. Цього цілком достатньо, щоб зарахувати Службу в розряд контролюючих органів і щоб занепокоїтися можливими зловживаннями і втручанням в діяльність ЗМІ. На додаток до цього передбачається створити Державний реєстр баз персональних даних, куди заноситиметься інформація, зокрема, про власника і місцезнаходження баз даних, а також про мету обробки даних в ній.
Цілком заслужено усе це викликає бажання захистити свою діяльність від дії Закону з його реєстраціями і контролем. Вдасться це далеко не усім. Серед небагатьох ЗМІ. Нехай навіть у багатьох з них є розуміння того, навіщо ухвалювався Закон, розуміння того, що Закон - це формальне виконання одного з майже восьми десятків вимог до України з боку Європейського Союзу на шляху нашої країни до асоціації з ЄС і безвізового режиму. Збудувати захист все ж варто, адже зробити це не так складно, а захист у результаті буде багатошаровий. Отже
1-й шар захисту - "Усі персональні дані у бази даних"
На цьому рівні захист заснований на дуже дрібному юридичному крутійстві. З одного боку, дія Закону не поширюється на діяльність по створенню баз персональних даних і обробці персональних даних в цих базах трьох категорій осіб для певних потреб. З іншого боку, Закон регулює стосунки, пов'язані із захистом персональних даних, під час їх обробки, а поняття "Обробка персональних даних" буквально не вказує, що така можлива тільки у базах даних. Тому, щоб діяльність не була кваліфікована як, приміром, збір або використання персональних даних безвідносно до якої-небудь бази, ці самі дані варто збирати відразу у бази даних.
Чим база даних відрізняється від простої їх сукупності? Тим, що база - це сукупність впорядкованих персональних даних в електронній формі і у формі картотек, якій присвоєно найменування.
"Впорядковані" не означає "в алфавітному порядку". Якщо дані відбиті в електронній таблиці, вони формально вже впорядковані в табличній формі. Якщо вони звалені скопом у вигляді окремих файлів в теці, вони вже впорядковані "в порядку вступу і зміни". Це відносно даних в електронній формі. Підпишіть свій робочий блокнот з форзаца "База (картотека) персональних даних журналіста (Ф. И. О.) для написання книги "_____" і Ви вже маєте базу з впорядкованими даними в порядку вступу цих самих даних.
2-й шар захисту - "Усі бази даних - журналістам"
Оскільки Закон виділяє з сфери своєї дії діяльність саме журналістів, а не ЗМІ, бази мають бути "прив'язані" персонально до журналістів. Приміром, назви файлів, тек можуть містити прізвища (чи інші персональні дані) журналістів, яким вони належать.
3-й шар захисту - "Діяльність по створенню баз і обробці в них персональних даних - це професійні і службові обов'язки журналіста"
Якщо ЗМІ з усією серйозністю відноситься до необхідності захистити себе від дії Закону, посадові інструкції, трудові договори, договори підряду або інші документи, на підставі яких журналіст працює зі ЗМІ, можуть бути доповнені таким обов'язком. Адже якщо журналіст створює базу у зв'язку з виконанням ним службових або професійних обов'язків, його діяльність залишається поза сферою дії нового Закону.
4-слой захисту - "Пишіть книгу! Телефонну…"
Усі три законодавчі визначення поняття "журналіст" (для інформаційних агентств, преси, а також загальне визначення) сходяться в тому, що журналіст - це творчий працівник. Відповідно, якщо журналіст займається своєю справою професійно і отримує від цього дохід, його бази користуються захистом ще і як бази професійного творчого працівника. Для цього вони повинні створюватися для здійснення творчої діяльності.
Відповідно до Законом України "Про професійних творчих працівників і творчі союзи" результатом творчої діяльності має бути твір або його інтерпретація, які мають культурно-штучну цінність. Тому бази можна створювати, приміром, для цілей написання книги, особливо коли зібрані у базі дані не цілком пов'язані з політикою ЗМІ або накопичувану журналістом інформацію не хотілося б зв'язувати з його роботою у визначеному ЗМІ. Що ж до культурної цінності майбутньої книги, то для того, щоб поставити під сумнів її, книгу слід ще дописати.
Надаючи такі рекомендації ЗМІ, пан Пильков не прагнув захистити їх від відповідальності за порушення у сфері собору і поширення інформації. Відповідальність була встановлена не Законом про захист персональних даних, а набагато раніше. Ні ЗМІ, ні журналісти від неї не звільнені. А ось додаткові "захисники", на думку експерта, їм абсолютно ні до чого.
