З початком кризи багато банок вирішили вдатися для прискорення розгляду суперечок до послуг третейських судів. Проте практика показала, що використання третейських судів не завжди є ефективним і виправданим.
Ще в квітні 2009 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно діяльності третейських судів і виконання рішень третейських судів" було внесено цілий ряд обмежень в діяльність третейських судів.
На сьогоднішній момент прийнято вважати, що виробництво справ в третейському суді займає близько місяця, його неможливо затягнути і інш. Проте практика показує зворотне. Способи штучного затягування розгляду суперечки тотожні як в третейському суді, так і в суді загальної юрисдикції: це і подача клопотань, і перенесення засідань з поважної причини, і відведення суддів третейського суду і так далі. При заяві відповідачем позову до суду загальної юрисдикції (наприклад, про визнання недійсним кредитного договору), провадження у справі в третейському суді має бути припинене. Розгляд справи затягується, тоді як в суді загальної юрисдикції такі справи могли б бути об'єднані.
Для передачі суперечки на розгляд третейським судом потрібне вільне волевиявлення обох сторін |
Також варто звернути увагу і на практику Верховного суду України, а саме на визначення від 22 листопада 2006 рокуяким встановлено, що відповідно до ч. 3 і ч. 5 ст 130 Цивільного процесуального кодексу України для передачі суперечки на розгляд третейським судом необхідно вільне волевиявлення обох сторінякщо ж таке волевиявлення відсутнє, то суперечка підлягає розгляду державним судом.
Окрім цього помилково вважається, що рішення третейського суду набуває чинності негайно і є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 50 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон). Для того, щоб виконати рішення третейського суду необхідно отримати в компетентному суді старанний документщо іноді зводить нанівець само рішення. Хоча ст. 56 Закону і передбачений термін в 15 днів для розгляду заяви про видачу старанного документу, але на практиці цей термін не витримується.
|
Ростислав Кравец: "Способи штучного затягування розгляду суперечки тотожні як в третейському суді, так і в суді загальної юрисдикції" |
Також помилковою вважається думка, що оскаржити рішення третейського суду практично неможливо. Проте з квітня 2009 року вдосконалений порядок оскарження рішень третейських судів і забезпечена можливість такого оскарження для осіб, що не брали участь в спорі.
Окрім вказаних обмежень слід звернути увагу на наступне:
- згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням третейського суду, наново підлягають доведенню в господарському, цивільному або іншому процесі;
- визначенням Верховного суду України від 09 грудня 2009 року встановлено, що по сенсу ст. 2 вказані Закони третейська угода - ця угода сторін про передачу суперечки на рішення третейського суду, тобто передумовою укладення третейського договору і однією з підстав звернення до третейського суду є наявність суперечки.
- рішенням апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2008 року встановлено, що передача суперечки на розгляд третейського суду без згоди однієї із сторін порушує її громадянські права.
Крім того п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" чітко вказано, що спори відносно нерухомого майна третейськими судами не розглядаються. У цьому зв'язку може істотно змінитися і роль третейського суду у врегулюванні суперечок між позичальниками і банками.
Досі третейський суд грає роль "дамокл меча", навислого над позичальником, що недалекоглядно підписав кредитний договір з третейською обмовкою, "не читаючи". Практично жоден з позичальників не сумнівається в упередженості такого третейського суду, і в тому, яке саме рішення їм буде винесено. Що, в принципі, підтверджує і керівництво банківа також, самих третейських судів.
Проте, третейський суд якраз повинен і може бути покликаний ефективно вирішувати питання врегулювання насправді існуючої суперечки між банком і позичальником на етапі узгодження умов реструктуризації. Нагадаємо, що згідно ст.7 Закону третейські суди можуть діяти як постійні, а можуть створюватися і для вирішення конкретної суперечки.
Сторони можуть самі створити третейський суд і призначити суддів, яким довіряють |
Для остаточного врегулювання питань, пов'язаних з реструктуризацією, і закріплення її положень, сторони самі можуть створити третейський судкуди увійдуть по одному судді відповідно від позичальника і банка, і один суддя - призначений ними представник Компанії по врегулюванню проблемної заборгованості, якій довіряють як банк так і позичальник. Участь такого представника у складі третейського суду дозволить забезпечити компетентність і незалежність при вирішенні суперечки, а також подальший контроль виконання умов договору про реструктуризацію.
Наявність рішення третейського суду, яким будуть закріплені умови реструктуризації, що набрало законної сили, дозволить банку, у разі порушення умов, відразу звернутися за отриманням старанного документу. Крім того, само рішення буде украй проблематично оспорити, як із-за пропуску термінів, так і у зв'язку з повною відповідністю третейської угоди вимогам закону, дотриманням процедури розгляду суперечок в третейському суді.
У свою чергу, для позичальника таке рішення також має свої переваги - адже з його допомогою стане можливим нарешті визначити остаточний розмір заборгованості, графік її погашення, розумний і чесний спосіб нарахування штрафних санкцій у разі невиконання перейнятих на себе зобов'язань.
На мій погляд, подібне застосування третейських судів повністю відповідатиме нормам Закону, Конституції Україниа також світовій практиці третейського судочинства. Що, у свою чергу, дозволить відновити взаємну довіру банків і їх клієнтів при врегулюванні питань погашення проблемної заборгованості, а також, попередить безповоротні процеси втрати лояльності до фінансових інститутів в нашій країні.
