Набрання чинності Законом "Про лобіювання" та розгортання Реєстру прозорості під егідою НАЗК ознаменували не просто зміну регуляторного ландшафту, а докорінний злам парадигми взаємодії між приватним капіталом та інститутами державної влади. Інструменти легітимного представництва інтересів Government Relations, експертний супровід нормотворчості чи інституціоналізована галузева консолідація відтепер підпорядковані імперативній правовій дихотомії.
У сучасних реаліях будь-яка непублічна, нерегламентована або латентна комунікація із суб'єктами владних повноважень апріорі інтерпретується антикорупційною вертикаллю як "сіра" або протиправна зона. Межа між реалізацією конституційного права на участь в управлінні державними справами (ст. ст. 38, 40 Конституції України), наданням кваліфікованої експертної аналітики та складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 Кримінального кодексу України, стала тонкою як лезо процесуального ризику.
Правоохоронна доктрина НАБУ та САП, підтримана практикою Вищого антикорупційного суду, демонструє тенденцію до глибокої деконструкції господарських операцій бізнесу, виокремлюючи кримінальний елемент там, де раніше вбачалися класичні цивільно-правові чи консалтингові відносини. Для адвокатської спільноти та судової гілки влади особливий інтерес становлять три ключові матеріально-правові та процесуальні тенденції.
У теорії кримінального права склад злочину, передбачений ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди), за своєю конструкцією є формальним (усіченим). Судова практика Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду послідовно підтверджує, що цей делікт є закінченим з моменту, коли пропозиція чи обіцянка була доведена до відома службової особи, тобто сприйнята її адресатом.
|
Ірина Шаповалова |
Для кваліфікації за цією нормою є абсолютно іррелевантним, чи прийняла службова особа таку пропозицію, чи висловила вона згоду і чи відбувся фактичний рух матеріальних або нематеріальних благ. Вербалізація наміру, зафіксована в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), оцінюється судом як закінчене кримінальне правопорушення. Це фактично звужує процесуальний простір для сторони захисту в частині доведення готування до злочину або незакінченого замаху, вимагаючи від адвоката зміщення акцентів на дослідження дефектів умислу або провокації злочину у контексті стандартів ЄСПЛ "Тейшейра де Кастро проти Португалії".
Сучасне правозастосування остаточно відійшло від класичного, суто майнового розуміння предмета підкупу. Спираючись на дефініцію, викладену в примітці до ст. 364 КК України, та актуальні правові позиції Верховного Суду, предметом обвинувачення дедалі частіше стають складноструктуровані нематеріальні блага:
Деанонімізація віртуальних активів: Спроби використання криптовалют (зокрема Bitcoin, USDT) як інструменту безкарного підкупу нівелюються за рахунок застосування слідством спеціалізованого програмного забезпечення (на кшталт Chainalysis) та кореляції блокчейн-транзакцій з IP-адресами, даними KYC-верифікації на криптобіржах та матеріалами аудіо-, відеоконтролю особи. Конспіративний сленг на записах НСРД суди оцінюють крізь призму реального змісту волевиявлення, відкидаючи версії захисту про "інноваційне донорство" чи "меценатство".
Удавані правочини (концепція "завуальованого гонорару"): Найбільш складним викликом для правосуддя є кваліфікація цивільно-правових угод (консалтинг, юридичний супровід, аналітичні послуги), укладених із суб'єктами господарювання, пов'язаними з авторами нормативних чи управлінських ініціатив. Оцінюючи такі конструкції, Вищий антикорупційний суд застосовує цивілістичну доктрину удаваних правочинів (ст. 235 ЦК України). За відсутності очевидного "документального сліду" (публічних звітів, прозорої калькуляції витраченого часу, офіційної реєстрації зустрічей у встановленому законом порядку) суд констатує відсутність реального ринкового змісту послуг, трактуючи таку оплату як прихований Success Fee ("гонорар успіху") за ухвалення вигідного рішення.
Лобізм стає для адвоката не лише інструментом представництва інтересів, а й окремою зоною правових та комплаєнс-ризиків. LIGA360 дає змогу тримати під контролем нормативні зміни, судову практику та ризики, що можуть впливати на роботу з клієнтом. Ознайомтеся з можливостями LIGA360 для юридичної практики.
Архітектура захисту та інститут Lobbying Compliance
Епоха легального лобізму вимагає від адвокатської спільноти докорінної зміни філософії - переходу від реактивної моделі захисту на етапі повідомлення про підозру до проактивного моделювання правової безпеки клієнта.
Доктринальне розмежування деліктів і конституційних прав: Завданням захисту є процесуальне доведення того, що комунікація бенефіціарів бізнесу з представниками влади не містила імперативних кодів підкупу, а була реалізацією права на звернення (ст. 40 Конституції) або легітимною участю в публічних консультаціях.
Процесуальне значення Реєстру прозорості: Укладення офіційного договору із суб'єктом лобіювання та обов'язкове внесення відомостей до Реєстру НАЗК анігілюють одну з ключових ознак корупційного діяння - його латентність і таємність. Водночас для суддівської колегії наявність особи в реєстрі не є абсолютним імунітетом, якщо обвинувачення доведе вихід за межі легального лобіювання та наявність умислу на надання неправомірної вигоди.
Семантико-текстуальний паритет (лінгвістична експертиза): Оскільки сторона обвинувачення схильна монополізувати право на інтерпретацію контексту розмов, зафіксованих під час НСРД, ефективною зброєю адвоката стає залучення незалежних судових лінгвістичних експертиз. Науково обґрунтований висновок експерта-лінгвіста дає змогу розмежувати "пропозицію/обіцянку" як чіткі форми волевиявлення від гіпотетичного обговорення макроекономічних ризиків, інвестиційного клімату чи легітимного GR-консалтингу.
Висновки та інституційні перспективи
Легалізація лобізму в Україні не зменшила кримінально-правові ризики - вона перевела їх у площину високого корпоративного комплаєнсу. Професійна прозорість і залишення бездоганного "цифрового і документального сліду" наразі є найвищою і найжорсткішою формою правового захисту.
Євроінтеграційні виклики вимагають від української адвокатури та національного капіталу масштабної інституційної експансії на зовнішні ринки. Створення прозорих інфраструктурних інституцій (зокрема спеціалізованих офісів лобіювання), які функціонують за прямими європейськими стандартами, дасть змогу вивести вітчизняну практику представництва інтересів на рівень високої правової культури. Це не лише захистить бренд національного бізнесу від внутрішніх кон'юнктурних коливань, а й повністю позбавить правоохоронні органи процесуального простору для спекуляцій і маніпуляцій кримінально-правовою кваліфікацією.
Ірина Шаповалова,
адвокат, лобіст, засновник ОФІСУ ЛОБІСТІВ