2025 - 2026 роки позначилися появою кількох нових категорій податкових спорів, що безпосередньо стосуються фізичних осіб і податкових агентів. Перша - оподаткування доходів резидентів України, отриманих від іноземних платформ на підставі міжнародного обміну інформацією. Друга - застосування підвищеного штрафу за "умисне" порушення без реального доведення умислу. Обидві теми вже мають сформовану судову практику, і обидві є надзвичайно актуальними для практикуючих юристів, адвокатів та бухгалтерів.
Об'єднує їх одне: в обох випадках контролюючий орган покладає тягар доказування на платника, спираючись на формальні підстави. І в обох випадках суди вже сформували чіткі межі того, що є допустимим, а що - ні. Розуміння цих меж дає змогу як мінімізувати ризики, так і ефективно захищатися, коли порушення вже відбулося.
Іноземні доходи та міжнародний обмін інформацією: що вже відбувається в судах, механіка спорів
Конвенції між Урядом України і урядами іноземних держав про уникнення подвійного оподаткування передбачають обмін інформацією про доходи резидентів. ДПС України вже активно отримує таку інформацію - зокрема, стосовно доходів українців від британських суб'єктів господарювання з 2020 року. Найбільш резонансний масив справ стосується виплат від компанії "Fenix International Ltd" (платформа OnlyFans) українським фізичним особам.
Механіка типова: ДПС отримує від британської сторони перелік осіб з даними про суми та кількість транзакцій - і направляє ці відомості до регіональних управлінь для "відпрацювання". Далі платнику направляється запит про надання пояснень і документів. Якщо відповіді немає або вона не задовольняє орган, призначається документальна позапланова невиїзна перевірка. За її наслідками нараховуються ПДФО, військовий збір і штрафні санкції.
Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 560/4741/25, від 13.01.2026 у справі № 240/14115/25 та від 31.03.2026 у справі № 240/22077/25 детально розкривають цю механіку і формують чітку позицію судів.
Аргументи, які не спрацювали
У всіх трьох справах платники апробували різні лінії захисту. Жодна з них не принесла результату на рівні апеляційної інстанції - і це важливо знати, щоб не витрачати ресурс на безперспективні аргументи.
"Лист ДПС - це лише службове листування, а не первинний документ". Це центральний аргумент у всіх справах. Суди відхилили його одностайно: інформація, отримана від компетентного органу іноземної держави в порядку двосторонньої Конвенції та Багатосторонньої конвенції про взаємну адміністративну допомогу, є належною податковою інформацією в розумінні пп. 72.1.4 п. 72.1 ст. 72 ПК України. Те, що вона передана через лист ДПС до регіонального управління, не змінює її правової природи. У справі № 560/4741/25 цей аргумент спочатку навіть переміг у першій інстанції - і все одно був відхилений апеляцією.
"Запит стосувався невизначеного кола осіб, що суперечить Порядку № 118". Порядок обміну податковою інформацією, затверджений наказом Мінфіну від 16.04.2022 № 118, передбачає спеціальні запити щодо конкретних осіб. Платники посилалися на те, що британська інформація стосувалася групи осіб. Суд відхилив цей аргумент, встановивши, що надалі лист ДПС із доданими відомостями стосувався конкретної особи - з персональними даними, сумами та кількістю транзакцій.
"Банківські рахунки не підтверджують надходжень". У справі № 240/14115/25 платник наголошував, що ГУ ДПС навіть не дослідило банківські рахунки, де доказів надходжень від "Fenix International Ltd" немає. Суд не вважав це вирішальним: при встановленому факті неподання декларації та наявності конкретних даних від іноземного компетентного органу дослідження банківських рахунків не є обов'язковою умовою правомірності нарахування.
Ідентифікаційний аргумент - пастка для платника. Найцікавіша ситуація виникла у справі № 240/22077/25. Платник стверджував, що британські дані містили ім'я у транслітерації без ключових ідентифікаторів, тому неможливо беззаперечно встановити тотожність із конкретною особою. На підтвердження надав запит до Податково-митної служби Його Величності та відповідь про неможливість ідентифікації. Здавалося б - сильний аргумент. Але суд встановив, що запит до британської сторони подавався на ім'я іншої транслітерації, ніж та, що фігурувала в британських даних. Тобто відповідь "не можемо ідентифікувати" стосувалася зовсім іншого запиту. Для встановлення тотожності суд звернувся до ЄДДР - і знайшов єдину особу з відповідними прізвищем та датою народження.
Оскарження законності запиту. У справі № 560/4741/25 платник направив відповідь на запит ГУ ДПС, в якій обґрунтовував невідповідність запиту вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України і заявляв про відсутність обов'язку надавати документи. Суд проаналізував зміст запиту і встановив, що він містив усі необхідні реквізити та підстави. Формальна відповідь без документів була розцінена не як виконання обов'язку, а як ухилення від нього - з усіма наслідками у вигляді штрафу за ненадання відповіді.
Що є єдиним реальним захистом
Суди у всіх справах застосували підхід, сформульований Верховним Судом у постанові від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19: контролюючому органу достатньо довести сам факт отримання доходу платником. Після цього тягар доказування повністю переходить до платника. Він зобов'язаний або спростувати факт отримання доходу, або підтвердити його сплату в країні походження для застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Єдиним реальним захистом залишається активне доказування по суті - і воно потребує завчасної підготовки. Зокрема: документальне підтвердження відсутності доходу (банківські виписки, листи від платформи, скріншоти з акаунту); або підтвердження факту та суми оподаткування у Великій Британії (податкова декларація, довідка від податкового органу, підтвердження сплати). При цьому запит до Податкової служби щодо конкретного доходу необхідно формулювати з точно тією ж транслітерацією імені та ідентифікаторами, що фігурують у британських даних, - інакше відповідь "не ідентифіковано" не матиме жодної доказової сили, як показала справа № 240/22077/25.
Питання резидентського статусу теж залишається відкритим і надзвичайно актуальним з 2022 року для осіб, які фактично перебувають за межами України. Поточна практика встановлення резидентства, оскарження ППР на підставі відсутності резидентського зв'язку - ще не усталена, і саме тут є простір для формування нових правових позицій.
Штраф 25 % за "умисне" порушення: коли він неправомірний. Норма та проблема її застосування
Стаття 125-1 ПК України розмежовує два рівні відповідальності за ненарахування, неутримання або несплату податків: пункт 125-1.1 встановлює штраф 10 % за звичайне порушення, а пункт 125-1.2 - штраф 25 % за ті самі дії, вчинені умисно. Єдина відмінність між двома санкціями - наявність умислу. На практиці контролюючі органи масово застосовують 25 % там, де ніякого умислу не доводять.
Верховний Суд у постановах у справах № 140/4934/25 та № 620/9794/23, спираючись на більш ранню практику (зокрема, постанову від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21), сформулював чіткі вимоги до доведення умислу.
Почніть роботу з LIGA360 вже сьогодні - і аналізуйте судову практику у контексті актуальних правових змін, щоб краще орієнтуватися в підходах судів у подібних категоріях справ.
Що таке умисел у розумінні ПК України
Верховний Суд спеціально наголошує: умисел у податкових правовідносинах - це не суб'єктивне ставлення особи до своїх дій (усвідомлення протиправності, бажання настання негативних наслідків тощо). Умисел - це об'єктивна характеристика поведінки: платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Позиція апеляційного суду у справі № 620/9794/23 про те, що "бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу" - визнана Верховним Судом помилковою.
Контролюючий орган зобов'язаний довести: платник мав можливість дотриматися вимог законодавства, але умисно не вчиняв для цього необхідних дій. Якщо платник, діючи своєчасно, добросовісно і з належною обачністю, не міг би уникнути порушення - умисел відсутній.
Три практичних висновки для оскарження
Перший. Обставини, що характеризують умисність діяння, обов'язково мають бути зазначені безпосередньо в акті перевірки. Акт є носієм доказової інформації про виявлене порушення, і саме в ньому контролюючий орган зобов'язаний викласти, чому вважає дії умисними. Якщо акт таких обставин не містить - підстав для застосування п. 125-1.2 ПК України не має. Без цього платник позбавлений можливості ефективно заперечити відповідний висновок у запереченнях на акт.
Другий. Відсутність в акті конкретного обґрунтування умислу є самостійною і достатньою підставою для скасування ППР у частині підвищеного штрафу - незалежно від того, чи правомірне основне нарахування. Верховний Суд у справі № 620/9794/23 саме так і вчинив: основне нарахування залишив без змін, а рішення щодо штрафу скасував і направив на новий розгляд. Це означає, що навіть програш по суті не виключає перемоги щодо штрафу.
Третій. Якщо в ППР зазначено п. 125-1.2 ПК України, але штраф розрахований за ставкою 10 % (що відповідає п. 125-1.1) - це окрема самостійна підстава для скасування. Саме така ситуація виявилась у справі № 140/4934/25: представник відповідача в судовому засіданні сам визнав допущену помилку. Внутрішня суперечність між правовою кваліфікацією і розміром санкції свідчить про довільне застосування норми.
Чому ці висновки мають значення й поза межами статті 125-1 ПК України
Практика щодо доведення умислу є значущою не лише для ст. 125-1 ПК України. Ті самі принципи - умисел доводиться в акті, обов'язок доказування на контролюючому органі, сам факт порушення не є доказом умислу - застосовуються судами до штрафних санкцій за іншими статтями ПК України, де відповідальність диференційована залежно від форми вини. Формування чіткої судової практики у цій сфері є принципово важливим.
Обидва блоки судової практики, розглянуті в цій статті, демонструють одну і ту саму тенденцію: суди дедалі більш вимогливо підходять до якості доказової бази обох сторін. Податковий орган зобов'язаний доводити свою позицію конкретними доказами, а не посиланнями на інформацію, як на встановлений факт. Платник, своєю чергою, не може розраховувати на процесуальні перемоги (обов'язок доказування) - необхідне доказування по суті (змагальність сторін).
Для фізичних осіб, які отримують або отримували доходи від нерезидентів, сигнал однозначний: система міжнародного обміну інформацією вже працює, перші судові рішення сформовано, і пасивне очікування є найгіршою стратегією. Для платників податків та їхніх представників, які стикаються зі штрафом 25 %, висновки Верховного Суду дають конкретний інструмент захисту - і цим інструментом варто активно користуватися.
Н. Є. Куріленко,
керівниця податкової практики
адвокатської компанії "Соколовський і партнери",
старший радник, аудитор, адвокат
Ресурс "Мистецтво оборони" у LIGA360 орієнтований на керівників і команди, які мають бути готовими до перевірок та кризових ситуацій. Він допомагає відрізнити законні дії представників органів від зловживань, правильно організувати поведінку працівників під час перевірок і мінімізувати ризики притягнення до відповідальності. Почніть працювати з LIGA360 уже сьогодні - щоб бачити регуляторні зміни одразу, як вони з'являються.