Євроінтеграційні зміни впливають і на митну сферу. Запровадження нової концепції митного представництва та практика використання митних спрощень підсвічують бізнесу питання, пов'язані з порушенням митних правил і можливістю мінімізації таких ризиків.
Суб'єкт митного порушення і нова концепція митного представництва
Для багатьох компаній досі є несподіванкою, що відповідальною за сплату штрафів є фізична особа, а не саме підприємство. Про справедливість і співмірність такого підходу можна дискутувати довго, тому не будемо на цьому зупинятися.
Актуальним залишається питання - на кого ж саме тоді складуть протокол про ПМП? Раніше на практиці це могла бути як посадова особа підприємства (і навіть нерезидента), так і митний брокер. Проте чіткого розмежування відповідальності не було.
Після запровадження нової концепції митного представництва (з квітня 2025 року) ситуація дещо змінилась:
- при прямому представництві - відповідальність несе підприємство,
- при непрямому - митний брокер.
Ця концепція зараз почала застосовуватися й судами при розгляді справ про порушення митних правил. При визначенні належного суб'єкта суди звертають увагу на тип представництва, передбачений умовами договору і заявлений у графі МД (наприклад, у справах № 461/9374/25, № 760/18674/25 та № 461/5832/25).
Митні брокери здебільшого обирають пряме представництво, оскільки з непрямим є багато невизначеностей і при цьому передбачена солідарна відповідальність за сплату митних платежів.
Такий підхід став викликом для бізнесу, особливо для міжнародних корпорацій, які звикли делегувати всю відповідальність за митне оформлення стороннім підрядникам. Багато компаній зазвичай не мають у штаті людей, які можуть здійснювати хоч якийсь контроль за митними представниками. Тому треба зважати на нові ризики, адже тепер тягар відповідальності лягає на посадових осіб підприємства.
На практиці саме керівник імпортера стає основним суб'єктом відповідальності при складенні протоколу. Хоча митниця насправді часто з'ясовує, хто фактично вчинив правопорушення.
Тому протокол можуть скласти і на інших посадових осіб (як правило, це працівники, внесені до облікової картки на митниці, які підписували митну декларацію; інколи - менеджер ЗЕД, який підписував експортну декларацію, тощо).
|
Марія Хома |
Бувають випадки, коли порушення зумовлене помилкою при відвантаженні товару іноземним контрагентом. У такому разі митний орган все одно може скласти протокол на посадову особу імпортера, мотивуючи класичним "правом фізичного огляду товару перед його митним оформлення". Але й часто митниця з'ясовує, хто є винуватим зі сторони постачальника. Це може бути і нерезидент, керівник компанії чи інша посадова особа, яка лише готувала супровідні документи (як у справах № 461/8768/25, № 461/7770/25).
Іноземний елемент посилює складність таких справ через різні процесуальні моменти: обмін документами та забезпечення перекладів, виконання рішень, повернення тимчасово вилучених товарів та їх поміщення у відповідні митні режими тощо.
Помилка та неоднозначність законодавства як підстави закриття провадження
На жаль, аргумент щодо наявності помилки (технічної, людської тощо) не виключає складання протоколу про ПМП, оскільки для митного органу достатньо формальних ознак. Проте пояснення щодо такої помилки, листи від постачальника та інші підтвердні документи, надані митниці, дадуть змогу уникнути протоколів щодо неналежних суб'єктів. Також це стане ключовою доказовою базою в суді.
Власне, суди неодноразово закривали справи про порушення митних правил, зокрема через помилку:
- при пакуванні та маркуванні товару персоналом, враховуючи людський фактор, що не мало на меті "обман митного органу" (наприклад, у справі № 461/8768/25 за ст. 483 МК України);
- під час відвантаження товару (надлишок, пересорт, призначення іншому покупцю тощо) (наприклад, у справі № 461/7770/25 за ст. 483 МК України);
- у визначенні коду товару згідно з УКТ ЗЕД, зокрема при складному випадку класифікації, оскільки відсутній факт надання неправдивих відомостей і документів, приховування важливих даних про товар (наприклад, у справі № 461/6127/24 за ст. 485 МК України, враховуючи постанову ВС у справі № 751/1477/17).
Подібна ситуація має місце і тоді, коли через оновлення законодавства деякі питання залишаються неврегульованими і по-різному трактуються бізнесом та митницею. Наприклад, встановлено пільгу, але не визначено механізму її підтвердження, передбачено переліки товарів, імпорт/експорт яких підлягає заборонам чи обмеженням, але є розбіжності щодо їх застосування.
Такі обставини тлумачаться судом на користь особи і є підставою для закриття провадження у справі. При цьому сам факт звернення компанії і митниці до іншого компетентного органу за роз'ясненнями чи відсутність механізму застосування норми лише засвідчують неочевидність положень законодавства для обох сторін.
Тобто навіть якщо загроза складання протоколу про ПМП виявляється вже після подання МД, то отримання роз'яснень може бути суттєвим доказом відсутності вини в суді.
Звісно, найкраще отримувати ще до подання МД всі необхідні консультації та рішення щодо зобов'язуючої інформації щодо коду УКТЗЕД / країни походження. Але цими інструментами бізнес користується нечасто. Також варто звернути увагу компаній на важливість контрольних процедур і підвищення обізнаності працівників.
Митні спрощення як спосіб мінімізації ризиків порушень
Дуже рідко компанії користуються правом оглянути товар на митному терміналі перед поданням митної декларації, зазвичай це просто незручно.
Однак є інший ефективний інструмент: розмитнити товар на своєму об'єкті, не заїжджаючи на митний термінал. Для цього потрібно отримати митне спрощення «процедура випуску за місцезнаходженням» (більшість могли чути саме про статус АЕО, детальніше про нього та спрощення у статті "АЕО та NCTS. Що маємо зараз та чого очікувати в майбутньому?").
Тобто при використанні спрощення компанія має можливість перевіряти товар у себе на об'єкті, виявити подібні помилки самостійно, повідомити про це митницю, звернутись до постачальника, щоб виправити ситуацію, а відтак - уникнути складання безпідставних протоколів.
|
Юлія Яремко |
Строки притягнення до відповідальності: що важливо знати
Досить часто бізнес неправильно розуміє механізм закриття справ про порушення митних правил у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності.
Справді, Митний кодекс визначає строк накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил - не пізніше ніж через 6 місяців з дня виявлення порушення.
Але не варто забувати, що такий строк зупиняється на час розгляду справи судом. Тобто з моменту передачі матеріалів справи до суду і до прийняття рішення судом строки не рахуються. При цьому, якщо суд повертає справу до митного органу для доопрацювання, перебіг таких строків поновлюється (наприклад, у справі № 163/578/24).
Звертаємо увагу, що складання протоколу про ПМП можливе не лише під час митного оформлення, а й за результатами пост-митного контролю. І тут починається вічна дискусія про момент виявлення правопорушення, на якій ми не будемо зупинятися.
Та все ж інколи корисно перевіряти закінчення строків притягнення до відповідальності, оскільки це теж підстава для закриття провадження.
Мирова угода як інструмент для вирішення митних спорів
Бізнесу також варто звернути увагу на можливість вирішення справи шляхом досягнення компромісу з митним органом. За інформацією Держмитслужби, майже чверть справ про порушення митних правил у 2025 році врегульовано шляхом компромісу.
Інколи для компанії критично необхідно якнайшвидше повернути товар, який тимчасово вилучили. Тому в пригоді стає мирова угода, навіть якщо є високі шанси на судове оскарження.
Загалом, мирову угоду варто укладати і в інших випадках, якщо немає бажання витрачати ресурси на судове оскарження. Однак така можливість є лише за відсутності ознак кримінального правопорушення.
Важливо: мирову угоду з митницею можна укласти навіть на судовому етапі.
Якщо така ініціатива є, суд повертає справу на доопрацювання митному органу для укладення мирової угоди (до прикладу, у справах № 308/20306/24 та № 308/4371/25).
Укладення мирової угоди особливо важливе для компаній, які отримали митні спрощення та інші авторизації від митного органу (щоб не втратити можливість користуватись такими).
Адже при укладенні мирової угоди особа вважається такою, що не притягувалась до відповідальності.
Звичайно, митний компроміс має певні процедурні труднощі.
По-перше, мирову угоду завжди підписує особа, щодо якої складено протокол, а власником товару зазвичай є компанія. Тому для повернення товару (який тимчасово вилучений) та його поміщення у відповідний митний режим необхідна довіреність на розпорядження таким товаром.
По-друге, якщо товар тимчасово вилучається - митниця призначає товарознавчу експертизу. А від вартості товару може залежати і розмір штрафу, і розмір митних платежів (у разі подальшого імпорту товару). І хоч часто компанії не згідні з експертизою, шансів змінити позицію митниці фактично немає (лише суд).
По-третє, якщо санкція статті передбачає конфіскацію, то товар потрібно помістити на вибір в митні режими (а) імпорту або експорту, (б) відмови на користь держави, (в) знищення або руйнування.
Щодо опції імпорту/експорту слід пам'ятати, якщо ви хочете повернути помилковий товар постачальнику, то не вийде оформити реекспорт. Потрібно спочатку імпортувати товар, сплативши всі митні платежі, а потім експортувати (що часто дуже невигідно).
З режимом відмови на користь держави складнощі можуть полягати в тому, що митниця не завжди має змогу прийняти товар, особливо зважаючи на брак місця на митних складах (особливо якщо товар малоліквідний).
З режимом знищення теж не все просто - фінансово це може бути витратно, і залежно від типу товару інколи неможливо знайти організацію з відповідною ліценцією, яка оперативно все організує.
При цьому необхідно зважати на строк для виконання мирової угоди, який не може перевищувати 30 днів з моменту укладення угоди.
Підсумуємо ключове:
1. Якщо компанія залучає прямого митного представника, варто бути готовими, що протокол складуть на посадову особу компанії.
2. Для мінімізації ризиків складення протоколу бізнесу варто розглянути:
- Кращий внутрішній контроль митних процесів (підвищення обізнаності працівників, контроль за митними представниками, попереднє отримання консультацій та рішень щодо зобов'язуючої інформації про код УКТЗЕД / країну походження ще заздалегідь до "ризикових" поставок).
- Можливість отримання митних спрощень, щоб не розмитнювати "кота в мішку" на митному терміналі, а проводити "вхідний контроль" при прийманні товару на склад перед митним оформленням.
3. Помилка (людський фактор) чи неоднозначність законодавства можуть бути підставами для закриття провадження в суді (за умови належного обґрунтування).
4. Якщо компанія не бажає витрачати ресурси на судове оскарження протоколу про ПМП - слід розглянути опцію укладення мирової угоди. Це можна зробити навіть якщо справу передано в суд.
5. Строк притягнення до відповідальності - 6 місяців (але він зупиняється на час розгляду справи судом, тому "затягування судового процесу" не найкраща стратегія).
Марія Хома,
адвокатка, партнерка First Chair Legal,
заступниця Голови Комітету з податкового
та митного права АПУ
Юлія Яремко,
адвокатка First Chair Legal, членкиня АПУ
В умовах євроінтеграційних змін у митній сфері та оновлення підходів до митного представництва бізнесу важливо своєчасно відстежувати ризики порушення митних правил і коректно застосовувати митні спрощення. LIGA360 дає змогу тримати під контролем регуляторні зміни та зменшувати ризики у зовнішньоекономічній діяльності. Запрошуємо на персональну презентацію LIGA360, щоб побачити інструменти моніторингу змін і управління ризиками на практиці.