У 2025 році в Україні питання невідкладності обшуку стало особливо актуальним. Правоохоронні органи нерідко проводили обшуки без ухвали слідчого судді, мотивуючи це необхідністю збереження доказів у зв'язку із ризиком їх знищення, приховування або втрати.
Тому особливо важливим є чітке та правильне розуміння підстав, за яких допускається проведення невідкладного обшуку.
Підстави для проведення невідкладного обшуку
Нормативне регулювання питання проникнення до житла особи закріплене у ст. 233 КПК України. Аналіз положень цієї норми дає змогу визначити вичерпний перелік підстав, за яких надається право на таке проникнення. Зокрема, проникнення до житла чи іншого володіння особи допускається лише за наявності добровільної згоди володільця або на підставі ухвали слідчого судді.
Водночас ч. 3 ст. 233 КПК України передбачає винятки з цього правила. Так, слідчий, дізнавач або прокурор можуть увійти до житла без ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна, а також у разі безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Аналіз цих положень свідчить про те, що закон не передбачає прямої норми, яка б визнавала вилучення або збереження речових доказів самостійною підставою для проведення невідкладного обшуку.
З приводу цього Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 466/525/22 зробила такі висновки:
Взаємопоєднання тлумачення приписів кримінального процесуального закону недвозначно свідчить, що в розумінні ч. 3 ст. 233 КПК поняття «майно» охоплює своїм змістом речі, документи, гроші, інші цінності та матеріальні об'єкти, серед яких предмети, знаряддя, засоби вчинення кримінального правопорушення, які мають або можуть мати ознаки речових доказів;
У ситуації, коли слідчому чи прокурору стає відомо про можливе знищення майна, яке може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, застосовуються положення ч. 3 ст. 233 КПК щодо його врятування, які є підставою для невідкладного проникнення до житла (іншого володіння).
Аналогічної позиції дотримується Касаційний кримінальний суд у постанові від 12.08.2025 у справі № 991/1710/22: "у разі безпосереднього переслідування особи, яка має певну роль в ході передання неправомірної вигоди (співучасник, одержувач, посередник тощо), або ж у разі затримання фігуранта корупційного правопорушення і виникнення реальної загрози подальшого приховання, знищення, переміщення неправомірної вигоди, працівники правоохоронного органу можуть провести невідкладний обшук”.
Отже, хоча ч. 3 ст. 233 КПК України прямо не передбачає підстави для проведення невідкладного обшуку з метою збереження речових доказів, судова практика Верховного Суду надає ширше тлумачення підстав для невідкладного обшуку.
Зокрема, Верховний Суд вказує, що невідкладний обшук може проводитися з метою вилучення чи збереження речових доказів, якщо існує реальна загроза їх знищення або приховування. Але не кожен обшук можна вважати «невідкладним»: обшук без ухвали слідчого судді визнається законним лише у виняткових випадках, якщо дійсно дійсно є необхідність вилучити чи зберегти речові докази.
Невідкладні випадки для проведення обшуку
КПК України не дає визначення, що саме вважається «невідкладним випадком», коли можна проводити обшук без ухвали слідчого судді. Тлумачення цього поняття надає практика Верховного Суду та висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 466/525/24 вказує, що: проникнення до житла чи іншого володіння особи є альтернативою попередньому отриманню ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук у ситуаціях, коли існують обґрунтовані побоювання, що за цей час майно буде знищено в разі дотримання ординарного порядку. Необхідність віднайти і вилучити об'єкти, які можуть бути речовими доказами, в контексті ч. 3 ст. 233 КПК є виправданою, якщо існують обґрунтовані підстави до припущення про наявність реальної загрози знищення майна.
У клопотанні, доданих матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій post factum, має йтися про мету (намагання, прагнення) зберегти речові докази від прогнозованої втрати, за наявності обґрунтованого припущення про існування реальної загрози їх знищення. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, доданих матеріалах, має бути вказано, які саме обставини до моменту проникнення свідчили, що дотримання ординарного порядку може спричинити втрату майна, що існує реальна конкретна загроза такої втрати, знищення, зазначено, чому загроза небезпідставно сприймається як реальна.
ЄСПЛ у своїх рішеннях звертає увагу, що обшук без попереднього дозволу суду можливий лише у виняткових випадках, зокрема в справах K.S. and M.S. v. Germany від 6.10.2016, Tortladze v. Georgia від 18.03.2021 року вказано: "що мета виявити речові докази, які можуть бути корисними для кримінального розслідування серйозного злочину, послідовно визнається судом законною, позаяк вона переслідує інтереси громадської безпеки і пов'язана із запобіганням злочинам та захистом прав інших осіб".
Разом із тим ЄСПЛ вважає важливим, щоб невідкладні обставини, на які посилялися правоохоронці при проведенні обшуку без ухвали суду, підтверджувалися доказами та конкретними фактами справи і дійсно виправдовували терміновість їхніх дій.
Отже, під поняттям "невідкладні випадки" для проведення обшуку слід розуміти як обставини, за яких існує реальна та термінова загроза знищення, приховування речових доказів, та необхідність втручання у приватне життя особи є співмірним поставленій меті обшуку.
LIGA360 дає доступ до пов'язаної судової практики, зв'язків між рішеннями та AI-аналізу для прогнозування результатів спорів, що економить години ручного пошуку. Під час презентації LIGA360 юристи побачать, як це працює на їхніх прикладах.
Легалізація вилученого майна після проведення невідкладного обшуку
Після проведення невідкладного обшуку все вилучене майно має статус тимчасово вилученого. Для легалізації статусу майна сторона обвинувачення спочатку має легалізувати сам обшук.
Для цього відразу після проведення обшуку сторона обвинувачення повинна звернутися до суду із клопотанням про проведення обшуку.
У клопотанні необхідно обгрунтувати, чи дійсно були підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді (ч. 3 ст. 233 КПК України). У разі задоволення такого клопотання обвинувачення надалі повинно звернутися до суду з окремим клопотанням про накладення арешту на вилучене майно.
Під час розгляду клопотання про обшук слідчий суддя має перевірити, чи дійсно були наявні підстави для невідкладного обшуку, деталізувати у своєму рішенні питання про необхідність проведення обшуку за невідкладних обставин та вилучення конкретного майна.
Недотримання таких стандартів ЄСПЛ сприймає як ситуацію, коли відсутність попереднього судового дозволу на проведення обшуку не була компенсована наявністю судового перегляду ex post facto (рішення ЄСПЛ Tortladze v. Georgia 18.03.2021).
Також ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність ефективного ретроспективного судового перегляду у справі Gutsanovi v. Bulgaria від 15.10.2013: "суддя, який розглядав протоколи обшуку і виїмки, просто підписав їх, не вказавши жодних конкретних причин для свого схвалення. Серед іншого, ці обставини призвели до висновку, що обшук і виїмка не були проведені відповідно до закону, а отже, порушили вимоги ст. 8 Конвенції".
У справі Kuzminas v. russia від 21.12.2021 ЄСПЛ зазначив: “що, оскільки крім постанови слідчого про проведення обшуку та протоколу обшуку, жодних інших документів з матеріалів слідства не було надано судді, який здійснював перегляд, суддя не мав можливості оцінити ані ступінь обґрунтованої підозри, яку органи влади мали відносно заявника до проведення обшуку в його квартирі, ані терміновість та необхідність проведення обшуку без попереднього судового рішення”.
Тобто ЄСПЛ у своїй практиці визначив, що під час розгляду клопотань про легалізацію невідкладного обшуку суддя має здійснювати реальний, а не формальний судовий контроль, перевіряючи наявність конкретних і достатніх підстав для невідкладності, реальність загрози втрати доказів, пропорційність втручання у право на повагу до житла та належне обґрунтування необхідності обшуку без попереднього судового дозволу.
На практиці судді часто формально підходять до перевірки наявності підстав для невідкладного обшуку, задовольняючи клопотання, без детальної оцінки реальної необхідності та обґрунтованості такого обшуку.
Наприклад, у постанові Касаційного кримінального суду від 08.04.2021 у справі № 573/2028/19 суд зазначив: "Невідкладність проведення обшуку в постанові слідчого була обґрунтована тим, що є необхідність відшукання викрадених речей та одягу, в якому був одягнений злочинець та на якому могли залишитися сліди фарби, вилученої в ході ОМП, які можуть бути використані як докази під час розслідування кримінального провадження, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. Водночас такі підстави проведення обшуку не відносяться до переліку невідкладних.
Отже, проведена органами досудового розслідування 30 листопада 2017 року слідча дія не була невідкладною, а тому згідно з приписами ч. 2 ст. 234 КПК такий обшук мав здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді. Таким чином, навіть з урахуванням того, що обшук 30 листопада 2017 року було легалізовано ухвалою слідчого судді від 01 грудня 2017 року, колегія суддів вважає, що обшук від 30 листопада 2017 року проведено без достатніх правових підстав".
Отже, клопотання про обшук має бути обгрунтованим: у ньому слід чітко викласти, чому обшук дійсно був невідкладним, а також пояснити значення вилученого майна для кримінального провадження. Легалізація такого обшуку не повинна носити формальний характер. Суд зобов'язаний ретельно з'ясувати всі обставини проведення обшуку, оцінити підстави для проведення невідкладного обшуку і надати оцінку законності дій правоохоронних органів.
Висновок
Невідкладний обшук є винятковою слідчою дією, який допускається лише за наявності реальних підстав знищення або втрати речових доказів. Хоча КПК України прямо не визначає збереження доказів як самостійну підставу для проведення обшуку без ухвали слідчого судді, практика Верховного Суду та підходи ЄСПЛ допускають таку можливість за умови суворого дотримання принципів необхідності, пропорційності та обґрунтованості.
Відсутність попереднього судового дозволу має бути компенсована реальним судовим контролем, а не формальним схваленням дій правоохоронних органів. Лише за таких умов отримані докази під час невідкладного обшуку можуть вважатися допустимими.
Максим Бехало,
юрист, Юридична група LCF
Інструменти LIGA360 дають змогу не лише знаходити судові рішення, а й автоматично відстежувати зміни в процесах, отримувати сповіщення про нові справи та зміну статусів, що суттєво підсилює позицію адвоката чи корпоративного юриста. Оцінити можливості платформи можна на персональній презентації.