Як діяти при затриманні поліцією: ваші права згідно з КПК України

Затримання поліцією - непередбачувана та стресова ситуація, яка у більшості випадків супроводжується нерозумінням не лише власних прав, а і повноважень правоохоронців. Як форма процесуального примусу, затримання нерозривно пов'язане з обмеженням фундаментального права на свободу та особисту недоторканність і допускається лише у виняткових випадках, прямо передбачених законом.

Спершу розмежуймо поняття: затримання може бути адміністративним (стаття 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінально-процесуальним (відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, далі - КПК України).

У цій статті розглянемо підстави, порядок та строки затримання згідно з КПК України, а також права затриманої особи, які необхідно знати, щоб захистити себе від можливих порушень з боку правоохоронців.

Відповідно до КПК України затримання є тимчасовим запобіжним заходом (ч. 2 ст. 176 КПК) і входить до системи заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК).

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає два порядки затримання особи:

- на підставі ухвали слідчого судді, суду (статті 187 - 191 КПК України);

- без ухвали слідчого судді, суду (статті 207 - 208 КПК України).

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ЗАТРИМАННЯ: ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ

1) ЗАТРИМАННЯ НА ПІДСТАВІ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ, СУДУ (ст. ст. 187 - 191 КПК України)

Якщо затримання здійснюється за ухвалою судді, тут все відбувається чітко: затриманому повинні пред'явити ухвалу, в якій мають бути вказані:

- його анкетні дані;

- виклад обставин правопорушення, в якому його підозрюють, із посиланням на статтю Кримінального кодексу України;

- хто постановив ухвалу (прізвище судді та його підпис, назва суду), а також строк її дії.

Цей порядок застосовується у вже відкритому кримінальному провадженні та передбачає тимчасове затримання (до 36 годин) підозрюваного чи обвинуваченого з метою забезпечити прибуття особи до суду для розгляду клопотання про запобіжний захід. Якщо протягом 36 годин з моменту затримання таку особу не доставлено до суду, вона підлягає негайному звільненню (ст. 191 КПК України).

Ключове правило: пропущений процесуальний строк = обов'язкове звільнення. Це стосується всіх строків затримання, про які йтиметься нижче.

2) ЗАТРИМАННЯ БЕЗ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ, СУДУ ЗГІДНО З КПК УКРАЇНИ (статті 207 - 208 КПК)

Статтею 207 КПК України визначено, що ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Форми затримання без ухвали:

- законне затримання, будь-якою особою при вчиненні злочину або замаху на його вчинення, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (стаття 207 КПК). Не допускається щодо суддів та народних депутатів України. Особа, що затримала, зобов'язана негайно доставити затриманого до уповноваженої службової особи або негайно повідомити їй про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 207 КПК України);

- затримання уповноваженою службовою особою у визначених законом випадках (ст. 208 КПК).

Хто має право затримувати без судової ухвали?

КПК України не містить легального визначення поняття "уповноважена службова особа". Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що дане словосполучення у контексті затримання охоплює широке коло держаних органів, зокрема:

- працівників патрульної та інших служб Національної поліції (ст. 37 Закону "Про Національну поліцію")

- військовослужбовців служби правопорядку у Збройних Силах України (ст. 7 Закону "Про Військову службу правопорядку")

- військовослужбовців Національної гвардії (ст. 13 Закону "Про Національну гвардію")

- військових Управління державної охорони (ст. 18 Закону "Про державну охорону")

- працівників Державної прикордонної служби (ст. 20 Закону "Про Державну прикордонну службу")

- представників Служби безпеки України (ст. 7 Закону "Про контррозвідувальну діяльність")

- працівників розвідувальних органів (ст. 47 Закону "Про розвідку") та працівників служби судової охорони (ст. 162 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

Підстави для затримання без судової ухвали

Статтею 208 КПК України визначено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1. Затримання на місці злочину - якщо особу застали під час вчинення злочину або замаху на нього;

2. Затримання за "гарячими слідами" - якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3. Запобігання втечі - якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні:

- тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного до підслідності НАБУ;

- злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 ККУ (йдеться про суб'єктів злочинів, пов'язаних зі створенням і функціонуванням злочинної організації, злочинної спільноти).

4. Невиконання зобов'язань - якщо особа підозрювана у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад 51 000 гривень, виключно якщо підозрюваний не виконав обов'язки при обранні запобіжного заходу або не вніс заставу.

ПРОТОКОЛ ЗАТРИМАННЯ: ЩО В НЬОМУ СЛІД ЗАФІКСУВАТИ І ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол. У ньому, крім загальних відомостей, передбачених ст. 104 КПК, мають бути зазначені:

- місце, дата і точний час (година і хвилини) фактичного затримання;

- підстави затримання;

- результати особистого обшуку;

- клопотання, заяви чи скарги затриманого

- повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого.

Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору (ч. 5 ст. 208 КПК України).

Пам'ятайте про такі права:

- власноруч записувати свої показання в протоколі;

- вносити в протокол будь-які свої коментарі, у тому числі про порушення закону при затриманні;

- відмовитись від підписання протоколу або свідчень;

- вимагати копію протоколу.

ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ: МЕЖІ ЗАКОННОСТІ ТА ОБОВ'ЯЗКОВА ФІКСАЦІЯ В ПРОТОКОЛІ

Згідно із Законом України "Про Національну поліцію України" під час затримання поліцейські можуть застосовувати щодо вас такі заходи примусу.

1) фізичний вплив - застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби, з метою припинення протиправних дій;

2) застосування спеціальних засобів (кайданки, гумові та пластикові кийки тощо);

3) застосування вогнепальної зброї (у виняткових випадках: для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю людей та/або поліцейського).

Водночас згідно зі ст. 43 вказаного Закону поліцейський зобов'язаний здійснити завчасне попередження про намір застосувати один із зазначених заходів та надати достатньо часу для виконання своїх законних вимог.

Закон містить чіткі заборони, зокрема щодо ударів кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку й животу, а також застосування кайданок понад 2 години без послаблення.

Будь-який примус під час затримання має бути зафіксований у протоколі. Вносьте свої зауваження, зазначайте тілесні ушкодження, вимагайте медичного огляду і негайного повідомлення прокурора. Незаконне або непропорційне застосування сили може тягнути кримінальну відповідальність за ст. 365 КК України.

Отже, протокол затримання - ваш інструмент захисту від свавілля та головний доказ дотримання законної процедури. Зафіксований у ньому точний час затримання стає відправною точкою для відліку всіх процесуальних строків, порушення яких може стати підставою для визнання затримання незаконним та звільнення особи.

ПОРУШЕННЯ СТРОКУ ЗАТРИМАННЯ: БЕЗУМОВНА ПІДСТАВА ДЛЯ ВАШОГО ЗВІЛЬНЕННЯ

Затримання без ухвали суду не може перевищувати 72 години з моменту фактичного затримання.

За ст. 209 КПК моментом затримання є час, коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи у визначеному нею приміщенні.

При цьому у межах 72 годин:

- до 24 годин - особу повинно бути повідомлено про підозру;

- до 60 годин - особу необхідно доставити до слідчого судді/суду для вирішення питання про обрання стосовно неї запобіжного заходу;

- до 72 годин - суддя має ухвалити рішення про застосування запобіжного заходу, інакше - негайне звільнення.

! Якщо протягом 72-х годин з моменту затримання не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою, то затримана особа підлягає негайному звільненню.

Статтею 210 КПК України визначено, що уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час доставлення затриманого та інші відомості. У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення тривало довше, ніж необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих осіб.

Право знати причину затримання (ч. 4 ст. 208 КПК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється. Якщо цього не зробили, вимагайте пояснення, зафіксуйте анкетні дані та посади поліцейських, обставини події. Відмова або замовчування причин може свідчити про незаконність затримання та стати підставою для оскарження дій правоохоронців.

Право на повідомлення третіх осіб про затримання та місце перебування (ст. 213 КПК України)

Ви маєте право негайно повідомити про своє затримання та місце перебування, не лише близьких родичів або членів сім'ї, а і будь-яку іншу особу за власним вибором. Слід звернути увагу, що уповноважена службова особа, яка здійснила ваше затримання може здійснити таке повідомлення самостійно (якщо є обгрунтована підозра, що при повідомленні про затримання може бути завдано шкоди досудовому розслідуванню).

Право мати захисника (адвоката)

Право на захисника виникає одразу з моменту фактичного затримання. Ви можете залучити свого особистого або вимагати безоплатного захисника. При цьому, з урахуванням статті 48 КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані надати затриманій особі допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника.

Водночас уповноважена особа, яка здійснила затримання, зобов'язана самостійно повідомити Центр з надання безоплатної правової допомоги про факт затримання. Якщо призначений захисник не прибув у встановлений строк, орган БПД має призначити іншого.

Право не свідчити проти себе

Стаття 18 КПК України встановлює гарантії захисту від самовикриття: жодна особа не може бути примушена визнавати свою винуватість або давати пояснення, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення як проти себе, так і проти близьких родичів чи членів сім'ї. До прибуття адвоката найкращою тактикою буде зберігати мовчання, адже будь-які слова можуть стати доказами у справі.

Надавати пояснення слід виключно після консультації із захисником, який допоможе сформувати правову позицію та правильно вибудувати комунікацію зі слідчим.

Право на медичну допомогу

Якщо ви потребуєте медичної допомоги, поліція зобов'язана забезпечити її надання.

Право на законний обшук

Згідно з частиною 3 статті 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий або прокурор може здійснити обшук затриманої особи виключно з дотриманням правил, передбачених КПК України. Це означає, що обшук має проводитися особою тієї ж статі, що й затриманий, у присутності захисника, двох понятих, з використанням технічних засобів фіксації (відеозапису). Хід і результати особистого обшуку підлягають обов'язковій фіксації у відповідному протоколі.

Вилучення телефону під час затримання

Одним із найпоширеніших порушень є незаконне вилучення смартфону затриманої особи. Якщо поліцейський примусово забрав ваш телефон без дотримання процедури особистого обшуку (за відсутності захисника, без понятих або технічної фіксації), така дія є незаконним особистим обшуком. Критично важливо зафіксувати в протоколі: що телефон вилучено примусово без вашої згоди, вимагати зазначення марки, моделі, серійного номера/IMEI, а також технічного стану пристрою. Детальна фіксація створює процесуальну основу для оскарження та повернення пристрою.

Право на захист інтересів дитини затриманої особи

Якщо у затриманої особи є дитина, яка внаслідок цього залишилася без батьківського піклування, держава зобов'язана забезпечити її захист. Відповідно до ст. 213 КПК України уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, має негайно повідомити підрозділ Національної поліції та орган опіки й піклування за місцем перебування дитини для вжиття невідкладних заходів щодо її тимчасового влаштування. Це гарантує, що дитина не залишиться без нагляду та отримає необхідну допомогу.

ОСКАРЖЕННЯ НЕЗАКОННОГО ЗАТРИМАННЯ: НЕГАЙНИЙ ЗАХИСТ ВАШИХ ПРАВ

ОСКАРЖЕННЯ НЕЗАКОННОГО ЗАТРИМАННЯ

Якщо ваші права порушено, ст. 206 КПК надає інструмент негайного захисту - звернення зі скаргою до слідчого судді (можливо через прокурора чи адміністрацію СІЗО).

Слідчий суддя, отримавши відомості про незаконне позбавлення свободи, постановляє ухвалу про доставлення вас до суду для з'ясування підстав затримання і звільняє, якщо орган влади не надасть належного судового рішення або не доведе законні підстави для затримання без ухвали.

Якщо під час судового засідання ви заявите про застосування насильства, слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати вашу заяву, забезпечити невідкладне судово-медичне обстеження, доручити органу досудового розслідування провести перевірку та вжити заходів для вашої безпеки.

Документуйте все: П. І. Б. поліцейських, точний час і обставини, контакти свідків, медичні документи. Це підстава для визнання затримання незаконним і притягнення винних до відповідальності (зокрема, за ст. 371 КК України - незаконне затримання) та для відшкодування шкоди.

Знання своїх процесуальних прав, розуміння меж повноважень правоохоронців і вміння правильно документувати порушення є найефективнішим способом захисту від свавілля під час затримання. Пам'ятайте: будь-яке затримання поза межами випадків, передбачених КПК України, або з порушенням встановленої процедури є незаконним і тягне за собою кримінальну відповідальність посадових осіб та право на відшкодування шкоди.

Ірина Ісакова,

адвокатка кримінальної практики

ЮК RIYAKO&PARTNERS