Яка різниця між затриманням і арештом – пояснює адвокат

Шановний читачу, чи замислювалися ви над тим, у чому різниця між затриманням та арештом? Помилкове ототожнення цих термінів може призвести до непорозумінь і порушення прав людини.

В українському законодавстві терміни «затримання» та «арешт» зустрічаються як у кримінальному, так і в адміністративному праві, але мають різне значення та різні правові наслідки. Ви спантеличені? Розберімося разом.

У цій статті я детально та зрозуміло поясню, що таке:

- затримання та які його види;

- адміністративне затримання;

- затримання в кримінальному праві;

- арешт: помилки та юридична реальність;

- арешт у кримінальному праві;

- арешт в адміністративному праві.

Що таке затримання: простими словами

Затримання - це тимчасове обмеження свободи людини, яке здійснюється уповноваженою особою і за чітко визначеними правилами. У затримання є важлива охоронна мета: запобігти правопорушенню, зупинити правопорушення або забезпечити розслідування.

Затримання поєднує в собі дію і стан: починається як активна дія уповноваженої особи (наприклад, поліцейського), але водночас створює тимчасовий правовий стан людини, бо триває у часі й обмежує свободу людини. Це певна проміжна стадія між виявленням події та подальшими рішеннями - судовими або процесуальними.

Людину можуть затримати у різних життєвих ситуаціях: якщо її застали під час скоєння злочину, вона порушувала громадський порядок, чинила опір поліції або не мала при собі документів, і потрібно встановити її особу.

На перший погляд, сцена затримання майже завжди виглядає однаково, особливо для стороннього спостерігача. Та насправді - за нею можуть ховатися зовсім різні правові ситуації: як адміністративне, так і кримінальне затримання, зі своїми правилами та наслідками.

У кримінальному провадженні - затримання часто передує обранню запобіжного заходу (наприклад, триманню під вартою), а в адміністративному - необхідне для припинення правопорушення або, в окремих випадках, для складання протоколу.

Підсумуємо: затримання - це дія з превентивною метою - зупинити порушення, убезпечити інших, з'ясувати обставини, забезпечити розслідування. Затримання може відбуватися як в адміністративному, так і в кримінальному провадженні.

Адміністративне затримання

Адміністративне затримання (КУпАП) застосовується тоді, коли потрібно швидко та ефективно відреагувати на адміністративне правопорушення. Його мета - не покарання, а забезпечення порядку та проведення необхідних дій.

Затримати згідно з КУпАП можуть, якщо:

• потрібно зупинити адміністративне правопорушення, а інші заходи впливу не діють;

• правопорушник не має документів, тож необхідно встановити його особу;

• неможливо скласти протокол на місці події, тому це треба зробити, наприклад, у відділі поліції;

• необхідно забезпечити вчасний розгляд справи та виконання рішення, а особа ухиляється від цього.

Про адміністративне затримання обов'язково складається протокол, який фіксує такі ключові обставини: дата і місце його складання, дані посадової особи, яка його оформила, інформація про затриманого, час і мотиви затримання, дані щодо інформування центру безоплатної правової допомоги.

Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа зобов'язана роз'яснити затриманій особі її права, зокрема ті, що передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Це означає, що затриманий має право:

- ознайомлюватися з матеріалами справи;

- надавати пояснення;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- користуватися допомогою юриста або адвоката.

Скільки може тривати адміністративне затримання

Загальний строк адміністративного затримання не може перевищувати 3 години - це правило встановлено для більшості випадків.

Водночас у деяких ситуаціях законодавство дозволяє продовжити затримання до 3 діб. Це можливо, якщо є потреба встановити особу, провести додаткові дії (наприклад, медичний огляд) або з'ясувати обставини правопорушення.

Варто пам'ятати важливу деталь: особа вважається затриманою не з моменту складання протоколу, а з моменту, коли її фактично обмежили у свободі пересування (наприклад, коли не дозволяють залишити місце події).

Хто уповноважений здійснювати адміністративне затримання

Адміністративне затримання має право проводити лише той орган, який прямо передбачений законом для певного правопорушення.

Тобто в кожному конкретному випадку затримання можуть здійснювати органи (посадові особі), яким це дозволено законом (стаття 262 КУпАП), зокрема:

1. органи внутрішніх справ (Національна поліція);

2. органи прикордонної служби;

3. старша у місці розташування охоронюваного об'єкта посадова особа воєнізованої охорони;

4. посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

5. органи Служби безпеки України;

6. посадові особи органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

7. посадові особи, уповноважені на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції.

Затримання за Кримінальним процесуальним кодексом України

Затримання за Кримінальним процесуальним кодексом (КПК) застосовується лише тоді, коли йдеться про кримінальне правопорушення.

Таке затримання може відбуватися як на підставі дозволу слідчого судді або суду, так і без нього - але лише у чітко визначених законом випадках.

Уповноважена особа, яка затримала людину за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язана негайно пояснити їй, зрозумілою для неї мовою:

- чому її затримано;

- у вчиненні якого кримінального правопорушення її підозрюють.

Також затриманій особі мають бути роз'яснені її права, зокрема:

- право мати захисника;

- право на медичну допомогу;

- право давати або не давати пояснення чи показання щодо підозри;

- право негайно повідомити інших осіб про своє затримання та місце перебування;

- право вимагати перевірку законності та обґрунтованості затримання;

- та інші процесуальні права, передбачені КПК.

Доставлення до органу досудового розслідування та повідомлення про підозру

Після затримання уповноважена службова особа зобов'язана якнайшвидше доставити затриманого до найближчого підрозділу органу досудового розслідування.

Не пізніше ніж через 24 години після затримання особі зобов'язані вручити повідомлення про підозру в письмовій формі.

Строк затримання за КПК

Закон чітко обмежує строк затримання особи без дозволу суду:

- максимальний строк затримання - 72 години (3 доби) з моменту фактичного затримання;

- при цьому не пізніше ніж через 60 годин після затримання людину мають: або звільнити, або доставити до суду для обрання запобіжного заходу.

Особа, яка була затримана на підставі дозволу слідчого судді або суду, не пізніше 36 годин повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді (суду).

Ще раз підкреслю: особа вважається затриманою з моменту, коли її силою або за наказом змушують залишатися поруч з уповноваженою службовою особою або в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Це важливо розуміти, адже дата й час у протоколі можуть не збігатися з фактичним моментом затримання.

Хто уповноважений здійснювати затримання за КПК

Затримати людину має право уповноважена службова особа:

- органів внутрішніх справ (Національна поліція);

- органів безпеки (СБУ);

- органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

- органів Державної пенітенціарної служби України;

- органів Державної прикордонної служби України;

- органів Державної митної служби України та ін.

В окремих випадках затримати людину може навіть звичайний громадянин - якщо вона щойно вчинила або намагалась вчинити кримінальне правопорушення і її треба негайно передати поліції.

Арешт: помилки та юридична реальність

Чи помічали ви, що слово «арешт» часто сприймається як синонім затримання або тримання під вартою? Насправді ж у правовому полі «арешт» має зовсім інше значення і, залежно від обставин, воно може бути тимчасовим заходом перед екстрадицією, кримінальним покаранням, або адміністративним стягненням.

Арешт в адміністративному праві

В адміністративному праві існують два види арешту й обидва є видом стягнення за вчинене правопорушення: адміністративний арешт та арешт з утриманням на гауптвахті.

Адміністративний арешт

Є найсуворішим видом адміністративного стягнення та застосовується лише у виняткових випадках на підставі рішення суду.

Адміністративний арешт триває до 15 діб і виконується в спеціальних приймальниках або ізоляторах тимчасового тримання (окремо від ув'язнених).

Час попереднього адміністративного затримання, про яке ми говорили вище, зараховується до строку арешту.

Арешт з утриманням на гауптвахті

Цей вид адміністративного арешту застосовується до військовослужбовців за військові адміністративні правопорушення. Триває також до 15 діб, призначається судом і відбувається на гауптвахті (спеціально обладнаному приміщенні для ізоляції військовослужбовців).

Арешт в кримінальному праві

У кримінальному праві арешт є видом покарання, а не запобіжним заходом, таким як «тримання під вартою» або «домашній арешт».

Арешт, як вид покарання, застосовується лише за вироком суду і стосується військовослужбовців, яких тримають в умовах ізоляції на гауптвахті.

Покарання у виді арешту встановлюється строком до 6 місяців.

Особливі випадки: в Кримінальному процесуальному кодексі передбачені «спеціальні» види арешту, пов'язані з екстрадицією та Міжнародним кримінальним судом: тимчасовий арешт та екстрадиційний арешт. Ці поняття заслуговують на окрему увагу і будуть розглянуті в іншій статті.

Висновки

Затримання - це тимчасовий захід, а арешт - покарання чи стягнення (окрім екстрадиційних справ та справ МКС). Затримання може здійснюватися як у кримінальних, так і в адміністративних провадженнях - але завжди на підставі чітких вимог і процедури.

Розуміння різниці між поняттями допомагає не розгубитися в юридичній ситуації та захистити свої права.

І пам'ятайте: у складній ситуації важливо не лише знати свої права, а й мати поруч фахівця, який допоможе їх захистити.

Підіб'ємо підсумки на основі порівняння:

Анна Дмитренко,

адвокат АБ «Анни Дмитренко»