Не кожне досудове розслідування завершується притягненням винуватих осіб до кримінальної відповідальності. Причини можуть бути різні: невстановлення особи, яка скоїла злочин, халатність осіб, які проводили розслідування, сплив строку для притягнення до кримінальної відповідальності, безпідставні закриття кримінальних проваджень та їх скасування. У такій ситуації страждають інтереси потерпілих від злочину осіб, які не можуть отримати спричинену матеріальну шкоду, а винуватці злочинів уникають покарання.
Водночас існує інструмент для отримання моральної шкоди, спричиненої в результаті неналежного розслідування кримінального провадження. Це - звернення потерпілого до суду з позовом в порядку цивільного провадження.
Таке звернення можливе, якщо слідчі не проявляли належної ініціативи в установленні істини по справі й оцінці доказів, бездіяли, користуючись відсутністю якісного процесуального керівництва з боку прокурорів, які не проявляли належного сумління під час здійснення процесуального керівництва досудового розслідування. Також у випадках, коли кримінальне провадження неодноразово й безпідставно закривалося слідчими, після чого на скарги потерпілих постанови про закриття кримінального провадження скасовувалися.
У цих випадках потерпілому може бути спричинена моральна шкода в таких її виглядах: втрата звичайного способу життя, примус до вчинення непритаманних дій, спрямованих на захист порушених винними особами законних прав потерпілого, переживаннями та хвилюваннями через неспроможність органів, що проводять досудове розслідування в розумні терміни розслідувати справу, підрив глибокої віри у справедливість і соціальну рівність громадян перед законом, наявність відчуття беззахисності перед свавіллям та некомпетентністю слідчих і процесуальних керівників тощо.
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення від 25.03.99 р. у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення від 27.06.97 р. у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови (наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави).
Сама собою надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
У постанові від 03.09.2019 р. у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, й обґрунтує її розмір.
Питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 362/15/16-ц, від 21.07.2021 р. у справі № 646/7015/19, від 01.12.2021 р. у справі № 308/14232/18, від 23.02.2022 р. у справі № 646/5368/19, від 13.09.2023 р. у справі № 757/62500/16-ц.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Продовження матеріалу в LIGA360
Зареєструйтесь в LIGA360, щоб читати далі. Отримайте доступ до розширеної бази найновішої інформації та актуальної аналітики через простий пошук одним рядком і тонку фільтрацію.
