Спадковий договір - договір, що дуже часто на практиці плутають або ототожнюють із договором між спадкоємцями про поділ спадкового майна, або взагалі й не знають про існування такого договору.
І хоча початково розробники проєкту Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи доцільність спадкового договору, зазначали, що сфера його застосування на практиці не буде широкою, і в більшості вона стосуватиметься подружжя та інших осіб, які спільно проживають і не мають дітей, судова практика доводить значно ширше застосування такої категорії договору.
Отже, перше важливе твердження про спадковий договір: спадковий договір не може розглядатися як самостійний вид спадкування, оскільки відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України (в подальшому також - ЦК України) спадкування здійснюється виключно за заповітом або за законом.
Завжди пам'ятайте, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).
Спадковий договір не є договором про спадкування чи договором між спадкоємцями, а норми, що регулюють цей договір, утворюють інститут зобов'язального, а не спадкового права.
За спадковим договором, що передбачено статтею 1302 ЦК України, одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Простіше кажучи, старанному набувачу за певні дії обіцяється певне майно відчужувача. І це друге важливе твердження про спадковий договір.
Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Наприклад, спадковим договором можуть бути передбачені такі дії немайнового характеру набувача: шанобливо ставитися до особи відчужувача, організовувати відпочинок відчужувача, брати участь у догляді за відчужувачем, його оселею, піклуватися про стан здоров'я відчужувача.
Відповідно до статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).
З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що спадковий договір нерозривно пов'язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
Отже, укладаючи спадковий договір, пам'ятайте: у судовому порядку може бути ініційоване розірвання такого договору. Судова практика доводить, що в житті часто можна зіштовхнутися з твердженнями відчужувача про ненадання жодної допомоги, невиконання прохань відчужувача, небажання набувача витрачати кошти та свій вільний час на відчужувача.
Важливий правовий висновок щодо тлумачення та правозастосування положень статті 1308 ЦК України у правовідносинах, що стосуються розірвання спадкового договору, зроблено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031сво21).
У вказаній постанові зроблено правовий висновок такого змісту: «Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Спадковий договір є нерозривно пов'язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору».
І останнє, третє важливе твердження про спадковий договір. Він має одну велику перевагу, передбачену ст. 1307 ЦК України, яка є гарантією виконання сторонами спадкового договору і яка слугує водночас охороною відповідного нерухомого майна. Нотаріус, який посвідчує спадковий договір, накладає заборону відчуження на майно, визначене в такому правочині. Тобто діючий власник може володіти та користуватися таким майном, але не зможе законно його продати, обміняти чи подарувати, а також передати в спадок.
Оксана Духовна
к. ю. н., адвокат, медіатор
Підсилюй роботу юриста використанням комплексної інформації - з новою LIGA360! Використовуй досвід аналітиків та експертів для правильного правозастосування. Замов персональну презентацію менеджера для своєї компанії.
