Чинним законодавством України за вчинення правопорушень у сфері транспорту, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, залежно від ступеня їх суспільної небезпеки, передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність.
Вичерпний перелік таких адміністративних правопорушень законодавець навів у главі 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а подібних кримінальних правопорушень - у розділі ХІ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення та досудового розслідування кримінальних правопорушень визначено відповідними положеннями КУпАП і Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Неухильне дотримання такого порядку є професійним службовим обов'язком працівників органів і підрозділів Національної поліції України, а саме поліцейських.
Працівники органів і підрозділів Національної поліції України уповноважені на складання протоколів про адміністративне правопорушення, розгляд справ про адміністративне правопорушення та винесення постанов про накладення адміністративного стягнення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається з дотриманням положень статті 279 КУпАП і розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає цю справу, роз'яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав та обов'язків.
На вимогу положень частини 4 статті 256 КУпАП поліцейський зобов'язаний роз'яснити особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, її права, передбачені статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП.
Стаття 63 Конституції України містить норми стосовно того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Як вбачаємо, ця стаття гарантує право на захист підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному.
Стаття 268 КУпАП наділяє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, такими правами: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Перелік процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого наведений у вигляді окремих 18 пунктів частини 3 статті 42 КПК і ще 6 пунктів цієї норми особисто для обвинуваченого, не є вичерпним виходячи зі змісту положень її частини 5 і 6.
Обов'язковість і своєчасність роз'яснення зазначених прав особі є своєрідним маркером стану дотримання принципу законності в службовій адміністративній діяльності поліцейського і в службовій кримінальній процесуальній діяльності слідчого.
У межах цієї публікації розглянемо лише окремі аспекти реалізації прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, об'єктивна сторона яких полягає у невиконанні чи неналежному виконанні вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Як засвідчує практика, оскарження та скасування значної кількості постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Постанови), відбувається у зв'язку з ігноруванням положень статті 279 КУпАП щодо роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
Аналіз причин та умов того, чому це є поширеним негативним явищем у поліцейській адміністративній діяльності, дає змогу дійти невтішних висновків.
Одним з них, на нашу думку, є недостатній загальноосвітній рівень кандидатів на службу в органах Національної поліції України і неналежний рівень спеціальної професійної підготовки патрульних поліцейських.
Крім того, відсутність або недостатність базових правових знань і практичних умінь усного спілкування з громадянами, які порушили вимоги закону, а також недостатність знань і практичних навичок документальної та технічної фіксації правопорушення, які мають стати належними доказами в адміністративній справі, призводить дуже часто до конфліктних ситуацій з порушниками та часто є підставами для оскарження вищевказаних постанов.
Типовим прикладом можемо розглянути ситуацію, коли впродовж несення служби патрульний екіпаж, як правило у складі двох - трьох поліцейських і оснащений портативними відеореєстратором, шляхом візуального спостереження виявляє будь-яке порушення ПДР, пов'язане з рухом транспортного засобу, за вчинення якого для його водія передбачена адміністративна відповідальність.
|
Андрій Стеценко |
Далі на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) патрульні поліцейські зупиняють рух транспортного засобу, представляються і пояснюють водію причину зупинки з детальним описом підстави зупинки, вказуючи на конкретний пункт ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Лише після цього, відповідно до статті 32 Закону, поліцейський вимагає від згаданого водія пред'явити документи, що посвідчують його особу, та/або документи, що підтверджують відповідне право особи, тобто посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу.
У справі про адміністративне правопорушення поліцейський може також винести одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Лише за результатом розгляду справи по суті, у разі наявності належних доказів вчинення зазначеного правопорушення вказаним водієм, поліцейський має винести постанову про накладення адміністративного стягнення, зміст якої повинен відповідати положенням статті 283 КУпАП.
Після цього на вимогу положень статті 285 КУпАП оголошується винесена постанова та її копія вручається під розписку особі, щодо якої вона була винесена.
Дотримання наведеної послідовності дій поліцейського є необхідною і достатньою гарантією їх законності, однак не завжди саме так відбувається в дійсності.
Доволі нерідко поліцейський, здійснивши зупинку транспортного засобу, всупереч положень частини 3 статті 18 Закону, взагалі не представився водієві, ігноруючи положення пункту 1 частини 1 статті 35 цього Закону, не поінформував водія про конкретну причину такого зупинення, вид і розмір потенційного адміністративного стягнення.
Як бачимо, ще до оголошення про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський вже фактично обмежив особу, щодо якої розглядається справа про адміністративну відповідальність, у праві знати те, з ким і з приводу чого вона взагалі спілкується, які в неї є права, в тому числі і право на правову допомогу, а такий об'єктивний стан розвитку події певною мірою є сприятливим для виникнення конфлікту з можливими негативними наслідками для подальшого розгляду цієї справи.
Після завершення стадії попереднього інформування водія про те, з ким він спілкується, про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки поліцейський має право розпочати адміністративне провадження. Проте щоб дотриматися процесуальних вимог, він зобов'язаний ще раз представитися як посадова особа, яка має повноваження розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Так, не завжди оголошується те, яка справа підлягає розгляду, і те, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснюються взагалі або ж не повною мірою права та обов'язки осіб, які беруть участь у розгляді справи, а права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП, оголошуються по завершенню розгляду та при врученні копії Постанови, що є незаконним і неприпустимим.
Неприпустимими мають бути і випадки незаконного винесення постанови патрульними поліцейськими, які взагалі не спілкувалися з водіями транспортних засобів при їх зупиненні.
Через зовнішню збіжність з окремими елементами процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення працівники поліції лише створюють копію постанови і вручають особі, притягнутій до адміністративної відповідальності.
Такі протиправні дії поліцейських наражають їх на ризик бути притягнутими до дисциплінарної або до більш суворої юридичної відповідальності.
Подібні та інші недоліки в діяльності поліцейських під час розгляду адміністративних справ, на жаль, є системними та вкрай негативно впливають на позитивний імідж органів Національної поліції України, а також є підставами для закриття проваджень про адміністративні правопорушення.
Андрій Стеценко,
адвокат, кримінальна практика
ЮК "RIYAKO & PARTNERS"
Мінімізуйте юридичні ризики з LIGA360. За допомогою наших інструментів прогнозуйте результати судових справ, перевіряйте контрагентів на наявність санкційних, міжнародних, родинних і бізнес-зв'язків, а також отримайте доступ до найповнішої бази рішень ЄСПЛ та аналітичних матеріалів від наших експертів. Оцініть усі можливості роботи з LIGA360, замовивши індивідуальну презентацію.
