Оформлення права власності за набувальною давністю: яка процедура?

Оформлення права власності за набувальною давністю - це процедура, за якою особа може набути право власності на майно, якщо вона володіє ним певний час безперервно та відкрито, не порушуючи прав інших осіб. В Україні цей процес регулюється нормами Цивільного кодексу України, зокрема положеннями ст. 344, і має певні особливості.

Розглянемо основні кроки, які потрібно здійснити особі для оформлення права власності на майно за набувальною давністю.

Крок перший - визначення строку, протягом якого особа володіє майном.

Необхідною умовою для визнання права власності на майно за набувальною давністю є дотримання строку, протягом якого особа має володіти таким майном.

Для нерухомого майна строк набувальної давності становить 10 років, а для рухомого майна - 5 років.

Важливо, що період володіння майном має бути безперервним, добросовісним і відкритим, тобто особа не повинна приховувати своє володіння від інших осіб.

Крок другий - підтвердження володіння майном та звернення до суду.

Державна реєстрація прав на майно за набувальною давністю проводиться виключно на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Позов про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно подається до суду за місцем знаходження майна - виключна підсудність (ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України). Водночас якщо заявляється вимога про визнання права власності на рухоме майно, то підсудність буде визначатися за загальними правилами: за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, або якщо таке невідоме, то за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

При підготовці позовної заяви слід правильно визначити склад учасників, адже визначення неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідачем у справі про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. Якщо ж попередній власник нерухомості не був відомий чи не міг бути встановлений володільцем такого майна, відповідачем виступає орган, що має повноваження управляти таким майном.

Позов про визнання права власності на майно за набувальною давністю є майновим, отже за подання такого позову фізичній особі або фізичній особі - підприємцю доведеться сплатити судовий збір у розмірі 1 % ціни позову (вираховується від вартості відповідного майна, на яке визнається право власності), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для юридичних осіб розмір збору збільшується до 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підтвердження володіння майном у спорах про визнання права власності за набувальною давністю є ключовим елементом для доведення факту набуття права власності через тривале володіння.

До таких доказів можуть належати:

• документи, що підтверджують факт володіння: це можуть бути акти прийому-передачі майна, довідки тощо;

• свідчення третіх осіб: покази сусідів чи інших осіб, які можуть підтвердити факт тривалого володіння майном заявником;

• документи, що свідчать про утримання майна: квитанції про сплату податків, комунальних платежів, інші документи, що підтверджують участь у користуванні майном.

Усі ці докази в сукупності допоможуть встановити факт володіння майном і підтримати аргументацію щодо наявності права власності за набувальною давністю.

Що варто врахувати при формуванні правової позиції у таких спорах

Перш за все, при вирішенні подібних спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали й не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.09.2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від 31.10.2018 року у справі № 683/2047/16-ц.

Крім того, позивач, як володілець майна, повинен довести те, що на це майно не претендують інші особи та він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю є:

• добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років (нерухоме майно) або 5 років (рухоме майно);

• відкритість користування, яке має бути очевидним для всіх інших осіб;

• безперервність користування протягом визначеного періоду;

• відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29.04.2022 року у справі № 494/1218/19.

Важливо! Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Крок третій - оформлення права власності на майно.

За наявності позитивного судового рішення про визнання права власності на майно за набувальною давністю, яке набрало законної сили, особа може звернутися до реєстратора для внесення змін до відповідного реєстру і після цього її право власності на те, чи інше майно буде офіційно визнане державою.

Підсумовуючи, варто зазначити, що оформлення права власності за набувальною давністю є специфічною, хоча і, на перший погляд, нескладною процедурою, яка містить досить багато підводних каменів. Водночас задля досягнення бажаного результату варто ретельно підійти до збору доказової бази та коректно сформувати правову позицію перед зверненням до суду.

Олександра Кравець,

юрист компанії EVERLEGAL