Без вини винний

З переходом нашої країни до ринкової економіки, товарно- грошові відносини почали опосередковувати практично всі сфери життєдіяльності суспільства. Зовнішньою юридичною формою таких відносин, як правило, виступає господарський договір - сукупність майново-господарських зобов'язань, що виникають між суб' єктами господарювання, в яких праву однієї сторони, зазвичай, протистоїть певний обов'язок іншої.

При цьому грошові зобов'язання суб' єктів господарювання є чи не найголовнішим елементом шкірного господарського договору.

Слід зазначити, що українське законодавство не містить визначення поняття "Грошове зобов'язання". При системному аналізі норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання однієї сторони (боржника) сплатити на користь іншої сторони (кредитора) визначену грошову торбу.

Своєчасність виконання копійчаного зобов'язання має важливе значення, оскільки у випадку прострочення до порушника будуть застосовані штрафні санкції, найчастіше пеня. За загальним правилом, грошові зобов'язання господарюючих суб' єктів виконуються шляхом безготівкових розрахунків. При цьому вимоги щодо строків та термінів таких розрахунків, зазвичай, встановлені в самому договорі: "Оплата за постачань товар/надану послугу/виконану роботові має буди здійснена (до) 15 чисел потокового місяця".

Однак чи буде вважатись грошове зобов'язання в наведеному прикладі виконаним належним чином, якщо боржник ініціює переказ грошових коштів в обслуговуючому його банку 15 чисел потокового місяця, проте на рахунок кредитора смороду надійдуть лише 20-го?

Спробуємо розібратися.

Спочатку теорія

Відповідно до ч. 1 ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі. Іншими словами, виконання копійчаного зобов'язання відбувається шляхом проведення переказу коштівякий, у свою чергу, опосередкований поруч дій, а саме: ініціюванням переказу, виконанням переказу та завершенням переказу.

При цьому, під ініціюванням розуміється оформлення та подання відповідного документу на переказ грошових коштів (таким документом може бути платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога худе). Виконанням вважається проведення суми переказу банком через кореспондентські рахунки, а завершенням - зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Зрозуміло, що такі відносини передбачають наявність відповідних договорів, як між платником та обслуговуючим його банком, так і між одержувачем та банком. Кожен з таких правочинів встановлює обов'язки сторін та відповідальність за їх порушення.

Однак поряд із договірним регулюванням, зазначені відносини упорядковані певними імперативними нормами чинного законодавства. Зокрема, положення ч. 3 ст. 1068 ЦК України зобів' язує банк за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документу, якщо інший рядків не передбачено договором банківського рахунка або законом.

З наведеною нормою кореспондується і п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон)згідно із яким банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного годині банку, в день його надходження.* У разі надходження розрахункового документу клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного годині, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта не пізніше наступного робочого дня. Відповідно до п. 8.4 цієї ж статті, міжбанківський переказ виконується в рядків до трьох операційних днів**внутрішньобанківський - не може перевищувати двох операційних днів.

Тобто, якщо платіжне доручення платника (боржника) надійшло до банку протягом операційного годині 15 лютого 2010 року, то виконати його обслуговуючий банк платника зобов'язаний в день його надходження, але у будь-якому випадку до закінчення операційного годині 17 лютого при внутрішньобанківському переказі або 18 лютого - при міжбанківському.

Якщо ж доручення надійшло 15 лютого 2010 року після закінчення операційного годині, банк платника зобов'язаний його виконати на наступний операційний день, але у будь-якому разі до закінчення операційного годині 18 та 19 лютого відповідно.

При цьому рядки завершення переказу встановлені частиною 30.2 ст. 30 Законузгідно із якою банк отримувача, в разі надходження суми переказу протягом операційного дня, зобов'язаний зарахувати її на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі у тій самий день, якщо інший термін не зазначений платником у розрахунковому документі. Закон не визначає порядок дій банку отримувача при надходженні коштів після закінчення операційного дня. Вважаємо, що за аналогією завершення переказу в такому випадку повинне бути здійснено банком отримувача наступного операційного дня.

При цьому жодного порушення з боку обслуговуючих банків як платника, так і отримувача допущене не буде, однак і про належне виконання зобов'язанняу якому термін (рядків) сплати визначений (до) 15 чисел потокового місяця навряд чи можна казати. Адже, як зазначалося вище, процес переказу коштів опосередкований трьома стадіями: ініціювання, виконання та звершення. А отже, лише після завершення переказу коштів, можна з впевненістю стверджувати про належність виконання копійчаного зобов'язання боржником.

Від теорії до практики

Втім аналіз судової практики свідчить про інше...

Так, в постанові від 25.08.2004 р. у справі № 9/22 Вищий господарський суд приходити до висновку про належність виконання платником (боржником) копійчаного зобов'язання з моменту завершення ініціювання переказу.

У постанові Вищого господарського суду від 04.03.2008 р. №12/711 суд прийшов до висновку, що порушень відповідачем умів договору по оплаті не було. Скаржник в обгрунтування своїх вимог посилався на ст. 30 Законувідповідно до якої переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Але суд зазначив, що така позиція є необгрунтованою, оскільки з норм Закону вбачається, що під година здійснення копійчаного переказу дії платника полягають саме в ініціюванні копійчаного переказу в установленому чинним законодавством порядку.

І хоча в Україні не існує такого джерела права як судовий прецедент, господарські суди першої та другої інстанцій навряд чи ризикнуть винести рішення, що буде суперечити усталеній позиції Вищого господарського суду стосовно того чи іншого питання. А тому при зверненні до суду з приводу несвоєчасного зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, потрібно враховувати не лише приписи чинного законодавства, а й наявну судову практику вирішення аналогічних спорів.

Втім, якщо Ви представляєте інтереси кредитора, перш за усе, слід з'ясувати, по якій причині та з чиєї вини сталося неналежне виконання копійчаного зобов'язання боржником. Дослідження цих обставин допоможе правильно визначити відповідача по справі, яким буде виступати або боржник, або обслуговуючий банк.

Автори ж даної статті радять уникати подібних спорів та чітко визначати в договорі, з якого моменту (закінчення ініціювання або завершення переказу) грошове зобов'язання буде вважатись виконаним належним чином.

* - Операційний година - частина операційного дня банку або іншої встанови - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного годині встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (пп. 1.22 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

** - Операційний день - це частина робочого дня банку або іншої встанови - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (пп. 1.21 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").