Що таке дискреція суду та які її межі: цікава судова практика

Незважаючи на поширене застосування поняття «дискреція», його нормативне визначення відсутнє, у зв'язку з чим науковці та практики використовують поняття «адміністративний розсуд», яке охоплює сферу та cyб'єктів здійснення управління і відповідно інтелектуальний пpoцec прийняття рішення.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 від 11 березня 1980 року термін «дискреційні повноваження» визначається як повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи, що стосується рішення, яке буде прийнято. Це дає йому змогу обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за наявних обставин.

Тобто дискреція полягає у виборі діяти чи не діяти. Якщо діяти, то який варіант дій обрати серед наявних варіантів, які прямо або опосередковано закріплені в законі. Тому в понятті «дискреція» вбачається свобода вибору без додаткового узгодження такого вибору.

Судова дискреція або «суддівський розсуд» - це вид правозастосовної діяльності, який передбачає надання для суду у випадках, передбачених правовими нормами, повноважень з вибору рішення у межах, встановлених законом, виходячи із принципів права, моралі та конкретних обставин справи з метою винесення законного, справедливого та обґрунтованого рішення.

Так, у постанові від 22.09.2022 у справі № 910/2559/21 Верховний Суд зазначив, що суд може, а не зобов'язаний, відповідно до викладеної в позові вимоги, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, і це повноваження суду є суддівською дискрецією. Дискреція суду має узгоджуватися із завданнями та засадами відповідного судочинства, зокрема з принципам дизпозитивності та верховенства права.

При цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до процесуального кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд відповідно до викладеної в позові вимоги може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Доволі часто дискреція і відповідні скарги щодо цього зустрічаються у спорах, пов'язаних із застосуванням штрафних санкцій, розподілу судових витрат, зокрема витрат на послуги адвокатів, поновлення процесуального строку тощо.

У пункті 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Разом з цим у постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 зазначено, що кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення питання зменшення розміру неустойки, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Додатково слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/1705/24. У цій справі суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні у матеріалах справи докази того, що зобов'язання з поставки першої партії товару, хоча і з незначним простроченням, але було виконане відповідачем у повному обсязі, що обставин необґрунтованого зволікання відповідача у поставці цієї партії товару після отримання попередньої оплати, а також фактів поставки неякісного товару не встановлено, відсутність доказів виконання позивачем умов, передбачених пунктом 3.1 Контракту, щодо повідомлення відповідачу точного місця поставки не менше ніж за 3 робочих дні до планової дати поставки, на що посилався відповідач, те, що позивач не здійснив остаточний розрахунок за поставлений товар відповідно до п. 2.9 Контракту, а також зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, компенсаційний характер неустойки, дійшли висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені до 1 грн., користуючись своїми дискреційними повноваженнями.

Дана справа є цікавою тим, що в позовній заяві було заявлено 5 113 750,20 грн пені, а присуджено 1 грн. При цьому суди врахували не тільки обставини справи та наявність/відсутність відповідних доказів, враховуючи те, що визначення штрафних санкцій відноситься до дискреційних повноважень, Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін.

Вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката також є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України (постанова Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/14283/21). Тому при формуванні суми до стягнення в частині витрат на правничу допомогу, навіть враховуючи судову практику, неможливо визначити, яка сума фактично може бути стягнута за результатами розгляду справи.

У своїй постанові від 07.08.2024 у справі № 761/31360/14-ц Верховний Суд зазначив, що поновлення процесуального строку є правом суду, яке останній реалізує, лише встановивши об'єктивну неможливість дотримання особою, яка подає скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку (див. постанови Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15, від 21 грудня 2022 року у справі № 758/4418/19, від 14 червня 2023 року у справі № 513/155/15-ц). Ця практика є важливою, оскільки при підготовці клопотання про поновлення процесуальних документів слід враховувати не тільки судову практику, а й дискреційні повноваження суду.

Отже, Верховний Суд у своїх постановах підкреслює, що суд може використовувати дискрецію для вибору способу захисту, що не суперечить закону, особливо у випадках, коли встановлені законом методи не є ефективними. При цьому рішення суду залежить від конкретних обставин кожної справи. Дискреційні повноваження суду дають можливість не лише судам приймати рішення на підставі принципів судочинства, а й надають змогу формувати нову судову практику і, відповідно, удосконалювати її. Якщо б у суддів не було можливості обирати спосіб захисту, визначати для конкретного випадку відповідальність та розмір відшкодування, відповідно не було б індивідуального підходу до кожної справи, і не було б нової судової практики.

Катерина Петрушина,

керівник практики вирішення спорів та судових проваджень,

ЮК "Syrota Dzis Melnyk & Partners"

Як юридичному бізнесу отримати перевагу над конкурентами та уникати ризиків? Нова LIGA360 надасть всі інструменти для успіху. Автоматизований legal research законодавства і судової практики, підбір судових кейсів за допомогою АІ, моніторинг законодавства та правової картини дня 24/7. Тільки зараз для LIGA360 діють вигідні умови Special program.