Договір про надання послуг: основні положення та аспекти

Послуги оточують нас усюди. Протягом життя ми стаємо замовниками, споживачами та виконавцями тих чи інших послуг.

Загальні положення про договори з надання послуг регулюється гл. 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Також ЦК містить глави про окремі види послуг (гл. 64 - 74), а положення 63 глави можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язань (ч. 2 ст. 901 ЦК).

Зміст договору про надання послуг, істотні умови, порядок укладення, форма укладення.

Відповідно до ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, у якому і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками, може бути як реальним так і консенсуальним, зазвичай є відплатним.

На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги.

Істотною умовою договорів про надання послуг є предмет, яким є послуга. Статтею 177 ЦК послуга закріплена як самостійний об'єкт цивільних прав.

Господарський кодекс України (далі - ГК) та ЦК не розкриває зміст цього поняття, однак послуга розглядається як діяльність, яка спрямована на задоволення потреб замовника, тобто приносить користь.

Ознаки послуги

Послуга має такі ознаки:

- послуга спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату;

- в послугах власне дія набуває значення явища, вона не має матеріального, речового результату, і в цьому полягає корисний ефект послуги;

- послуга спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;

- послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою виконавця та процесом її надання, надання послуги здійснюється виконавцем особисто;

- виконавець надає послугу не у будь-який час, а наданню послуги передує завдання (замовлення) замовника;

- послугу неможливо зберігати, вона існує лише на той час, коли надається;

- надання та споживання послуги відбувається одночасно. Виконавець зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, що випливає з суті ст. 901 ЦК;

- виконавець послуги не може гарантувати певний позитивний результат, оскільки в послугах «продається» (передається) не, власне, результат, а дії, що призвели до нього.

Спільні риси договорів про надання послуг, відмежування від договору підряду

Загальними ознаками, які об'єднують усі договірні зобов'язання про надання послуг у єдину групу, є особливість об'єкта.

Вони полягають у тому, що мають нематеріальний характер та нероздільно пов'язані з особистістю послугонадавача. При укладенні договору про надання послуг замовник не може попередньо твердити про те, що він остаточно ознайомлений та згодний з якістю послуги, оскільки це може бути належним чином ним оцінено лише в процесі її споживання.

Принциповим для правильного розуміння «послуг» як об'єкта цивільного права є їх відмежування від «робіт». «Роботи» це діяльність, результати якої мають матеріальний вираження і можуть бути реалізовані для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб. «Послуги» - це діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального вираження, вони реалізуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності.

Розмежувальною ознакою у цьому випадку буде результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то при наданні послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Послуга споживається у процесі її надання, є діяльністю, яка спрямована на задоволення будь-яких потреб, продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного відчутного матеріального результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає у самому наданні послуги.

Водночас певна дія або бездіяльність з надання послуги може створювати або бути опосередкована певною матеріальної річчю, наприклад, медичні, готельні послуги. Однак лише у тому випадку, коли такий результат є невід'ємним або застосована річ є необхідною для вчинення, власне, самої замовленої дії або діяльністю виконавця, - такі відносини є також предметом договору про надання послуг .

Коли договір про надання послуг вважається укладеним?

- Договір про надання послуг вважається укладеним не з моменту передачі речі, а з моменту одержання особою, яка надіслала пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Яка форма договору про надання послуг?

- Форма договору визначається відповідно до загальних правил ст. 639 ЦК для всіх видів договорів, в тому числі до договору про надання послуг, як правило, це письмова форма.

Договір про надання послуг може бути публічним договором, як, наприклад, договори про надання послуг зв'язку, медичних, готельних послуг тощо. Значна кількість договорів про надання послуг укладаються шляхом приєднання до договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах.

Хто є сторонами договору про надання послуг?

- Сторонами договору про надання послуг є виконавець та замовник, якими можуть бути фізичні (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства) і юридичні особи (підприємства установи, організації усіх форм власності і господарювання, а також приватні підприємці).

Окремі вимоги можуть встановлюватися законом відповідно до спеціальних видів договору про надання послуг. Для надання певних видів послуг передбачається отримання виконавцем ліцензії.

У ст. 902 ЦК передбачається, що виконавець повинен надати послугу особисто. Це означає, що виконавець зобов'язаний надати послугу особисто, не покладаючи цього обов'язку на іншу особу. Але ч. 2 ст. 902 ЦК встановлює, що у випадках, встановлених в самому договорі про надання послуг, виконавець вправі покласти виконання договору на іншу особу, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за порушення договору в повному обсязі. Ця умова також передбачає обов'язок кредитора прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник має виконати сам. Тому замовник вправі вимагати виконання договору як від виконавця, так і від третьої особи. на яку покладено надання послуги, але у будь-якому випадку відповідальність за невиконання або неналежне виконання несе виконавець. Оформлення між виконавцем та третьою особою може відбуватись шляхом окремого договору, а також шляхом включення третьої особи в договір на правах сторони.

Оплатні та безоплатні договори про надання послуг

Істотними умовами оплатного договору про надання послуг, зокрема є розмір, строки та порядок оплати послуги.

Зокрема, в ч. 1 ст. 903 ЦК встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором, на відміну від договорів підрядного типу, які за загальним правилом передбачають оплату робіт після їх здавання замовнику.

У випадках, коли виконавець не може здійснити виконання договору з незалежних від нього причин, але виконав частину роботи, провів, наприклад, переговори, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Навіть у тих випадках, коли матеріальних витрат він не зазнав, але витратив час, відмовився від інших робіт і розпочав виконання послуги, виконавець може розраховувати на виплату йому розумної винагороди. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Деякі послуги можуть надаватися безвідплатно, про що необхідно зазначити в договорі, адже відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК будь-який договір вважається відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Якщо в договорі про надання послуги нічого не вказано щодо оплати або виходячи з його умов не можна чітко визначити розмір плати, то такий договір вважається відплатним, а ціна послуги визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладання договору (ч. 4 ст. 632 ЦК).

За договором про безоплатне надання послуг (ст. 904 ЦК) виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положення ЦК про покладання обов'язку на замовника відшкодувати усі понесені фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у разі наявності його вини, внаслідок чого настала неможливість виконати своєрідною санкцією, яку застосовує законодавець до замовника за невиконання або неналежне виконання умов договору про безоплатне надання послуг. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, закон покладає на замовника обов'язок доведення відсутності своєї вини.Також замовник має відшкодувати виконавцеві понесені ним фактичні витрати на виконання договору, якщо неможливість виконання сталася внаслідок непереборної сили.

Строк договору про надання послуг

Важливим елементом договору про надання послуг є строк договору.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК, виконавець має виконати зобов'язання у належний строк. Оскільки цього положення не міститься у главі 63 ЦК, слід керуватись положеннями глави 48 ЦК про виконання зобов'язання, хоча для окремих видів договорів про надання послуг час надання послуг передбачений. Наприклад, для договору зберігання строк передбачений або в самому договорі, або визначається пред'явленням вимоги про повернення речі.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін відповідно до ст. 905 ЦК, тобто сторони при укладанні договору про надання послуг встановлюють строк договору на власний розсуд. Проте законодавець робить застереження «якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами».

Відшкодування шкоди та збитки

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Ризик неможливості виконання договору, що виник унаслідок обставин, за які жодна зі сторін не відповідає, несе замовник. Тому він має відшкодувати виконавцеві всі витрати, що їх той зазнав, якщо інше не буде передбачено договором або законом.

Частина 2 ст. 906 ЦК передбачає відповідальність виконавця за порушення договору про безоплатне надання послуг. Ця норма встановлює максимальну межу відшкодування збитків у розмірі до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але із застереженням, що сторони можуть відійти від цього положення і встановити інший розмір.

Стаття 906 ЦК не містить вказівки про відшкодування шкоди у повному обсязі за невиконання договору про безоплатне надання послуг. Тому вважається, що сторони мають виходити із фіксованої суми або застосовуючи вимоги закону, або врегульовуючи це на рівні договору.

Розірвання договору про надання послуг

Договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема, шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та на підставах, встановлених ЦК, іншим законом або за домовленістю сторін. Стаття 615 ЦК передбачає правила односторонньої відмови від зобов'язання:

1) у разі порушення зобов'язання однією із сторін, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо інше не передбачено договором або законом;

2) одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання;

3) внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відмова від виконання договору можлива як до початку надання послуги, так і у будь-який час її надання.

Інститут односторонньої відмови надає замовнику право його розірвати у разі потреб, при цьому він має відшкодувати виконавцеві понесені ним фактичні витрати.

Правом односторонньої відмови від договору про надання послуг наділяється також виконавець.

На практиці така відмова має свої особливості:

- відмова виконавця від виконання договору про надання послуг допускається за умови повного відшкодування замовнику завданих збитків;

- це положення не застосовується до публічних договорів, в яких виконавець суб'єкт підприємницької діяльності не вправі відмовити жодному замовнику в укладанні з ним договору, тобто виконавець має обов'язок належно виконати взяте на себе зобов'язання.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. У разі недосягнення домовленості справа вирішується судом.

Висновки:

Розвиток цивільного обороту зумовив виділення в самостійний вид зобов'язань з надання послуг (послуги зв'язку, медичні, ветеринарні, аудиторські, консультаційні, інформаційні, юридичні тощо).

Однією із авторитетних класифікацій послуг можна назвати ту, що діє у межах Світової організації торгівлі, - Генеральну угоду з торгівлі послугами.

Новинкою, яка зараз активно використовується у сучасному житті, є договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації, який не передбачений ЦК, ГК та іншими нпа. Проте таке найменування договору часто використовується у разі договірного регулювання відносин щодо створення ІТ-компаніями програмного забезпечення, комп'ютерної програми, веб-сайтів (далі - програмної продукції) відповідно до вимог замовника, передання результатів останньому та надання додаткових послуг.

Власне поняття «сфера інформатизації» міститься в абзаці в) п. 186.3 Податкового кодексу України. Так, законодавець визначив, що до послуг у сфері інформатизації належать: послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, оброблення даних і надання консультацій із питань інформатизації, надання інформації та ін.,зокрема з використанням комп'ютерних систем. Таким чином, використовуючи словосполучення «у сфері інформатизації», ІТ-компанія може мінімізувати ризики у спорах із податковими органами щодо сплати ПДВ.

Широке тлумачення «сфери інформатизації» розширює предмет договору, надає змогу включити до одного договору повний комплекс робіт і послуг, які надає ІТ-компанія. Такий тип договору містить у собі елементи декількох класичних договорів: підряду, про надання послуг, про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, тобто має змішаний характер.

Отже, вірогідно, у майбутньому будуть з'являтися нові види послуг, а договори будуть мати змішаний характер, що забезпечуватиме задоволення потреб як замовників, споживачів так і виконавців цих послуг.

Ірина Відловська,

радниця практики вирішення спорів Miller Law Firm