Удосконалення механізму протидії рейдерству: чи справді зміни будуть ефективними?

12 травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2255-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству", який було опубліковано 26 травня 2022 року.

Закон набуває чинності через два місяці з дня його опублікування, окрім деяких положень, що набирають чинності через три й чотири місяці з дня опублікування.

За задумом авторів, Закон дасть змогу запровадити антирейдерські заходи та встановити дієві запобіжники, покликані гарантувати непорушність права власності, зокрема захистити бізнес і його активи під час та після війни з російською федерацією, адже тепер, як ніколи, ризик збільшення випадків незаконного заволодіння чужим майном дуже великий.

Утім, Закон тільки набуде чинності, а що ж насправді відбувається нині та які практичні кроки потрібно зробити, щоб захистити свою власність?

На жаль, стара дієва схема, що полягає у внесенні до державних реєстрів змін щодо власника, директора, місцезнаходження / реєстрації майна, реєстрації права власності на підставі іпотечних застережень тощо за підробленими документами чи іншими "сумнівними документами", з порушенням вимог щодо місця реєстраційної дії, належного реєстратора, працювала та продовжує працювати.

Захистити бізнес і майно можуть допомогти такі практичні кроки:

- фізично забезпечити безпеку майна;

- щоденно моніторити реєстри (зокрема, і судові) за допомогою відкритих баз даних (cистема пошуку та аналізу судових рішень VERDICTUM тощо);

- активи компанії передати в оренду різним підконтрольним суб'єктам;

- правильно оформити статутні документи (і запровадити систему застережень щодо укладення угод про відчуження часток, нотаріального засвідчення, визначення значних правочинів, учинення правочинів директором);

- мати "дорожню карту" на випадок загрози рейдерської атаки;

- зберігати важливу інформацію поза межами офісу компанії;

- монітори активність персоналу (переселення внутрішньої інформації тощо).

Як зміни щодо політики протидії рейдерству, унесені до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", допоможуть захистити активи?

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить низку процедурних змін щодо державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань та безпосередньої роботи держаних реєстраторів і нотаріусів у цій сфері, які, мабуть, не варто детально аналізувати, оскільки останні мають суто технічний характер (нарешті змінено положення щодо заяви про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і заяви щодо обрання системи оподаткування - адже такі заяви було об'єднано ще рік тому; змінено перелік документів щодо тих чи тих реєстраційних дій; змінено процедуру формування реєстраційних справ, сформованих суб'єктами реєстрації; скасовано вимогу направлення реєстратором виписок із реєстру тощо).

На що все-таки слід звернути увагу з таких "технічних" змін, то це на те, що для реєстраторів збільшено перелік (обсяг) обов'язкових перевірок під ту чи ту реєстраційну дію. Тож унесення будь-чого до реєстру тепер супроводжуватиметься ще детальнішою перевіркою можливості такого внесення (ця зміна не може не вплинути на вдосконалення антирейдерської політики).

Окремо варто звернути увагу на встановлення робочого місця держреєстратора лише в населеному пункті за місцезнаходженням відповідного суб'єкта та/або центру надання адміністративних послуг.

Також слід зауважити щодо територіальних змін: державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців на підставі паперових документів тепер проводитимуть за місцем їх знаходження (раніше ця норма діяла лише для юридичних осіб).

Запроваджено можливість проведення реєстраційних дій в автоматичному режимі (без втручання реєстратора) з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Так, до Закону було додану ст. 25¹, що містить відповідні новели.

Зокрема, самостійно можна здійснити:

- державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

- державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;

- державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, крім державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю, оголошенням померлою або визнанням безвісно відсутньою;

- державну реєстрацію створення юридичної особи на підставі модельного статуту;

- державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, яку проводять лише на підставі відомостей, зазначених керівником юридичної особи в заяві, і яка не потребує рішення учасників юридичної особи (зокрема, це зміна місцезнаходження юридичної особи, видів діяльності, інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою);

- державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що потребує рішення учасників юридичної особи (крім рішень щодо розміру статутного (складеного) капіталу, розміру часток у статутному (складеному) капіталі, складу учасників чи керівника юридичної особи), - за умови одностайного ухвалення рішення цими учасниками, що підтверджено їхніми кваліфікованими електронними підписами;

- державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи або про скасування рішення про припинення юридичної особи, ухваленого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, - за умови одностайного ухвалення рішення цими учасниками чи відповідним органом юридичної особи, що підтверджено їхніми кваліфікованими електронними підписами.

Водночас законодавець подбав і про захист прав суб'єктів такої реєстрації, зауваживши, що реєстраційну дію, проведену в автоматичному режимі, можна оскаржити до суду або Міністерства юстиції України.

Крім того:

1. Скасовано процедуру зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань.

2. Додано алгоритм дій реєстратора в разі виявлення ним факту використання його ідентифікаторів доступу до реєстрів іншими особами (у разі такого виявлення реєстратор зобов'язаний невідкладно, але не пізніше за наступний робочий день повідомити Мін'юсту про зазначений факт, а також про всі відомі йому рішення (дії) у відповідному державному реєстрі, прийняті (виконані) з неправомірним використанням таких ідентифікаторів).

3. Тепер виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснює реєстратор лише за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

4. До одного з основних нововведень належить інформування власника майна телефоном у режимі реального часу про будь-які дії в реєстрах, що його стосуються.

Тепер до ЄДР уноситимуть контактні дані засновників (учасників) і директорів юридичних осіб. Тобто запроваджено інформування в режимі реального часу засновників (учасників) юридичних осіб, керівника юрособи засобами телекомунікаційного зв'язку про проведення реєстраційних дій щодо такої юридичної особи. (Щойно хтось спробує внести будь-які зміни до реєстру, зазначені особи відразу ж отримають про це сповіщення на телефон. Отже, "провернути" рейдерську атаку буде складніше).

Ці зміни викликали приємну усмішку, бо законодавець (депутати), уносячи їх, використали досів захисту нерухомості від шахрайства та "чорних реєстраторів" за допомогою сервісу SMS-Маяк, який миттєво сповіщає про зміни в Реєстрі речових прав і незаконні процедури.

5. Антирейдерській комісії "наростили м'язи": передбачені зміни щодо порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації.

Було усунуто слабкі місця, які, як свідчить практика розгляду скарг у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу, використовували для захоплення нерухомості та бізнесу:

- Міністерству юстиції України надано право забороняти проведення реєстраційних дій на період розгляду скарги на реєстраційні дії (рішення), що дасть змогу оперативно зупиняти розпочате рейдерське захоплення, блокувати штучне створення фігури добросовісного набувача та забезпечувати належне виконання рішення Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги;

- запроваджено правило про зупинення перебігу строку на оскарження в разі повернення скаржнику неналежно оформленої скарги (на період між датою подання скарги та датою її повернення);

- збільшено строк на оскарження реєстраційних дій (рішень) - з 60 календарних днів до 3 місяців з одночасним запровадженням граничного строку (3 роки з дня проведення оскаржуваної реєстраційної дії), після спливу якого право на відповідне адміністративне оскарження не може бути реалізовано;

- удосконалено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації до Міністерства юстиції України. Зокрема, установлено остаточний строк, протягом якого особа може звернутися зі скаргою; визначено правила обрахування строків подання скарги; розширено коло рішень, які може бути ухвалено за результатами розгляду скарги; розширено підстави для ухвалення рішення про залишення скарги без розгляду; передбачено можливість Міністерства юстиції об'єднувати розгляд кількох скарг.

Додатково

Варто врахувати, що документи, отримані державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до набрання чинності цим Законом, за якими не проведено реєстраційну дію й не відмовлено в її проведенні та з дати подання яких минуло не менш як 30 днів, є такими, за якими відмовлено у проведенні реєстраційної дії (крім документів, поданих щодо громадських формувань).

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під час проведення реєстраційної дії щодо відповідної юридичної особи (крім громадського формування) чи фізичної особи - підприємця застосовує відмову в державній реєстрації за такими документами.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу розглядатимуть за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом (крім правил щодо строків на оскарження).

Водночас рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг, що на момент набрання чинності Законом не виконані, підлягають виконанню в порядку, передбаченому законодавством до набрання чинності цим Законом.

Зміни, що стосуються політики протидії рейдерству, унесені до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"

Так, удосконалено правила підписання рішень загальних зборів учасників юридичної особи, а саме: установлено, що протокол, який містить відомості про рішення щодо зміни керівника товариства у випадках, коли для ухвалення такого рішення достатньо голосів не більше ніж 10 осіб, мають підписати учасники (їхні представники), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для ухвалення рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Також встановлено можливість не лише статутом, а й законом передбачати особливий порядок надання згоди вповноваженими на те органами товариств на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Зміни, що стосуються політики протидії рейдерству, унесені до Закону України "Про оренду землі"

Так, Законом України № 2255-IX унесено зміни до частини 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з новою нормою директор юридичної особи приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства) не може самостійно розірвати договір оренди (суборенди) земельної ділянки.

Оскільки Законом України № 2255-IX змінено підхід до визначення значного правочину, то відтепер значним є правочин про розірвання договору оренди (суборенди) землі сільськогосподарського призначення, орендарем (суборендарем) за яким є юридична особа приватного права (крім акціонерного товариства, повного та командитного товариства).

Тож недобросовісний директор ТОВ чи ТДВ тепер не зможе вчинити такий правочин від імені юридичної особи без наявності попереднього рішення вповноваженого вищого органу юридичної особи (найчастіше загальних зборів учасників) про надання згоди на його вчинення або без визначення у статуті Товариства вказаного вище правочину як такого, що не є значним.

Окрім того, законодавець справедливо врахував зауваження Головного науково-експертного управління Верховної Ради України та встановив правовий наслідок вчинення правочину про розірвання договору оренди - його нікчемність. Тобто такий договір є недійсним за законом без окремого судового рішення про його недійсність.

На наш погляд, такі зміни є позитивними та спрямовані на захист інтересів власників юридичних осіб, зокрема й іноземних інвесторів в аграрному секторі української економіки, у разі недобросовісності керівних органів таких юридичних осіб.

Зміни, що стосуються політики протидії рейдерству, унесені до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Серед найважливіших змін слід виділити такі.

Указаним Законом розширено коло заявників у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і зараховано до їх складу органи місцевого самоврядування та їх посадові особи.

Крім того, установлено право державного реєстратора за запитом отримувати від органів державної влади, підприємств, установ та організацій протягом трьох робочих днів із дня отримання запиту інформацію щодо прав, які виникли до 01 січня 2013 року, у паперовій та (за можливості) електронній формі. Визначено також адміністративну відповідальність за ненадання таких відомостей у встановлений строк.

На наш погляд, ця норма покликана дисциплінувати суб'єктів, до яких державний реєстратор звертається з відповідним запитом, і є позитивною для забезпечення швидкого процесу реєстрації прав.

Додатково встановлено обов'язок державного реєстратора в разі виявлення ним факту використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами невідкладно, але не пізніше за наступний робочий день повідомити Міністерство юстиції України про цей факт і про всі відомі йому рішення (дії) у Державному реєстрі прав, ухвалені (виконані) з неправомірним використанням таких ідентифікаторів.

Ця норма разом з іншими нововведеннями дасть змогу оперативно реагувати на незаконний доступ сторонніх осіб до Державного реєстру прав, скасовувати незаконні рішення та блокувати доступ сторонніх осіб тощо.

Законом передбачено значні зміни й у сфері цифровізації. Зокрема, закріплено інформаційну взаємодію з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, Державним земельним кадастром.

Виключено норму про те, що у випадках, передбачених законодавством України, державну реєстрацію прав проводять після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Оновлено перелік підстав, коли не підлягає застосуванню відмова в державній реєстрації в разі наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Негативним, на наш погляд, є виключення із Закону норми про обов'язок державного реєстратора повідомити власника майна та заявників про зупинення проведення реєстраційних дій у разі наявності судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Це значно звужує обсяг прав власника майна.

Водночас Закон доповнено положеннями про право державного реєстратора за певних обставин не приймати заяву власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій.

Однак найбільш революційною є зміна порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, установленого статтею 37 Закону.

Так, у новій редакції Закону додано положення про можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності територіальних органів Міністерства юстиції України до Міністерства юстиції України або до суду.

Окрім того, додано положення щодо порядку подання повідомлення державним реєстратором про виявлення факту використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав.

Збільшено строки оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав - протягом двох місяців із дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше ніж через один рік із дня ухвалення відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності (замість 60 днів із дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав); рішень, дій або бездіяльності територіальних органів Міністерства юстиції України - протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше ніж через шість місяців із дня ухвалення відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності (замість 15 днів із дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав).

Додано положення про порядок обчислення строків, що загалом позитивно вплине на практику застосування норм Закону.

Змінено вимоги до скарги, зокрема щодо порядку надання документів (їх копій), що підтверджують порушення прав скаржника (тепер це право, а не обов'язок скаржника).

Установлено, що в разі недотримання вимог під час складання та подання скарги таку скаргу має бути повернено скаржнику не пізніше як через 15 днів із дня її надходження (у попередньому варіанті недотримання таких вимог тягло за собою відмову в задоволенні скарги). Водночас перебіг строку на оскарження підлягає зупиненню з дня подання скарги до дня повернення, а повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання.

Ця норма унеможливить зловживання з боку Міністерства юстиції України та його територіальних органів і не даватиме їм змоги відмовляти в задоволенні скарг із формальних підстав.

Разом із тим залишається високим ризик зловживання таким правом із боку скаржників, які можуть подати скаргу без, наприклад, викладення обставин на обґрунтування своїх вимог, а лише з метою зупинення строків для подання скарги.

Також Законом установлено строки для розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлень державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їхніх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами - не більше ніж один місяць із дня їх надходження.

Такий строк може бути продовжено, але не більше ніж 45 днів із дня надходження скарги.

За результатами розгляду скарги може бути ухвалено рішення:

1) про задоволення скарги;

2) про відмову в задоволенні скарги;

3) про залишення скарги без розгляду по суті (не було передбачено в попередній редакції) у разі:

- пропуску строків подання скарги;

- уповноважений орган уже розглядав скаргу із цього самого питання та за результатами розгляду вже було ухвалено рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

- наявності інформації про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

- скаргу подала особа, права якої не порушено;

- скаргу подала особа, яка не має на це повноважень;

- скаржник подав до вповноваженого органу заяву про залишення скарги без розгляду.

У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи ухвалюють рішення про:

- скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;

- виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

- зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов'язання;

- тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав (у такому разі Законом установлено порядок передання документів, поданих для державної реєстрації, іншим державним реєстраторам);

- притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

- направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Окрім того, установлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначає Кабінет Міністрів України.

Чи можна вважати запроваджені зміни ефективними? Зміни, метою яких є "запровадження низки антирейдерських заходів та встановлення дієвих запобіжників з метою запобігання протиправному захопленню підприємств та незаконному заволодінню нерухомим майном" Парламент ухвалює щороку...

Однак рейдерство як явище не зникає. Чи можна повністю убезпечитися від рейдерства? Відповідь проста: "Ні, не можна". Але потрібно діяти за принципом Praemonitus, praemunitus (хто попереджений, той озброєний), тобто здійснювати постійний контроль і моніторинг за своїм бізнесом та активами.

Юрій Бауман,

адвокат, Адвокатське об'єднання "Бауман Кондратюк"