Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Актуальний погляд Верховного Суду на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Матеріал підготував Антон Сінцов, радник Asters

Питання відшкодування витрат на правову допомогу є актуальним як для адвокатів, так і для сторін судового процесу, які звернулися за правничою допомогою і в подальшому бажають отримати компенсацію своїх витрат в суді.

Доволі часто в судових процесах при розгляді питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу мова заходить про співмірність таких витрат, критерії їх оцінки, фактичне доказування.

У цій статті наведемо і проаналізуємо найбільш актуальні, на наш погляд, позиції Верховного Суду за останні роки з точки зору перспектив відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Попередній розрахунок - ризики відмови

Процес передбачає необхідність подачі до суду попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору.

У разі подачі стороною такого розрахунку на більш пізніх стадіях, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З цього приводу Верховний Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

Судові витрати - особливості доказування

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним.

Визначальною є позиція Великої Палати у справі № 910/12876/19, в рамках якої касаційний суд стягнув на користь відповідача близько 140 000 грн. за представництво його інтересів у суді касаційної інстанції. Зокрема, суд звернув увагу на:

· умови договору про надання послуг (погодинні ставки працівників адвокатського об'єднання відповідно до займаної посади та максимально можливі суми витрат, які може понести клієнт, за розгляд справи адвокатським об'єднанням в кожній з 3-ох інстанцій);

· витрачений час на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо);

· докази, надані відповідачем на підтвердження реальності витрат (протокол наданих послуг, акт надання послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення).

Однак, при розгляді вищевказаної справи колегія суддів не була одностайна щодо стягнення з позивача вказаної суми. В окремій думці від 07.07.2021 деякі судді зауважили, зокрема, що:

· виокремлення адвокатом «аналізу матеріалів судової справи» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки до судового засідання» у касаційному суді, а тому визначення оплати на суму 660 доларів США є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги;

· зазначення адвокатом, як окремо наданої адвокатської послуги, здійснення аналізу постанови суду апеляційної інстанції, яка була предметом касаційного оскарження, не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час на підготовку касаційної скарги.

Також в питанні надання доказів варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Тобто стороні, яка намагається стягнути витрати на професійну правничу допомогу, слід (1) якомога детальніше описати надані послуги та (2) надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.

Антон Сінцов

Гонорар адвоката - критерії оцінки

Не можна оминати увагою питання гонорару адвоката, як однієї з головних складових витрат на правничу правову допомогу.

Так, у вже згаданій постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Право на зменшення - неспівмірність витрат

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

· зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

· суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

· суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Як свідчить практика, зокрема справа № 910/20852/20, Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Шляхи удосконалення підходу

Системний аналіз судової практики свідчить про неоднозначність в підході найвищої судової інстанції до питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який в більшій мірі зводиться до зменшення понесених витрат. Тобто на практиці сторона, яка понесла суттєві витрати на юристів, не може в повній мірі розраховувати на повну компенсацію своїх витрат.

Разом з тим, вважаємо, що зміни в існуючому підході на користь повного відшкодування фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідали б міжнародній практиці і позитивно вплинули на ефективність вирішення спорів. Адже одностайна реалізація українськими судами цього підходу могла б призвести до зменшення кількості надуманих та незначних спорів, і підштовхнуло б бізнес шукати певний компроміс - намагатись врегулювати спір в позасудовому порядку, що в свою чергу зменшило б навантаження на судову систему.

Антон Сінцов,

радник Asters

Найзручніша робота із судовими рішеннями - у системі VerdictumPRO. 94 млн судових справ, 20 фільтрів для точного пошуку справ за інстанцією, прізвищем судді, із позицією Верховного Суду. Подробиці за посиланням.

Пришвидшити підготовку договору допоможе Contractum від LIGA360. Готові шаблони, автоматична перевірка тексту й ризиків. Деталі за посиланням.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему