За повідомленнями Державної податкової служби України кількість судових справ між платниками податків та податковими органами за час карантину збільшилась станом на 01.01.2021 року як мінімум на 5% у порівнянні з показником 2020 року. Хоча згаданий показник насправді значно вищий.
Це повідомлення викликало обурення підприємців, які так і не оговтались повністю від наслідків локдауну 2020 року. Очевидно, що ситуація для представників бізнесу продовжує погіршуватись.
За таких умов пропоную звернути увагу на практику Верховного Суду 2021 року і розглянути справи, в яких суд підтримав позицію платників податків.
1) Під час визначення бази оподаткування у разі постачання рекламних послуг критерій «договірної вартості» переважно не застосовується, так як відсутня єдина методика розрахунку таких послуг, отже, при визначенні рівня звичайних цін на рекламні послуги податківці повинні розуміти механізм ціноутворення конкретної послуги
Верховний Суд ухвалив рішення у справі за позовом платника податків до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, та підтримав позицію платника податків.
За результатом податкової перевірки контролюючий орган склав акт, який став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. Цими податковими повідомленнями-рішеннями платнику податків збільшено суму грошових зобов'язань.
За переконанням контролерів платник податків надав рекламні послуги за ціною нижче ціни придбання, не використовував рекламні послуги у власній господарській діяльності та не зареєстрував своєчасно податкові накладні.
Платник податків не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями і звернувся до суду.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову виходячи із того, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання.
Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованість доводів платника податків, оскільки останній визначив базу оподаткування з податку на додану вартість на основі договірної вартості товарів та послуг та використовував придбані послуги у господарській діяльності.
Також, суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення зазначив, що послуги, які надавались платником податків замовникам, не були послугами, придбаними в сторонніх постачальників послуг, а надавались самостійно платником податків.
Суд касаційної інстанції теж підтримав позицію платника податків.
Верховний Суд встановив, що платник податків одночасно виступав замовником та виконавцем рекламних послуг.
Предметом договорів між виконавцем та платником податків (як замовником) були послуги з телевізійної трансляції рекламних матеріалів, а предметом договорів між платником податків (як виконавцем) та замовниками були послуги з перевірки реклами на предмет її відповідності умовам договорів та забезпечення розповсюдження реклами в ефірі телеканалів.
Вартість рекламних послуг визначалась щомісячно за даними середнього показника AVR - (середній рейтинг реклами).
Додатки до договорів із виконавцями не містять жодних даних щодо використання категорії ефірного часу.
Що ж щодо предмету договорів, укладених між платником податків (як виконавцем) та замовниками, то згідно з умовами даних договорів платник надавав послуги з розповсюдження реклами.
Обсяг таких послуг визначався на підставі ефірної довідки, розраховувався в хвилинах як сума показників GRP.
GRP -показник складової формування вартості послуг.
Відповідно, платник податків не придбавав та не реалізовував однакового виду рекламні послуги.
Постанова ВС від 03 серпня 2021 року, справа №640/9753/20.
2) Протиправна бездіяльність контролюючого органу щодо неповернення платнику податків сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є триваючим порушенням, яке фактично позбавляє платника права на вільне володіння майном
Платник податків отримав лист від Офісу великих платників податків ДПСУ з повідомленням про невідшкодований залишок бюджетного відшкодування. Але станом на дату отримання листа жодним нормативно-правовим актом не було передбачено реального механізму бюджетного відшкодування.
Платник податку подав контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Податкова перевірка платника податків була здійснена, проте, бюджетне відшкодування так і не було отримано станом на момент розгляду справи, і платник податків звернувся до суду
Суд першої інстанції задовольнив позов платника податків.
Проте, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог мотивуючи пропущенням строку позовної давності.
Пункт 8 ч. 1 ст. 240 КАСУ встановлює те, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. 3, 4 ст. 123 КАСУ.
Проте, суд першої інстанції розглянув і задовольнив позов платника податків без врахування положень наведених статей процесуального закону.
Натомість суд апеляційної інстанції вказав на недотримання платником податків строку звернення до суду та відмовив в задоволенні позову з посиланням на ч. 1 ст. 319 КАС.
Суд апеляційної інстанції вказав окремо і на те, що зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість не є ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПКУ.
Касаційний суд оцінюючи доводи апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено процесуальні норми.
Далі, касаційний звернув увагу на висновок Верховного Суду (справа №280/4453/18) щодо того, що контролерами допущено триваюче порушення, яке фактично позбавило платника податків права на вільне володіння майном протягом значного часу.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відсутність обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції стосовно неврахуванням позиції платника податків щодо підстав пропуску строку звернення до суду та ін. обставини обумовили рішення Касаційного суду щодо направлення справи на новий розгляд.
Постанова ВС від 03 серпня 2021 року у справі №640/25381/19.
3) Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків не повинне відповідати за своїм змістом проведенню податкових перевірок
Верховний Суд ухвалив рішення у справі за позовом платника податків до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, визнавши протиправними та скасувавши рішення про відмову в реєстрації податкових накладних і зобов'язав контролюючий орган зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Частковий характер задоволення позовних вимог полягав у тому, що не за всіма, зазначеними в позовній заяві податковими накладними, були прийняті рішення щодо визнання протиправними та скасування рішень щодо зупинення їх реєстрації та не за всіма, зазначеними в позовній заяві податковими накладними, були прийняті рішення щодо зобов'язання вчинити дії.
Суд апеляційної інстанції підтримав позицію суду першої інстанції.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог і задовольнив позов у повному обсязі.
Касаційний суд виходив із того, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії є його обґрунтованість і вмотивованість, тобто, наведення фактичних і юридичних підстав, а також, переконливих і зрозумілих мотивів прийняття рішень контролерами.
Здійснення згаданого моніторингу є превентивним заходом, спрямованим на унеможливлення безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами.
Проте, здійснення моніторингу не може відповідати за своїм змістом проведенню податкових перевірок.
Також, касаційний суд звернув увагу на те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів залежить від чіткого визначення конкретного критерію оцінки ступеня ризиків.
Якщо, в рішенні контролюючий орган чітко не вказав, якому саме критерію відповідав такий платник, а також, не зазначив документів, які слід подати на підтвердження реальності господарських операцій, то таке рішення є протиправним.
Постанова ВС від 04 серпня 2021 року, у справі №0840/4088/18.
|
Світлана Рудюк |
4) Довідка податкової резидентності повинна бути видана за формою, затвердженою згідно законодавства країни резидентності, та має бути належним чином легалізована, перекладена із зазначенням відомостей, що підтверджують статус податкового резидента
Суть спору полягала в тому, що за результатами податкової перевірки, контролюючий орган, (окрім інших порушень) установив порушення вимог ПКУ, так як довідка податкової резидентності не мала посилання на Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.
Касаційний суд (окремо від інших доводів та аспектів дослідження спірних правовідносин) прийшов до висновку щодо хибності доводів контролерів щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства.
Платник податків надав апостильовану довідку, видану Міністерством фінансів Республіки Кіпр за підписом заступника міністра юстиції та громадського ладу, скріплену печаткою та перекладену українською мовою.
Довідка податкової резидентості повинна бути:
1) видана за формою та змістом, згідно із законодавством відповідної країни;
2) належним чином легалізована;
3) перекладена українською мовою, справжність підпису перекладача має бути нотаріально засвідчена;
4) містити відомості, що підтверджують статус податкового резидента.
А отже, довідка не обов'язково повинна включати посилання на угоду про уникнення подвійного оподаткування, так як стаття 103 ПКУ не містить вимог щодо обов'язкового зазначення у вищезгаданій довідці відсилання до угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Верховний Суд ухвалив рішення у справі за позовом платника податків до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, підтримавши позицію платника податків.
Постанова ВС від 14 вересня 2021 року у справі №820/11305/15.
5) Відсутність позитивного економічного ефекту від господарської діяльності, яка настала в результаті об`єктивних причин, не свідчить про відсутність ділової мети
За наслідками податкової перевірки податківці склали акт щодо порушення платником податків вимог податкового законодавства так як ніби то платником податків реалізовано продукцію власного виробництва (біогаз) за цінами, нижчими за собівартість виготовлення.
При цьому, контролюючим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо невідповідності застосованої платником податків ціни біогазу рівню звичайних/ринкових цін.
Платник податків (як постачальник) укладаючи договір на постачання біогазу за нерегульованим тарифом визначив договірну ціну біогазу, враховуючи ринкові ціни на природний газ з коригуванням такої ціни на відсоток вмісту метану в біогазі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності відповідає вимозі наявності розумної економічної причини. Розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.
Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Але не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. При цьому операція, здійснена із діловою метою може бути збитковою.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що платник податків одержав прибуток від своєї діяльності в 2015 і 2016 роках, які є першими роками виробництва біогазу.
В 2016 році платник податків забезпечив утилізацію жому цукрового буряку та створив умови для переходу виробничих підприємств на екологічне паливо, що сприяло отриманню підприємствами незалежності від нестабільного паливно-енергетичного ринку.
Платник податків включив до собівартості реалізованої продукції всі збитки, накопичені в результаті налагодження і запуску нового виробництва та скоротив збитки минулих періодів що в повній мірі свідчить про наявність розумної економічної причини (ділової мети) в діяльності платника податків.
Верховний Суд ухвалив рішення у справі за позовом платника податків до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, підтримавши позицію платника податків.
Постанова ВС від 26 лютого 2021 року у справі №816/410/17.
Аналізуючи ці судові рішення можна зробити висновок про те, що контролерам необхідно більш ретельно аналізувати господарські взаємовідносини платника податків і враховувати, що
1) платники податків переважно здійснюють господарську діяльність у відповідності до положень чинного законодавства;
2) до моменту здійснення операції платники податків коректно визначають суть операцій та обирають найбільш обережний підхід оподаткування;
3) платники податків належним чином документують процес здійснення господарських операцій.
Доводи ж контролерів характеризуються поверхневим аналізом первинних документів та некоректним встановленням суті господарських операцій.
Позиція суду у справах, де досліджується ділова мета та розглядаються питання протиправного зупинення реєстрації податкових накладних, залишається незмінною із 2020 року, що свідчить про певну прогнозованість та надає можливість сформувати позицію захисту.
Світлана Рудюк,
юристка Legal House
Бажаєте мати розклад судових засідань під рукою? Понад 400 тис. дат засідань по всій Україні є у LIGA360. Швидко знайдіть потрібне засідання, оцініть навантаженість судді або суду, отримуйте сповіщення про зміни. Деталі за посиланням.
Налаштуйте ефективну роботу юридичного бізнесу в єдиній ІТ-платформі LIGA360. Вся інформація й інструменти для прийняття рішень. Деталі за посиланням.
