У червні минулого року парламентарі в надії забезпечити макроекономічну стабільність в Україні прийняли Закон "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи". Цей документ вніс істотні корективи в нормативні акти, регулюючі різні правовідносини. Наприклад, встановив на 2009-2010 роки мораторій на примусове виселення з житла, в якому зареєстрований іпотекодавець, скоротив термін повернення валютної виручки в країну до 90 днів (см детальніше матеріал ЛІГА :ЗАКОН "Про наслідки введення "правила 90 днів")змінив деякі норми Закону "Про податок з прибутків фізичних осіб" і т. д. Зокрема, зміни до останнього Закону поклали на фізичних осіб обов'язок самостійно сплачувати податок з боргів, по яких збіг термін позовної давності. Що це означає для платників податку, і чи приживеться нове правило?
ФАБУЛА |
Підпункт 4.2.11 Закону "Про податок з прибутків фізичних осіб"у тій, що діяла до листопада минулого року редакції (тобто до набуття чинності наведеного вище "кризового" закону), включав суму заборгованості платника податку, по якій збіг термін позовної давності, окрім сум податкової заборгованості, до складу загального місячного доходу оподаткування. Податкові органи, відштовхуючись від положень п. 17.2 Законуприходили до висновку, що особою, відповідальною за нарахування, утримання і сплату (перерахування) податку до бюджету в таких випадках повинні були виступати підприємстваборг перед якими мали фізичні особи.
Правда, тут виникала проблема: у більшості випадків платники податку - фізичні особи не були працівниками підприємств, яким вони були повинні. А тому у разі закінчення терміну давності по їх боргових зобов'язаннях перед такими підприємствами, останні не мали тих, що ніяких належать цим фізособам джерел, з яких можна було б заплатити податок на прибутки.
Проте податківці вважали доречним застосовувати пп. 20.3.2 Законуякий свідчив, що у разі, коли податковий агент до або після виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) податку з прибутків фізичних осіб, відповідальність за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу, який виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента (платник податку, одержувач таких прибутків, від обов'язку по погашенню суми податкових зобов'язань згідно із Законом звільняється). Таким чином, на практиці виходило, що борги фізичних осіб перед підприємствами-кредиторами перетворювалися на борги цих же підприємств перед державним бюджетом у вигляді податку з прибутків фізичних осіб у розмірі 15 % простроченого боргу.
Борги фізосіб перед підприємствами-кредиторами трансформувалися у борги цих же підприємств перед держбюджетом |
Переглянути позицію ДПАУ не переконало навіть думку більшості фахівців, які в унісон заявляли, що списання боргів, терміни давності по яких пройшли, зовсім не є ні нарахуванням, ні виплатою прибутків. Фіскальний орган залишився непохитний, ймовірно, розцінюючи таке, м'яко кажучи, не дуже справедливий стан речей, як виправдану санкцію за пропуск підприємством - податковим агентом термінів, впродовж яких у нього були усі можливості борг фізичних осіб стягнути. Тим більше що діючий ГК встановлює більш ніж солідний термін для стягнення боргу - 3 року.
Так йшли справи до ухвалення "кризового" Закону № 1533. Завдяки останньому ситуація кардинально змінилася.
По-перше, законодавець дозволив не включати до складу загального місячного доходу оподаткування борг зі збіглим терміном позовної давності, сума якого не перевищує 50 % місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Тобто заборгованість, що не перевищила в 2009 році 334,5 гривень, перестала підлягати оподаткуванню.
І, по-друге, парламентарі чітко визначилися з тим, хто все-таки повинен сплачувати податок з сум боргу зі збіглим терміном давності, що перевищують 50 % прожиткового мінімуму. У п. 4.2.11 з'явилося чітке формулювання, що покладає цю турботу безпосередньо на фізичне обличчя, що заборговувало : "Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації".
Цю радісну для багатьох підприємств новину ДПАУ поспішила роз'яснити в листі "Відносно організації роботи по декларуванню прибутків, отриманих фізичними особами в 2009 році" від 24.12.2009 № 28800/7/17-0217):
"Отже, до 1 квітня 2010 року фізичні особини - боржники, в яких, починаючи з 24.11.2009 року (дата набуття чинності змін до Закону "Про податок з прибутків фізичних осіб". - Авт.)минувши рядків позовної давності щодо їх заборгованості перед кредиторами, повинні податі річну податкову декларацію до податкового органу за місцем свого проживання, в якій відобразити усю торбу такої заборгованості, але податок сплачується лише за умови, що торба такої заборгованості перевищує торбу, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особини на 1 січня звітного податкового року. Тобто, при декларуванні доходів у вигляді заборгованості за 2009 рік не підлягає оподаткуванню торба, що не перевищує 334,5 грн. (669 грн. х 50 %) ".
У фізосіб з'явився обов'язок відстежувати свою заборгованість і витікання термінів позовної давності по ній |
У щасливих "колишніх податкових агентів" залишався один обов'язок - повідомити податковий орган про закінчення терміну давності і про суму простроченої заборгованості певної фізичної особи : "Починаючи з 24 листопада 2009 року підприємство- кредитор, в якого минувши рядків позовної давності щодо заборгованості боржників повинне повідомити податковий орган про цей факт (про торбу простроченої заборгованості) у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу "14".
Зрозуміло, нова точка зору законодавця, що влаштувала підприємців, створила деякі додаткові проблеми для фізичних осіб. У них з'явилося зобов'язання відстежувати свою заборгованість і витікання термінів позовної давності, включати їх в щорічну декларацію. Проте далеко не усі фізичні особи, що ніколи в житті не отримували іншого доходу, окрім заробітної плати за місцем роботи, здогадуються про виниклий у них обов'язок заплатити податок на суму боргу, по якому збіг термін давності, що цілком імовірно, може створити для них певні проблеми. Передбачаючи це, народні депутати вже замислилися про відміну що ще не встигло прижитися п. 4.2.11 Закону.
Так, народний депутат України Олександр Сочка (БЮТ) 13 січня зареєстрував у Верховній Раді законопроект "Про внесення змін до статті 4 Закони України "Про податок з прибутків фізичних осіб" № 5512яким фактично пропонує повернути стару редакцію норми, з невеликою зміною: поповнити її положенням, що покладає обов'язок по нарахуванню, утриманню і перерахуванню податку на юридичних осіб - кредиторів платника податків. Якщо парламентарі підтримають законопроект, ніяких різночитань з приводу того, хто повинен нараховувати і перераховувати податок, вже не буде, бо податковий агент буде вказаний безпосередньо в п. 4.2.11: "Суб' єкт господарювання, в тому числі комерційний банк та небанківська фінансова установа, стосовно якої виникла така заборгованість".
ВИСНОВОК |
Враховуючи дуже низький рівень обізнаності основної маси населення про свої зобов'язання по сплаті податків, а також прагнення більшості представників депутатського корпусу щохвилини демонструвати свою турботу про народ, можна припустити, що у законопроекту депутата Сочки є шанси стати законом. Якщо це станеться, у суб'єктів господарювання - податкових агентів залишиться одна можливість врятувати ситуацію : боржникам спуску не давати і вчасно звертатися до судів для стягнення заборгованості фізичних осіб, якої б незначної вона не була.