Основним Законом України встановлено, що органи державної влади, їх посадовці зобов'язані діяти тільки на основі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України (ст. 19). Це твердження стосується і усіх аспектів діяльності органів податкової служби, зокрема, фіксації адміністративних правопорушень податкового законодавства. Правда, до недавніх пір питання деталізації, систематизації інформації про цю частину роботи податківців залишалися без уваги законодавця. Такий недолік спробувала усунути сама податкова служба, ствердивши "з метою правильного і однакового застосування податковими органами законодавства з питань притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників" Інструкцію по оформленню органами державної податкової служби матеріалів про адміністративні правопорушення.
| ФАБУЛА |
Пам'ятка від і для податкової служби
Отже з 11 січня 2010 року у Україні діє нормативний акт, який регулює процедури складання админпротоколов, розгляди справ про адмінпорушення органами ДПС, ведення діловодства і розгляду скарг, що, безумовно, відобразиться на поліпшенні взаєморозуміння підприємців (громадян) і влади. Втім, переоцінювати значення цього документу також не варто: дана Інструкція, насправді, практично не містить і не встановлює нових правил поведінкисистематизуючи лише вже існуючі норми інших законодавчих актів. Окремі положення цієї своєрідної пам'ятки від (і для) податківців виглядають таким чином.
Уповноважені посадовці податкових органів при виявленні адміністративних правопорушень повинні оформити протокол про таке порушення, який складається в двох екземплярах і підписується посадовцем, що склав його, і особою, що притягується до адміністративної відповідальності. Відмова правопорушника від підписання протоколу не є основою для припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Така справа розглядається в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання органом (посадовцем) протоколу і інших матеріалів справи. Штраф, накладений за здійснення адміністративного правопорушення, вноситься порушником до установи банку України не пізніше за п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження або опротестовування такої постанови - не пізніше за п'ятнадцять днів з дня повідомлення про відмову в задоволенні скарги або протесту.
У суді виправдовуватися повинні самі податківці |
Варто підкреслити, що порядок оформлення матеріалів, процедури складання протоколів або розгляду справ про админправонарушениях, викладені в Інструкції, практично повністю відображають зміст актів вищої юридичної сили, зокрема, КУоАП. При цьому особливу увагу звертають на себе деякі положення, що стосуються порядку оскарження і опротестовування постанов у справі про адміністративне правопорушення, винесених органами податкової служби. Так, згідно ч. 4.1 Інструкцій постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящому посадовцю) в порядку і терміни, встановлені КУоАП, або до суду в порядку і терміни, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
На перший погляд, нічого нового в цьому положенні немає. Проте вказана норма Інструкції може послужити додатковим аргументом для платників податків з метою покладання усього обтяжуй доведення при розгляді в суді справ про адміністративні правопорушення на податкові органи, збудувавши тим самим непогану "барикаду" від нападок органів ДПС і значно спростивши роботу по відстоюванню прав і інтересів платників податків.
У админпроцессе ініціатива карана
Нагадаємо, в КАС передбачено спеціальне правило відносно тягаря доведення в адміністративному процесі, яке зобов'язує саме суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого ним рішення. Зокрема, в ч. 2 ст. 71 Кодексу визначено, що "у адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок відносно доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову". Таким чином, приведена норма фактично встановлює презумпцію провини органу, законність рішення якого ставитися під сумнів в суді.
У такій ситуації позивач (приміром, платник податків) має право розраховувати на те, що ті обставини, на які він посилається в адміністративному позові, відповідають дійсності, поки відповідач (податкова служба як суб'єкт владних повноважень) їх не спростує. Крім того, зі змісту роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення суперечок за участю органів державної податкової служби" від 12.05.1995 № 02-5/451 видно, що при вирішенні суперечок про визнання недійсними актів податкових органів судам слід виходити з того, що обов'язок доведення обставин, що стали основою для прийняття цих актів, покладається на відповідний податковий орган.
Втім, незважаючи на зовсім недвозначні виводи представників Феміди, податкові органи, у свою чергу, як правило, намагаються перекладати тягар доведення на платників податків, мотивуючи свою позицію положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"згідно пп. 4.2.3 якого "обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 справжнього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті". З прийняттям же даного документу ДПАУ, по суті, визнала те, що порядок оскарження рішень податкових органів в справах про админправонарушениях повинен регламентуватися саме згідно КАС.
| ВИСНОВОК |
Той факт, що дана Інструкція насправді розроблена суто відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про державну податкову службу в Україні"інших нормативних актів і практично не містить результатів творчості самих податківців, звичайно, не дозволяє назвати цей документ резонансним або доленосним. Складно в цьому випадку також говорити про які-небудь порушення вимог законів з боку авторів Інструкції. Проте те, що податкова служба виявила ініціативу і оприлюднила свій варіант правил гри, безумовно, позитивним чином позначиться на можливостях платників податків не лише ефективніше захищати свої права і інтереси, але і передбачити поведінку своїх візаві.
