Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Податок у борг, або За кого у відповіді ломбарди?

18.52, 18 січня 2010
3005
0

ДПАУ наполягає, що ломбарди були, є і будуть відповідальними за сплату НДФЛ деяких своїх клієнтів. Закон не такий категоричний

Головний принцип роботи ломбардів - цій "швидкій фінансовій допомозі" наших днів - відомий практично кожному і вже багато віків* і зводиться до простого: дати короткострокову позику - узяти надійну запоруку. Сама ж позика видається тільки під хороші відсотки: від 0,2 % до 0,8 % в день, або 6-24 % в місяць. Здавалося б, ось вона - ідеальна формула розвитку і процвітання ломбардного бізнесу. Але і тут, як завжди, ложкою дьогтю можуть щедро поділитися всюдисущі податківці. А за останній час судово-податкові розгляди між ломбардами і органами ДПАУ і зовсім стали звичайним явищем. І справа не лише в далекому від досконалості податковому законодавстві (у тому числі що стосується податку з прибутків фізосіб), але і у позиції податківців, яким простіше перекласти відповідальність на ломбарди, ніж розбиратися з кожним окремим фізособою-платником податків.

ФАБУЛА

Показовим в справі "ломбарди проти ДПАУ" може вважатися одно з останніх рішень ВСУ (у березні 2009 року) відносно особливостей стягування НДФЛ. Верховний Суд, вставши на сторону податковою, ухвалив наступне: ломбарди дійсно є податковими агентами своїх клієнтів у разі неповернення останніми отриманої позики і наступної реалізації заставного майна (ювелірних виробів, автомобіля, техніки і ін.). Іншими словами, ВСУ вказав на те, що ломбарди зобов'язані нараховувати і сплачувати прибутковий податок в усіх випадках, коли їх клієнти не зможуть (чи не захочуть) повернути отриманий фінансовий кредит - основну його суму і відсотки, що набігли.

Наслідуючи логіку ВСУ і ДПАУ, неповернений в строк кредит автоматично визнається доходом фізособи - клієнта ломбарду, а значить, ця сума підлягає обкладенню НДФЛ. Правда, відповідальність за нарахування, утримання і сплату податку до бюджету несуть виключно ломбарди в якості податкових агентів.

Висновок невтішний, але нічого нового ВСУ, на жаль, так і не сказав. Небагатьом раніше, в грудні 2008 року, Верховний Суд також підтвердив законність вимог податкової про сплату ломбардом суми неперерахованого до бюджету НДФЛ разом з усіма штрафними санкціями. А це, між іншим, досить багато: одні лише штрафні санкціїзгідно Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"складають 200 % від суми податкових зобов'язань.

Труднощі неповернення

На що в цій ситуації варто звернути увагу, так це на те, що далеко не завжди ломбарди можуть вважатися податковими агентами своїх клієнтів, що заборговували. Таке твердження, до речі, не оспорюють навіть в ДПАУ, про що свідчать листи від 29.04.2006, від 02.08.2006 і від 25.07.2007 З них виходить, що ломбард, що надав фінансовий кредит (позика) фізособі, не є податковим агентом до закінчення терміну дії договору. Він не може, та і не повинен нараховувати і сплачувати НДФЛ від імені і за рахунок платника податків, оскільки під час видачі позика не є доходом оподаткування позичальника.

Проста видача позики ще не наділяє ломбард статусом податкового агента

І проте, як підкреслюють у податковому відомстві, "у податковому періоді (місяці), коли договір позики закінчився, а позичальник не виконав умови цього договору щодо викупу закладених розмов, у такого позичальника - платника податку виникає оподатковуваний дохід у вигляді одержаної у власність грошової суми, яка підлягала поверненню".

Цікаво, що не так давно ДПАУ займала набагато поблажливішу позицію відносно ломбардів. Вважалосящо "дохід фізичної особини, беруть від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов' язків за договорами позики щодо викупу закладених розмов, є доходом, одержаним не від податкового агентаі тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку". Тобто усю повноту відповідальності за сплату прибуткового податку несли фізособи-позичальники, з них і був попит. Втім, через деякий час ДПАУ зрозуміла усі незручності для себе такій офіційній позиції: чи жарт - розбиратися з усіма дрібними платниками-боржниками, коли ту ж відповідальність можна перекласти на ломбарди.

У трьох соснах і між трьох вогнів....

На сьогодні, незважаючи на загальну позицію Верховного Суду і ДПАУ, по якій ломбарди офіційно визнані податковими агентами позичальників, що не повернули кредит і позбулися запоруки, - головні питання продовжують залишатися невирішеними. Так, і до цього дня не вироблений єдино правильний підхід до визначення бази оподаткування. Користуючись пропусками в законодавстві, держоргани по-різному, хто як надумається, роз'яснюють, що ж можна вважати цією базою. Суперечать один одному ДПАУ, Держкомпідприємництва і Мінфін.

а) ДПАУ переконана (і це доводять її листи № 14809/7/22-3017, № 8468/6/17-0716 та ін.), що ломбарди повинні нараховувати і сплачувати НДФЛ виходячи як з суми неповерненого основного боргу, так і із залишку грошової суми-виручки, отриманої внаслідок реалізації заставного майна боржника. Тобто усе плюсується.

б) Держкомпідприємництва, зі свого боку, вважаєщо оподатковується лише позитивна різниця між сумою виручки від реалізації предмета запоруки і сумою вже виданої позики.

в) Мінфін же, навпаки, говоритьщо нараховувати НДФЛ ломбарди повинні тільки на основну суму позикивидану поклажодавцеві. І вже ніяк не на різницю між сумою реалізації предмета запоруки і сумою вже виданої позики.

Самі держоргани заплуталися, як правильно розраховувати базу оподаткування НДФЛ

Як бачимо, найбільш жорсткий підхід демонструє ДПАУ. Якщо наслідувати її правила, сума податку вийде найбільшою. Трохи лояльнее віднісся Мінфін. І, нарешті, з листа Держкомпідприємництва виходить, що чим менше різниця між оцінною і продажною вартістю закладеного майна боржника, тим менша сума податку підлягатиме сплаті.

Роз'яснення, що так відрізняються один від одного, привели до того, що чіткої відповіді - як же слід розраховувати суму податку - просто не існує. А ДПАУ, Держкомпідприємництва і Мінфін зрештою стали тим класичним тріо з байки (лебедем, раком і щукою), завдяки яким "віз" з прибутковим податком і нині залишається там…

Вихід є: законом - проти ДПАУ

А чи треба платити взагалі? Це питання, без сумніву, цікавить ті ломбарди, яким тільки належить сплачувати податок, а також ті, перед якими вже зараз коштує необхідність відстоювати інтереси перед судом і податковою.

Почнемо з того, що вимоги працівників податкової про сплату, мовляв, "покладеного" НДФЛ взагалі позбавлені законодавчих підстав. Так, норми пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закони "Про податок з прибутків фізичних осіб" чітко свідчать: до складу загального місячного (річного) доходу оподаткування не включаються "основна торба кредитущо отримується платником податку, а також торба виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року у встанови Ощадного банку СРСР чи у встанови державного страхування СРСР..., погашення яких не відбулося".

Тоді на чому базується затвердження ДПАУ про те, що при деяких обставинах сума позики все-таки може бути включена до складу доходу оподаткування фізособи? Питання воістину риторичне, оскільки на сьогодні такої законодавчої норми просто не існує. А насправді ДПАУ, недовго думаючи, винайшла власну норму, тим самим трохи "підправивши" положення чинного законодавства (втім, такі випадки не одиничні - см "Про шкоду читання оглядових листів ДПАУ").

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Дуже цікаві, хоча і різнобічні позиції з цього питання виклали ЛІГА :ЗАКОН практикуючі вітчизняні юристи: Роман Блажко (юрист Юридичної фірми "Лавринович і Партнери"), Павло Орел (адвокат, партнер АТ "Адвокатська фірма "Ефимов і партнери") і Ростислав Кравец (адвокат, керівний партнер Юридичної компанії "Ольга Демченко і партнери"). Дослухається до їх порад, ломбарди зможуть багато що для себе вирішити, зокрема, чи так необхідно відстоювати свої інтереси перед податковою або, може, краще піти на деякі поступки.

ВИСНОВОК

Проблеми, з якими стикаються ломбарди, вимушені давати посильну відсіч податківцям, не так вже і нерозв'язні. Більше того, навіть сьогоднішні листи ДПАУ і окремі постанови ВСУ не можуть вважатися "істиною в останній інстанції", адже згідно зі все тією ж буквою закону, ситуацію можна трактувати двояко: як на користь ломбардів, так і на користь податкових органів. Немає на сьогодні і відповідних постанов Пленуму Верховного Суду, так само як і його роз'яснень, які б освітлювали це питання. Тому для ломбардів головне - набратися рішучості відстоювати власні інтереси, озброївшись нормами закону. Благо, сам закон цьому зовсім не перешкода.

ДОВІДКА

* Кредити під заставу майна були уперше засновані в XV столітті у Франції лихварями, вихідцями з Ломбардії, звідки і сталося слово "ломбард". У XVI столітті виникають перші муніципальні ломбарди, що стали "відомствами по соціальній підтримці населення", надаючи невеликі позики городянам для порятунку їх з голоду і розорення, а також оберігаючи від крадійства або інших безрозсудних вчинків.

Нині попит на послуги ломбардів продовжує залишатися стійко стабільним. Так, в Україні за станом на червень 2009 року (згідно даним Госфинуслуг)зареєстровано 330 ломбардів з розгалуженою мережею філій. При цьому кількість виданих ними позик лише за півроку зросла на 50 %.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему