Податок у борг, або За кого у відповіді ломбарди?

Головний принцип роботи ломбардів - цій "швидкій фінансовій допомозі" наших днів - відомий практично кожному і вже багато віків* і зводиться до простого: дати короткострокову позику - узяти надійну запоруку. Сама ж позика видається тільки під хороші відсотки: від 0,2 % до 0,8 % в день, або 6-24 % в місяць. Здавалося б, ось вона - ідеальна формула розвитку і процвітання ломбардного бізнесу. Але і тут, як завжди, ложкою дьогтю можуть щедро поділитися всюдисущі податківці. А за останній час судово-податкові розгляди між ломбардами і органами ДПАУ і зовсім стали звичайним явищем. І справа не лише в далекому від досконалості податковому законодавстві (у тому числі що стосується податку з прибутків фізосіб), але і у позиції податківців, яким простіше перекласти відповідальність на ломбарди, ніж розбиратися з кожним окремим фізособою-платником податків.

Показовим в справі "ломбарди проти ДПАУ" може вважатися одно з останніх рішень ВСУ (у березні 2009 року) відносно особливостей стягування НДФЛ. Верховний Суд, вставши на сторону податковою, ухвалив наступне: ломбарди дійсно є податковими агентами своїх клієнтів у разі неповернення останніми отриманої позики і наступної реалізації заставного майна (ювелірних виробів, автомобіля, техніки і ін.). Іншими словами, ВСУ вказав на те, що ломбарди зобов'язані нараховувати і сплачувати прибутковий податок в усіх випадках, коли їх клієнти не зможуть (чи не захочуть) повернути отриманий фінансовий кредит - основну його суму і відсотки, що набігли.

Наслідуючи логіку ВСУ і ДПАУ, неповернений в строк кредит автоматично визнається доходом фізособи - клієнта ломбарду, а значить, ця сума підлягає обкладенню НДФЛ. Правда, відповідальність за нарахування, утримання і сплату податку до бюджету несуть виключно ломбарди в якості податкових агентів.

Висновок невтішний, але нічого нового ВСУ, на жаль, так і не сказав. Небагатьом раніше, в грудні 2008 року, Верховний Суд також підтвердив законність вимог податкової про сплату ломбардом суми неперерахованого до бюджету НДФЛ разом з усіма штрафними санкціями. А це, між іншим, досить багато: одні лише штрафні санкціїзгідно Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"складають 200 % від суми податкових зобов'язань.

Труднощі неповернення

На що в цій ситуації варто звернути увагу, так це на те, що далеко не завжди ломбарди можуть вважатися податковими агентами своїх клієнтів, що заборговували. Таке твердження, до речі, не оспорюють навіть в ДПАУ, про що свідчать листи від 29.04.2006, від 02.08.2006 і від 25.07.2007 З них виходить, що ломбард, що надав фінансовий кредит (позика) фізособі, не є податковим агентом до закінчення терміну дії договору. Він не може, та і не повинен нараховувати і сплачувати НДФЛ від імені і за рахунок платника податків, оскільки під час видачі позика не є доходом оподаткування позичальника.

І проте, як підкреслюють у податковому відомстві, "у податковому періоді (місяці), коли договір позики закінчився, а позичальник не виконав умови цього договору щодо викупу закладених розмов, у такого позичальника - платника податку виникає оподатковуваний дохід у вигляді одержаної у власність грошової суми, яка підлягала поверненню".

Цікаво, що не так давно ДПАУ займала набагато поблажливішу позицію відносно ломбардів. Вважалосящо "дохід фізичної особини, беруть від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов' язків за договорами позики щодо викупу закладених розмов, є доходом, одержаним не від податкового агентаі тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку". Тобто усю повноту відповідальності за сплату прибуткового податку несли фізособи-позичальники, з них і був попит. Втім, через деякий час ДПАУ зрозуміла усі незручності для себе такій офіційній позиції: чи жарт - розбиратися з усіма дрібними платниками-боржниками, коли ту ж відповідальність можна перекласти на ломбарди.

У трьох соснах і між трьох вогнів....

На сьогодні, незважаючи на загальну позицію Верховного Суду і ДПАУ, по якій ломбарди офіційно визнані податковими агентами позичальників, що не повернули кредит і позбулися запоруки, - головні питання продовжують залишатися невирішеними. Так, і до цього дня не вироблений єдино правильний підхід до визначення бази оподаткування. Користуючись пропусками в законодавстві, держоргани по-різному, хто як надумається, роз'яснюють, що ж можна вважати цією базою. Суперечать один одному ДПАУ, Держкомпідприємництва і Мінфін.

а) ДПАУ переконана (і це доводять її листи № 14809/7/22-3017, № 8468/6/17-0716 та ін.), що ломбарди повинні нараховувати і сплачувати НДФЛ виходячи як з суми неповерненого основного боргу, так і із залишку грошової суми-виручки, отриманої внаслідок реалізації заставного майна боржника. Тобто усе плюсується.

б) Держкомпідприємництва, зі свого боку, вважаєщо оподатковується лише позитивна різниця між сумою виручки від реалізації предмета запоруки і сумою вже виданої позики.

в) Мінфін же, навпаки, говоритьщо нараховувати НДФЛ ломбарди повинні тільки на основну суму позикивидану поклажодавцеві. І вже ніяк не на різницю між сумою реалізації предмета запоруки і сумою вже виданої позики.

Як бачимо, найбільш жорсткий підхід демонструє ДПАУ. Якщо наслідувати її правила, сума податку вийде найбільшою. Трохи лояльнее віднісся Мінфін. І, нарешті, з листа Держкомпідприємництва виходить, що чим менше різниця між оцінною і продажною вартістю закладеного майна боржника, тим менша сума податку підлягатиме сплаті.

Роз'яснення, що так відрізняються один від одного, привели до того, що чіткої відповіді - як же слід розраховувати суму податку - просто не існує. А ДПАУ, Держкомпідприємництва і Мінфін зрештою стали тим класичним тріо з байки (лебедем, раком і щукою), завдяки яким "віз" з прибутковим податком і нині залишається там…

Вихід є: законом - проти ДПАУ

А чи треба платити взагалі? Це питання, без сумніву, цікавить ті ломбарди, яким тільки належить сплачувати податок, а також ті, перед якими вже зараз коштує необхідність відстоювати інтереси перед судом і податковою.

Почнемо з того, що вимоги працівників податкової про сплату, мовляв, "покладеного" НДФЛ взагалі позбавлені законодавчих підстав. Так, норми пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закони "Про податок з прибутків фізичних осіб" чітко свідчать: до складу загального місячного (річного) доходу оподаткування не включаються "основна торба кредитущо отримується платником податку, а також торба виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року у встанови Ощадного банку СРСР чи у встанови державного страхування СРСР..., погашення яких не відбулося".

Тоді на чому базується затвердження ДПАУ про те, що при деяких обставинах сума позики все-таки може бути включена до складу доходу оподаткування фізособи? Питання воістину риторичне, оскільки на сьогодні такої законодавчої норми просто не існує. А насправді ДПАУ, недовго думаючи, винайшла власну норму, тим самим трохи "підправивши" положення чинного законодавства (втім, такі випадки не одиничні - см "Про шкоду читання оглядових листів ДПАУ").

Дуже цікаві, хоча і різнобічні позиції з цього питання виклали ЛІГА :ЗАКОН практикуючі вітчизняні юристи: Роман Блажко (юрист Юридичної фірми "Лавринович і Партнери"), Павло Орел (адвокат, партнер АТ "Адвокатська фірма "Ефимов і партнери") і Ростислав Кравец (адвокат, керівний партнер Юридичної компанії "Ольга Демченко і партнери"). Дослухається до їх порад, ломбарди зможуть багато що для себе вирішити, зокрема, чи так необхідно відстоювати свої інтереси перед податковою або, може, краще піти на деякі поступки.

Проблеми, з якими стикаються ломбарди, вимушені давати посильну відсіч податківцям, не так вже і нерозв'язні. Більше того, навіть сьогоднішні листи ДПАУ і окремі постанови ВСУ не можуть вважатися "істиною в останній інстанції", адже згідно зі все тією ж буквою закону, ситуацію можна трактувати двояко: як на користь ломбардів, так і на користь податкових органів. Немає на сьогодні і відповідних постанов Пленуму Верховного Суду, так само як і його роз'яснень, які б освітлювали це питання. Тому для ломбардів головне - набратися рішучості відстоювати власні інтереси, озброївшись нормами закону. Благо, сам закон цьому зовсім не перешкода.

* Кредити під заставу майна були уперше засновані в XV столітті у Франції лихварями, вихідцями з Ломбардії, звідки і сталося слово "ломбард". У XVI столітті виникають перші муніципальні ломбарди, що стали "відомствами по соціальній підтримці населення", надаючи невеликі позики городянам для порятунку їх з голоду і розорення, а також оберігаючи від крадійства або інших безрозсудних вчинків.

Нині попит на послуги ломбардів продовжує залишатися стійко стабільним. Так, в Україні за станом на червень 2009 року (згідно даним Госфинуслуг)зареєстровано 330 ломбардів з розгалуженою мережею філій. При цьому кількість виданих ними позик лише за півроку зросла на 50 %.