Як адвокату ефективно будувати тактику дій під час роботи з доказами сторони обвинувачення та вибудовуванні своєї правової позиції по економічним злочинам. Цей матеріал продовжує серію публікацій, присвячених дослідженню різних видів доказів, які використовуються стороною обвинувачення з точки зору їх допустимості та належності під час оцінювання судом.
Одним з джерел доказів, якому у КПК України присвячено окремий параграф, є речові докази та документи.
Ці матеріальні об'єкти займають особливе місце у ієрархії доказів в економічних злочинах, оскільки саме вони, зазвичай, є предметом дослідження у кримінальному провадженні для такої категорії справ.
Особливість речових доказів та документів
Кримінально процесуальне законодавство не містить вичерпного переліку об'єктів, що є речовими доказами. Технології, у т.ч. комп'ютерні, так активно розвиваються, що деякі матеріальні або нематеріальні об'єкти, які на сьогодні не підпадають під визначення КПК можуть стати доказом через деякий час. Слідчий інколи не може вірно кваліфікувати об'єкт як певний вид доказу, а адвокат може це використовувати на свою користь.
Обсяг інформації, яка отримується за результатами дослідження речових доказів, та її якість, може з часом збільшуватися в залежності від розвитку технологій та вдосконалення способів дослідження.
У зв'язку з цим визначення «речового доказу» в КПК України більше узагальнене, аніж конкретизоване, і не має вичерпного переліку об'єктів, що можуть вважатися речовими доказами, а лише містить їх ознаки.
Саме тому цей вид доказу повинен ретельно досліджуватися стороною захисту під час оцінювання його належності та допустимості.
|
Олексій Гнатенко |
Визначення та класифікація
Повертаючись до термінології, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Такими речами можуть бути і предмети, що були об'єктом протиправних дій - гроші, цінності та інші речі, набуті протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Але у такій категорії справ, як економічні злочини, речовими доказами, зазвичай, є документи. Саме документи за певними ознаками можуть бути речовими доказами, якщо вони використовувалися як знаряддя або засіб вчинення злочину.
Документ - це спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів можуть належати (1) матеріали фото-відео-зйомки, звукозапису та інші, в т.ч. електронні носії інформації; (2) матеріали, отримані внаслідок здійснення заходів під час кримінального провадження, що передбачені чинними міжнародними договорами; (3) протоколи процесуальних дій та додатки до них, складені в порядку, передбаченому КПК України, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; (4) висновки ревізій та акти перевірок.
Також документами можуть бути різного роду матеріальні об'єкти, які можуть містити на собі відомості, які мають безпосереднє доказове значення для кримінального провадження.
Зазвичай, такими речами можуть бути, наприклад, записники, електронні носії інформації, мобільні телефони та ін.
Серед предметів, що також можуть бути віднесені до речових доказів, є матеріальні цінності та матеріальні об'єкти, які здобуті злочинним шляхом.
Належність та допустимість таких доказів, як і інших видів доказів у кримінальному провадженні, залежить від порядку їх виявлення та подальшого дослідження.
У такому випадку питання їх належності та допустимості, як доказів у кримінальному провадженні, оцінюється за правилами, які розповсюджуються саме на документи.
Належність та допустимість документів як доказів
А ось щодо окремих видів документів, то не всі вони можуть бути визнані як докази та бути залученими до матеріалів кримінального провадження. І, навіть, якщо вони все ж таки використовуються стороною обвинувачення у судовому провадженні, це не значить, що вони будуть оцінені судом як належні та допустимі докази.
1. Чому не всі довідки можуть бути доказами у справі.
Таким прикладом для практичного застосування може бути позиція Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, викладена у рішенні по справі № 303/1659/14-к. Суд дійшов висновку, що довідки Державної прикордонної служби України не можуть бути визнані допустимими, оскільки були отримані органом досудового розслідування з порушенням вимог тимчасового доступу до речей і документів.
Суд не визнав належними й довідки від особи про результати її участі в якості спеціаліста в перевірці з питання законності нарахування та виплати заробітної плати, на які сторона обвинувачення посилалася як на доказ матеріальної шкоди та визначення її розміру.
Така позиція обґрунтовувалася тим, що у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 99 КПК України, належними доказами є лише висновки ревізій та акти перевірок.
2. Процесуальні особливості залучення показань свідків як документа.
Щодо особливостей залучення до матеріалів кримінального провадження, то речові докази в ході досудового розслідування за процесуальним рішенням сторони обвинувачення набувають статусу документів.
Але не завжди ця процедура може бути здійснена стороною обвинувачення належним чином.
Прикладом неможливості долучення до кримінального провадження у якості письмових доказів письмових пояснень може слугувати справа № 243/3455/17, яка знаходилася у провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.
В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про долучення до кримінального провадження у якості письмових доказів письмових пояснень працівників, посилаючись на те, що вказані документи містять всі необхідні реквізити, а докази зібрані в процесі досудового розслідування в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України.
Суд двічі відмовив прокурору у задоволенні його клопотань, обґрунтувавши свої рішення тим, що стороною обвинувачення не надано постанови про залучення письмових пояснень в якості речових доказів до кримінального провадження.
3. Обов'язковість безпосереднього дослідження доказів у суді.
Крім того, суд звернув увагу, що дослідження доказів судом здійснюється безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Окрім недотримання правил отримання та долучення до матеріалів кримінального провадження, суд зауважив на іншому важливому аспекті дослідження доказів судом.
У зв'язку з чим, звертаю увагу, що при дослідженні судом документів як доказів є важливими дві умови: 1) неухильне дотримання безпосередності дослідження речей і документів та 2) надання суду для дослідження оригіналу документа.
Це також є додатковою умовою, яка висувається кримінальним процесуальним законодавством до правил допустимості, як і у випадку з показаннями, які повинні бути фактично повторені свідком під час судового засідання після їх фіксації у протоколі допиту.
Що стосується дослідження судом оригіналів документів, то забезпечення їх передання для дослідження покладено як обов'язок на сторону кримінального провадження.
Тому не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.
Прикладом дотримання наведеної вище засади є також вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі № 755/9232/15-к, яким суд визнав невинуватим особу у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ст. 358 КК України та виправдав у зв'язку з недоведеністю його вини.
Так, прокурор в судовому засіданні долучив копії документів: платіжні доручення та документи про надання послуг, фінансові звіти, договори про реалізацію програм, розрахунки витрат, плани використання бюджетних коштів, калькуляції витрат, погодження ціни, акти приймання-передачі послуг, виписки з рахунків та інші.
Суд визнав недопустимими ці докази у справі, враховуючи положення ч. 3 ст. 99 КПК України, згідно якої сторона кримінального провадження зобов'язана надати суду оригінал документу.
Суд також не знайшов передумов для застосування положень ч. 5 ст. 99 КПК України, оскільки стороні обвинувачення під час судового розгляду надавався тимчасовий доступ до оригіналів документів, які перебувають у володінні іншої особи.
Рекомендації адвокату
При оцінюванні доказів у вигляді документів, які були надані стороною обвинувачення, варто звернути увагу на наступні можливі помилки, які допускаються під час формування доказової бази слідчими органами:
- слідчий не завжди відносить матеріальний об'єкт до документів у розумінні кримінального процесуального законодавства України, не визначаючи його як окремий вид доказів, який передбачений КПК України
- слідчий або прокурор не завжди приймає процесуальне рішення про залучення письмових пояснень в якості речових доказів;
- сторона обвинувачення не завжди надає оригінал документу для його безпосереднього дослідження судом. При цьому слід пам'ятати, що якщо оригінал документу втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає, такий вид доказу визнається недопустимим.
Це дасть змогу адвокату ефективно будувати тактику дій під час роботи з доказами сторони обвинувачення та вибудовуванні своєї правової позиції.
Олексій Гнатенко,
адвокат, старший партнер АО Legal House
Читайте також:
Перекваліфікація дій особи з грабежу на самоправство: позиція Верховного Суду
Швидко готуйте власну позицію, щоб виграти в суді, та будьте в курсі всіх законодавчих новацій разом із LIGA360: АДВОКАТ. ЛІГА:ЗАКОН пропонує комплекс IT-інструментів у єдиному робочому просторі LIGA360: АДВОКАТ. Отримайте доступ до повної бази НПА і коментованих кодексів. Зручний пошук та аналіз бази із 85 млн судових рішень. Можливість в один клік обирати рішення із правовими позиціями ВС й отримати подібні рішення у справі. Доступний розклад судових засідань, моніторинг справ і засідань за десятками параметрів.
