Урядовий проект Закону "Про працю" № 2708 (Законопроект), покликаний замінити нинішній Кодекс законів про працю та ряд інших законів в цій сфері, ось уже третій місяць поспіль піддається повсюдної критиці і громадському осуду. І поки ми чекаємо на обіцяні урядом доопрацювання і вдосконалення до Законопроекту, хотілося б звернутися до декількох основних ідей документа.
1. Звільнення "як в американських фільмах"
Завдяки світовому, зокрема, американському кінематографу всім знайома картина: офісного клерка одного дня несподівано звільняють і він змушений покинути будівлю з коробкою портретів сім'ї та милих дрібничок, що раніше населяли його затишний куточок в опен-спейсі. Для України така картина на сьогодні є фантастикою, оскільки звільнення відбувається строго на підставах, передбачених в законодавстві. Дуже часто, навіть не дивлячись на сильне бажання роботодавця і низьку корисність працівника для компанії, провести законне і швидке звільнення практично неможливо.
Одна з основних ідей Законопроекту полягає в можливості для роботодавців приймати рішення про звільнення працівника в будь-який момент і без пошуку причин для такого звільнення і навіть без пояснень для співробітника. Єдина вимога, якої необхідно буде дотриматись - це надання письмового попередження про майбутнє звільнення. Строк такого повідомлення складає від 15 до 90 днів, залежно від того, як довго співробітник працював у компанії. Однак якщо роботодавець не хоче чекати так довго - він може звільнити працівника хоч в той же день, проте за умови виплати подвійної зарплати за період повідомлення, якого роботодавець не бажає дотримуватися.
Для України ідея дійсно революційна, і справді відповідає саме американській традиції, не тільки кінематографу, а й права.
2. Трудовий договір - більше не формальність
По-перше, укладення саме письмових трудових договорів з усіма працівниками стане обов'язковим. Правило торкнеться навіть вже працюючих співробітників, які раніше були найняті на підставі лише заяви і наказу про прийняття на роботу.
По-друге, індивідуальний трудовий договір повинен стати потужним інструментом в регулюванні трудових відносин. Зокрема, тільки в трудовому договорі можна передбачити підстави для звільнення без компенсації, особливий порядок оплати понаднормової роботи і умови про повну матеріальну відповідальність.
3. Нове життя колективних договорів
Багато хто помилково вважає, що колективні договори є свого роду радянською спадщиною, і їх повинна спіткати та ж доля, що і, скажімо, трудові книжки.
Однак Законопроект свідчить про те, що колективні договори повинні стати важливою частиною регулювання умов праці. Так, Законопроект дозволяє дуже багато речей врегулювати або навіть змінити саме на рівні колективного договору. Наприклад, в колективному договорі можна передбачити додаткові підстави для укладення строкових трудових договорів, підстави для відсторонення працівників від роботи або порядок надання щорічних відпусток.
До слова, саму процедуру укладення колективних договорів Законопроект не зачіпає взагалі.
|
Інеса Летич |
4. Профспілки залишаються
Незважаючи на хвилю звинувачень Законопроекту в тому, що він нівелює права профспілок, це не зовсім так. Дійсно, Законопроект навіть не згадує слово "профспілка" і не передбачає будь-яких прав або особливостей діяльності подібних організацій.
Однак відповідно до Законопроекту він поки залишає в силі чинний Закон "Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності", а значить, і всі повноваження і особливості діяльності профспілок. Зокрема, обтяжені профспілками роботодавці і далі будуть змушені запитувати дозволу на звільнення і робити відрахування на культурно-масову роботу профспілок.
Згідно обіцянок уряду така ситуація є тимчасовою, і незабаром буде розроблено також нове законодавство про діяльність профспілкових організацій.
5. Медіація замість комісій по трудових спорах
Замість передбачених у нинішньому КЗпП комісій з трудових спорів, які практично перестали існувати, Законопроект передбачає можливість і порядок проведення медіації.
Так, передбачається, що сторони трудового спору можуть добровільно найняти одного або декількох медіаторів, які будуть покликані допомогти сторонам врегулювати конфлікт і укласти мирову угоду. Однак при цьому залучення медіатора все ж не забороняє і не перешкоджає стороні звернутися до протилежної сторони з судовим позовом.
Очевидно, практичне застосування даного механізму буде також залежати від того, чи буде прийнято окреме законодавство про медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів.
Інеса Летич, радник юридичної фірми "Астерс"
