Докази і правила доведення в нових процесуальних кодексах (инфографика)

Перш ніж детально розповісти про нововведення, відмітимо, що такі "класичні" види доказів як письмові і речові не зазнали істотних змін в нових кодексах. Основні зміни торкаються показань свідків, укладень експертів, а також введення електронних доказів як нового виду доказів.

Згідно з кодексами, електронні докази - це інформація в електронній (цифровий) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- і звукозаписи і так далі), веб сайти (сторінки), текстові, мультимедійні і голосові повідомлення, метадані, бази даних і інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах і тому подібне), серверах, інших місцях зберігання даних в електронній формі (у тому числі в мережі Інтернет).

Передбачається, що до суду електронні докази подаються в оригіналі (на флэшке, компакт-диску і так далі) або в електронній копії, засвідченим електронним цифровим підписом згідно ЗУ "Про електронний цифровий підпис". Окрім цього, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, завірених в порядку, передбаченому законом.

До прийняття нових кодексів, питання подачі електронних доказів, наприклад, до господарських судів (тих же листувань про укладення договору або самих електронних договорів, які підписані за допомогою ЭЦП) регулювався судовою практикою.

Новим ХПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово в заяві свідка. Підпис свідка на заяві має бути завірений нотаріусом. Сторони, треті особи і їх представники, за умови їх згоди, у тому числі за власною ініціативою, можуть бути допитані в якості свідків про відомі їм обставини, які мають значення для справи. При цьому важливо відмітити, що при письмовому опитуванні учасників справи в якості свідків, інший учасник у своїй заяві має право поставити учасникові справи, який опитується як свідок, не більше десяти питань про обставини, що мають значення для справи. Відповіді на такі питання мають бути так само викладені у письмовій формі.

Новими процесуальними кодексами деталізовано процедуру і умови призначення експертизи судом, а також порядок подачі учасниками справи до суду укладень експертів. Зокрема, укладення експерта може бути подане учасником справи або залучене судом в результаті проведення судової експертизи. Важливо відмітити, що тепер суд по клопотанню учасника справи або за власною ініціативою призначає експертизу у справі тільки при одночасному настанні наступних умов : 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання у сфері іншої, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною із сторін не подано укладення експерта з цих же питань або укладення експертів, подані сторонами, викликають обгрунтовані сумніви в їх правильності. Додатково передбачено, що експерт або експертна установа обирається сторонами по взаємній згоді, а якщо таку згоду не досягнуто у встановлений судом термін, експерта або експертну установу визначає суд.

Нові кодекси передбачають новий порядок подачі доказів учасниками справи. Зокрема, позивач повинен представити доказу разом з подачею позовної заяви, а відповідач, третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмета суперечки, повинні представити суду доказу разом з представленням відгуку або письмових пояснень третьої особи. Примітно, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом термін з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд. У разі визнання причин непредставлення учасником справи доказів у встановлений законом термін шанобливими, суд може встановити додатковий термін для подачі вказаних доказів.

Окрім цього, кодексами тепер передбачено, що копії доказів (окрім речових доказів), які подаються до суду, мають бути заздалегідь відправлені іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження відправки (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Разом зі змінами порядку подачі доказів учасниками справи, нові процесуальні кодекси передбачають зміни і в повноваження суду в роботі з доказами.

Положеннями нових кодексів передбачено, що суд не має права збирати докази, що стосуються предмета суперечки, за власною ініціативою. Тобто суд виконує роль незалежного арбітра. Окрім цього, тепер суд повинен оцінювати докази не лише на предмет їх допустимості або відношуваної, але і на предмет їх достовірності і достатності. Достовірність і достатність доказів є новими категоріями в процесуальному законодавстві України. Під достовірними доказами слід розуміти докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дозволяють зробити висновок про наявність або відсутність обставин справи, доведення, що входять в предмет. Таким чином, новими кодексами встановлюються нові вимоги до доказів.

Окрім цього варто сказати, що в справах, де учасник справи посилається на не здійснення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, нові процесуальні кодекси дають суду повноваження зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази здійснення цих дій або наявності певної події. У разі не надання таких доказів, суд може визнати обставину не здійснення відповідних дій або відсутності події встановленими.

При розробці процесуальних кодексів, законодавець також не обійшов увагою і інститут звільнення від доведення (преюдиції). Нововведенням є розширення переліку процесуальних документів, якими встановлюється преюдиція. Так, тепер не лише вирок суду в карному виробництві або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, а і постанова суду про закриття карного виробництва і звільнення особи від карної відповідальності, що набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій або бездіяльності особи, відносно якої ухвалений вирок, визначення або постанова суду, але тільки в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) і чи здійснені вони ця особа.

Окрім цього, кодексами тепер прямо передбачено, що правова оцінка, яка надана судом відносно певного факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Як і раніше, новий КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доведенню правомірності рішення, дії або бездіяльності покладається саме на такий суб'єкт владних повноважень. Нововведенням є те, що тепер в таких справах суб'єкт владних повноважень не зможе посилатися на докази, які не були покладені в основу обжалуемого рішенняза винятком випадків, коли він доведе, що їм були вжиті усі можливі заходи для їх отримання до ухвалення обжалуемого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв'язку з цим, якщо, наприклад, податковий орган виніс відносно якого-небудь підприємства податкове повідомлення-рішення, і надалі це рішення оскаржиться підприємством в адміністративному суді, то тепер цей орган, доводячи в суді правомірність такого податкового повідомлення-рішення, не зможе посилатися на докази, які не були покладені в основу обжалуемого податкового повідомлення-рішення.

Також читайте: Судові юрисдикції в новому процесуальному законодавстві (инфографика)