Закон № 2136 - VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон про КС) встановлює таку нову форму звернення до Конституційного Суду, як конституційна скарга. Законом про КС не лише встановлено нові критерії щодо суб' єктів, прийнятності та процедури розгляду, але й встановлено нові механізми реалізації прийнятого проміжного рішення, та рішення по суті такої скарги.
Закон про КС визначає конституційну скаргу як письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в залишковому судновому рішенні у справі суб' єкта права на конституційну скаргу.
Отже, конституційна скарга може бути подана не щодо будь-якого закону України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод, а лише щодо закону, який був застосований в залишковому судновому рішенні, яким вирішено питання про права та обов'язки суб' єкта права на конституційну скаргу (позивач або відповідач, а також, в деяких випадках, треті особини відповідного суднового провадження).
Оскільки виконання суднового рішення є завершальною стадією суднового провадження, логічним є питання, чи призведе подання конституційної скарги до зупинення виконання такого рішення суду.
Аналіз норм Закону про КС свідчить, що подання конституційної скарги не призводить до автоматичного зупинення такого виконання, проте таке зупинення усе ж таки можливе.
Так, Законом про КС встановлено, що: "…при розгляді конституційної скарги Велика палата, у виняткових випадках, з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення конституційної скарги, видавши забезпечувальний наказ, який є виконавчим документом, а підставою для забезпечення конституційної скарги є необхідність запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням залишкового суднового рішення. Способом забезпечення конституційної скарги Закон про КС визначає встановлення тимчасової боронуй вчиняти певну дію".
Отже, забезпечувальний наказ покликаний запобігти незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням залишкового суднового рішення - наприклад, якщо таким рішенням вирішуються майнові питання, питання корпоративних правовідносин, фінансові питання худе. Способом забезпечення в такому випадку можуть бути заборона проводити реєстрацію прав на нерухоме майно, реєстрацію випуску акцій і т. ін.
Водночас, механізм застосування таких забезпечувальних заходів прописань не дуже чітко - з наведеного вище формулювання Закону про КС вбачається, що таке забезпечення можливе лише:
1) з власної ініціативи Великої Палати та
2) у виняткових випадках.
Таким чином вбачається, що КС сам вирішує, чи має бути застосовано забезпечення, а також сам встановлює, чи є випадок винятковим. Закон не встановлює ані критеріїв, ані приблизного переліку таких випадків. Тож буде цікаво слідкувати, яким чином буде формуватися практика застосування таких забезпечувальних заходів, і, відповідно, робити висновки щодо можливого вжиття таких заходів в майбутньому.
Також Законом про КС суб' єкт права на конституційну скаргу не наділений правом звертатись із відповідним клопотанням про забезпечення, хоча відсутність прямої боронуй не позбавляє заявника у тексті скарги ставити питання про необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Враховуючи наведене вище, можна констатувати, що подання конституційної скарги не призводить до автоматичного зупинення виконання залишкового рішення суду.
Сергій Дусановський,
адвокат, юрист судової практики ЄПАП Україна
