Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Банки переходять в настання: аналіз законопроекту № 6027

15.26, 7 липня 2017
6827
1

Матеріал Аналітичного видання "ЮРИСТ&ЗАКОН" № 25 від 06. 07. 2017

Ось вже який рік категорія банківських суперечок продовжує займати лідируючі позиції в розрізі що розглядаються судами справ. Як по кількісному показнику, так і по розмірах позовних вимог. Безумовно, погіршення економічної ситуації в країні є однією з головних причин таких тенденцій. Проте не варто забувати, що недосконалість, а в деяких моментах навіть суперечність чинного банківського законодавства, дає можливість певному юридичному маніпулюванню.

Судова практика вже дала відповіді на багато спірних питань. При цьому примітно, що законодавчої роботи в цій сфері не так багато. Одним з самих обговорюваних на сьогодні є законопроект № 6027 від 3 лютого 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно підвищення довіри між банками і їх клієнтами". Законопроект спрямований на явний захист інтересів банків у спорах з боржниками і акумулює основні тенденції судової практики у банківських спорах.

Припинення поручительства

На даний момент, якщо в договорі не встановлений термін поручительства, поручительство припиняється, якщо кредитор впродовж шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання (у тому числі і при вимозі банку про дострокове погашення) не пред'явить позов до поручителя. Законопроектом цей термін пропонується збільшити в шість разів до трирічного терміну загальної позовної давності.

Пропонується також кардинально поміняти підхід до припинення поручительства у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився об'єм його відповідальності. Якщо кредитне зобов'язання змінилося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився об'єм його відповідальності, то поручительство припиняється стосовно усього об'єму зобов'язання. У законопроекті ж пропонується, щоб у такому разі поручительство припинялося не повністю, а лише в частині збільшення об'єму відповідальності.

Вказана норма спрямована на захист інтересів банків і інших кредиторів. У разі ухвалення законопроекту, позичальники і поручителі не зможуть визнавати в цілому припиненими договори поручительства, якщо поручитель не дав згоди на усі майбутні зміни в кредитний договір.

Стягнення з поручителя, у тому числі майнового, після ліквідації боржника

Незважаючи на деяку спірність, на сьогодні Верховим Судом України сформована позиція - сам факт ліквідації боржника за кредитним договором за наявності заборгованості за цим договором не є основою для припинення договору іпотеки, який ув'язнений для забезпечення виконання кредитного договору боржником (постанова ВСУ від 10.02.2016 року № 6-216цс14). При цьому відповідне положення не закріплене в законодавстві, а тільки сформовано судовою практикою.

Роман Кобец

Проте законопроект пропонує включити в Цивільний кодекс України норму, згідно якої ліквідація должника-юридического особи не припиняє поручительство і запорукуякщо до моменту припинення должника-юридического особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя / заставника у зв'язку з порушенням таким боржником зобов'язання.

Таким чином, у разі ухвалення законопроекту вже через законодавчу норму банки зможуть обертати стягнення на предмети забезпечення незалежно від ліквідації боржника, зрозуміло, при вчасному звертанні до суду.

Позасудове стягнення на предмет іпотеки

Законом України "Про іпотеку" передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя по виконанню боржником основного зобов'язання є недійсними. При цьому судова практика в цьому аспекті не завжди однозначна. Так, незважаючи на законодавчу норму, існує судова практика - якщо заборгованість в результаті позасудового стягнення не погашена в повному об'ємі, банк може заявляти вимоги по інших забезпеченнях або до самого боржника на непогашену різницю.

Проектом же пропонується закріпити, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя по виконанню боржником основного зобов'язання є дійсними, якщо інше не буде визначено договором іпотеки або договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, банки матимуть можливість звертатися до боржника і обертати стягнення на усі види забезпечення навіть після позасудового врегулювання до повного погашення заборгованості.

Нововведенням законопроекту також є норма, згідно якої наявність відносно предмета іпотеки будь-яких обтяжень, заборон (окрім обтяжень і заборон ипотекодаржателя), арештів або інших обмежень, що виникли після реєстрації іпотеки, не є перешкодою для реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Якщо на предмет іпотеки накладений арешт, частенько за ініціативою самого іпотекодавця, позасудове стягнення для банку шляхом визнання права власності вже є неможливим. Вказана норма дозволить реєструвати за банками і іншими кредиторами право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечною обмовкою навіть за наявності арештів і інших заборона тому популяризував інститут позасудового стягнення ще більше.

Стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду

Виходячи з діючої редакції Закону України "Про іпотеку" і судової практики, що склалася, при зверненні стягнення банками в судовому порядку на предмет іпотеки шляхом реалізації на публічних торгах в рішенні суду має бути обов'язково вказана початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Як правило, така ціна визначається при проведенні судової експертизи, що затягує судовий процес, а банки несуть додаткові витрати на оплату такої експертизи.

Законопроектом же пропонується, що при визначенні судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів ціна предмета іпотеки в рішенні суду не вказується і визначається при його примусовому виконанні. Вказана норма спрямована на захист інтересів банків і інших кредиторів і дасть можливість прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації майна на публічних торгах без проведення судової експертизи визначення вартості майна.

Стягнення на реконструйований предмет іпотеки

Одним з найпопулярніших способів для майнових поручителів не дати можливість банку обернути стягнення на предмет іпотеки залишається реконструкція або переобладнання об'єкту нерухомості. У результаті, власник майна вважає, що володіє вже новим об'єктом, на яке стягнення не може бути обернене.

Проектом пропонується закріпити, що у разі, якщо предмет іпотеки був реконструйований або до нього було проведено самовільне будівництво, у тому числі і побудовані нові будівлі, споруди і тому подібне, на земельній ділянці, на якій розташований предмет іпотеки, такі зміни вважаються складовими частинами предмета іпотеки і право власності на такі об'єкти підлягає реєстрації за іпотекодержателем одночасно з реєстрацією права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, при позасудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки зможуть реєструвати право власності, у тому числі на усі поліпшення, нові спорудиякі в іпотеку передані не були.

Узагальнюючи, варто відмітити, що удосконалення чинного законодавства повинно відбуватися комплексно, з урахуванням загальних принципів цивільного права, а не шляхом включення позицій Верховного Суду України в законодавчі акти. Стежитимемо за допрацьованими пропозиціями Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності.

Роман Кобец,

юрист ПГ "Пебережнюк і партнери"

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему