Санкції відносно окремих фізичних і юридичних осіб Російської Федерації (РФ), а також країни в цілому, Україна вводить з 2014 року. Правом застосовувати економічні санкції до держави-агресора наділений Кабмін. Персональні спеціальні економічні і інші обмежувальні заходи відносно юр- і фізосіб РФ встановлюються рішеннями Ради національної безпеки і оборони (СНБО), які вводяться в дію Указом Президента.
Україна ввела заборони на ввезення з Росії м'ясних і молочних продуктів, риби, вино-горілчаних виробів, устаткування для залізниць, добривряду інших товарів. Встановлені особливі процедури при ввезенні російських книг і іншої друкарської продукції. Введені санкції проти російських банків.
Але активно обговорювати почали останній пакет санкцій, а саме, малу його частину, що стосується заборони доступу до російських соціальних мереж і програмному забезпеченню. (наприклад, 1С).
До речі, саме після цього Указу Росія направила у орган по вирішенню суперечок світової організації Торгівлі запит на проведення консультацій у зв'язку з обмеженнями, що вводяться Україною.
Слід зазначити, що економічні санкції не торкаються українців - користувачів ресурсів, постачальниками яких є юрособи із списку санкцій. Те ж торкається і вітчизняних юридичних осіб, які використовують 1С. У СБУ пояснили, що питання запобігання використанню 1С стосується державного, а не приватного сектора. Це підтвердили і в СНБО - Закон забороняє вводити санкції відносно програмних продуктів - вони можливі тільки для фізичних і юридичних осіб. Таким чином, український бізнес може продовжувати користуватися 1С.
В той же час, провайдери, які не заблокують доступ до російських соцсетям, заплатять штраф (невеликий). При цьому для користувачів ніякої відповідальності немає.
ЮРЛИГА вирішила розібратися в ситуації за допомогою юристів, які детально зупинилися на юридичних підставах для введення санкцій і їх наслідках для українського бізнесу.
Адвокатське об'єднання "Сытнюк і Партнери"
Звертає увагу ту, що Указом введені персональні, а не секторальные санкції. А це викликає питання про цивільний оборот, а також юридичний механізм визначення приналежності того або іншого активу персональному об'єкту введених санкцій (особливо актуальним це являється відносно програмного забезпечення). Особливо, зважаючи на зміст частини 1 статті 2 Закону "Про санкції"яка не передбачає виключення товарів "санкцій" з цивільного обороту в Україні серед осіб, що не є суб'єктами таких санкцій. Крім того, за винятком статті 145 КоАП для провайдерів послуг, відсутній і прозорий механізм відповідальності юридичних осіб за порушення режиму введених санкцій, яка, як свідчить стаття 92 Конституціїможе визначатися виключно законом.
Тетяна Кузьмичстарший партнер K. A. C. Group, директор Адвокатської Компанії "Прайм"
Указ Президента викликав дуже бурхливу реакцію як суспільства в цілому, так і учасників ринку IT і телекомунікацій. Здається, негативно сприймати Указ не варто. Опускаючи військово-політичну складову (у країні війна і очевидно такі заходи мали бути зроблені раніше) зупинимося на юридичній стороні питання. Указ вводить в дію рішення СНБО, яке прийняте відповідно до статті 107 Конституцій, Законом "Про Раду національної безпеки і оборони України". Хочу звернути увагу, що згідно Указу Президента № 32/2017 до парламенту має бути внесений законопроект стосовно імплементації положень Конвенції про кіберзлочинність. Також згідно з Указом, має бути передбачене проведення блокування або іншого обмеження операторами і поовайдерами телекомунікацій ідентифікованого информресурса виключно за рішенням суду. У суді ж у учасників стосунків завжди буде можливість довести свою позицію (у тому числі і в ЕСПЧ - на підставі статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свободякщо судами України будуть допущені порушення). Варто також відмітити, що згідно із статтею 10 профільного Закону рішення СНБО, введені в дію Указом Президента, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади. Про інших суб'єктів не йдеться. Тобто, не можна відключити 1С і сайти групи Mail.ru. Думаю, Верховна Рада незабаром розгляне законопроект, а після набуття чинності Закону послідують порядки, що регламентують технічну сторону санкцій.
Марья Осовскаяюрист АТ "АФ "Сергій Козьяков і Партнери"
Розширений список санкцій містить 1 228 фізичних і 468 юридичних особи. У цей список включені: система пошуку Яндекс, інтернет-портал Mail.Ru, телеканали РБК, "ТБ Центр", ВГТРК, "НТВ Плюс" і "Зірка", антивірусні продуктові IT- компанії "Лабораторія Касперского" і DrWeb, IT- сервіси 1С Софтлайн Груп, Корпорація Вітрило і ще ряд інших російських IT- компаній, соцсети Однокласники і ВКонтакте (за станом на квітень 2017 року, 78% усіх інтернет-користувачів в Україні (близько 20 мільйонів) мали персональний акаунт у ВКонтакте). Такі обмеження можуть викликати незручності для юридичних осіб в процесі ведення господарської діяльності із-за пошуку альтернативи. На сьогодні програмні продукти IT- сервісу 1С Софтлайн Груп, Корпорації Вітрило є сталими стандартами для роботи бухгалтерського, управлінського і інших видів обліку в малому і середньому бізнесі. Заборона на використання 1С і інших програмних продуктів російських IT- компаній робить неможливим нормальне функціонування практично будь-якого підприємства, враховуючи той факт, що якісних українських аналогів подібного програмного забезпечення практично немає. Такий крок приведе до необхідності бізнесу пошуку і переходу на аналогічне програмного забезпечення, що позначиться на ефективності ведення господарської діяльності, займе час для впровадження такого ПО на підприємстві, перенесення баз даних і інформації про контрагентів, навчанню персоналу користуванню новим програмним забезпеченням і так далі. Також негативні наслідки має заборону на використання ресурсу Mail.Ru, оскільки багато компаній, у тому числі юридичні, використовують цей ресурс для розміщення корпоративної пошти. Компанії будуть вимушені реєструвати нові поштові скриньки, сповіщати клієнтів про зміну реквізитів для комунікації, що у свою чергу уповільнить і ускладнить роботу компаній. З одного боку, дії з блокування вказаних інтернет ресурсів можуть порушувати статтю 34 Конституції, якій гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або іншим способом - на власний вибір. З іншого боку, вони допускаються законодавством України. Так згідно частини 2 статті 5 Закону "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, в цілях запобігання безладам або злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошуванню інформації, отриманої конфіденційно, або забезпечення авторитету і безсторонності правосуддя.
Віктор Компаниецрадник АТ "АФ "Сергій Козьяков і Партнери"
Згідно із статтею 6 Закону "Про телекомуникационных послуги" основним принципом діяльності у сфері телекомунікацій є доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних мереж послуг, які потрібні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному і громадському житті. Дійсно, на підставі пункту 9 статей 4 Закони "Про санкції" в деяких випадках може застосовуватися обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користуванні. Тому виникає питання обгрунтованості прийняття Указу, що обмежує права учасників ринку телекомунікаційних і інформаційних стосунків, з огляду на те, що в Україні не оголошений режим надзвичайного і військового стану або надзвичайної ситуації.
Олег Громовийадвокат, партнер Юридичної фірми "GENTLS"
На мою думку, Указ Президента в частині обмеження функціонування сайтів "ВКонтакте", "Однокласники", "Яндекс" може бути оспорений у зв'язку з обмеженням прав українських громадян вільно отримувати і поширювати інформацію. Згідно із Законом "Про санкції" обмежувальні заходи в інтересах національної безпеки застосовуються відносно іноземних компаній і громадян, а значить, не повинні торкатися громадян України і українських компаній. В той же час ми бачимо, що на українських провайдерів покладається обов'язок обмежити доступ до сайтів, а українські громадяни обмежуються в праві вільно отримувати і поширювати інформацію. В зв'язку з цим я не виключаю, що можуть бути зроблені спроби судового оскарження Указу на підставі статті 10 Конвенцій про захист прав людини і основних свобод. Так, наприклад, у справі "Sunday Times" проти Об'єднаного Королівства" Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що для того, що б оцінити, наскільки обгрунтовано втручання держави в права громадян, слід взяти до уваги громадський інтерес. Також варто звернути увагу на позицію Комітету Міністрів Ради Європи, яка у своїй Декларації про свободу спілкування в інтернеті від 28 травня 2003 року вказав, що державна влада не повинна шляхом загальних засобів блокування або фільтрації відмовляти в громадському доступі до інформації і іншому спілкуванні в Інтернеті. В зв'язку з цим, в ситуації із забороною сайтів необхідно буде оцінювати, чи дотримується розумний баланс між прийнятою владою обмеженнями в цілях національної безпеки і громадським інтересом відносно прав громадян вільно отримувати і поширювати інформацію через заборонені веб-ресурси.
