Грузини порівнювали свій процес реформування із велосипедом, на якому постійно потрібно крутити педалі, бо інакше впадеш. Наш процес реформування радше схожий на фільм «Швидкість», де автобус мчить з величезною швидкістю, і ніхто не знає як його зупинити.
Приклад тому - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» (так званий «Антирейдерський закон»), що всутпи в силу 2 листопада 2016 року. Закон вносить зміни до 15-ти законів та кодексів, зокрема до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Багато було сказано про цей Закон, проте давайте більш детально розглянемо зміни у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та визначимо крізь призму практики, чи були направлені ці зміни на захист від рейдерських дій, чи можливо призвели й до інших наслідків.
Ми згадали про грузинський досвід, тому що з самого початку реформування сфери державної реєстрації за основу були взяті підходи застосовані в ході грузинських реформ, які свого часу за рейтингом «Doing Business 2012» зайняли 7 місце в світі за легкістю створення підприємства. Однією з головних цілей цієї реформи було зменшення бюрократичного навантаження на населення під час проведення державної реєстрації, в рамках чого був запроваджений принцип «екстериторіальності», за яким скасовувався обов'язок проводити державну реєстрацію за місцезнаходженням суб'єкта підприємництва, натомість дозволялись вищезазначені дії у відповідному державному органі у будь-якій точці України.
Із початком 2016 року було значно спрощено проведення відповідної державної реєстрації, запроваджено принцип «екстериторіальності», та дозволено проводити державну реєстрацію також нотаріусом, що призвело до неоднозначних наслідків, адже створило широкі можливості для рейдерських дій та незаконного заволодіння корпоративними правами. Але такі можливості були створенні не стільки «чорними нотаріусами», скільки скасуванням подачі попередньої редакції установчих документів юридичних осіб, що до цього дозволяло:
a) перевірити справжність підпису за старими установчими документами;
b) упевнитись у правомірності проведення змін, оскільки установчі документи завжди належать правомірним власникам, а у разі їх викрадення про це одразу ж мали повідомляти правоохоронним органам.
Після того, як 11 місяців існували такі широкі можливості для проведення рейдерських дій, які, до речі, активно практикувалися, законодавець вирішив закрити цю прогалину. Але, як завжди, найбільш неоднозначним шляхом, який, посилюючи антирейдерський захист, створює величезну масу проблем для законослухняних громадян та юристів, у яких ніколи в думках не було займатися рейдерськими діями.
Так, основними змінами, направленими на протидію спробам незаконного заволодіння корпоративними правами, стали:
1. Обов'язкове нотаріальне посвідчення підписів у рішенні уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, та в установчих документах.
2. Тимчасове скасування принципу екстериторіальності (до Рішення Мінюсту) якщо документи подаються в паперовій формі. Тепер документи в паперовій формі можна подавати лише в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.
Розглянемо кожен з цих пунктів окремо, але почнемо з останнього.
Якщо зміни щодо нотаріального посвідчення підпису ще дійсно спрямовані на антирейдерський захист, то як цьому допоможе обмеження принципу «екстериторіальності», взагалі не зрозуміло. Те, що нотаріус зі Львова не зможе зареєструвати зміни у юридичної особи або ФОПа з Харкова, - це антирейдерські заходи чи заходи на посилення бюрократичного навантаження? Чи законодавець вважає, що «чорний нотаріус» один на всю Україну, і його немає в інших куточках нашої країни? Рейдерам це навіть не завдасть серйозних перепон, а ось для простих громадян та підприємців, які мають юридичну адресу в одному місці, а фактичне місцезнаходження в іншому, це дійсно створить складнощі. Не здивуємося, якщо після внесення наступних змін (а вони будуть, не сумнівайтесь!), екстериторіальність взагалі скасують, та будуть говорити про це як про однозначну перемогу.
Тепер щодо нотаріального посвідчення підпису. Дійсно, ці зміни створюють серйозний антирейдерський захист, проте:
a) це, знову ж таки, не діє у випадках з «чорними нотаріусами»;
b) створює додаткове небажане грошове (завірення одного підпису у нотаріуса - від 150 грн) та бюрократичне навантаження на власників корпоративних прав.
Виникає ще одне питання - чому раніше, до 2016 року, не було таких широких можливостей для рейдерських дій, і зараз необхідно вносити такі радикальні зміни? Хіба не простіше повернути обов'язкове пред'явлення установчих документів в попередній редакції? Або, якщо нотаріальне посвідчення підпису дійсно необхідно, то хіба не легше зробити нотаріальне посвідчення підпису лише в договорі про відчуження корпоративних прав, або зробити таке посвідчення обов'язковим лише при зміні керівника та учасників? Проте наш законодавець легких шляхів не шукає.
На даний час, які б зміни ви не вносили (зміна найменування, місцезнаходження, розміру статутного капіталу, будь-які інші), усі вони потребують нотаріального посвідчення підписів. А тепер додайте до цього, що у вас є лише 3 дні для подання документів до державного реєстратора або нотаріуса для проведення змін, після прийняття відповідного рішення (тобто, зазвичай ви втрачаєте один день) та уявіть ситуацію, коли ви допустили помилку в установчих документах або рішенні, і вам потрібно його переробляти, знову нотаріально посвідчуючи підписи на відповідних документах...
Наостанок хочемо додати, що бюрократія завжди з'являється там, де є недовіра до людей. Хіба дійсно наші підприємці й інші учасники юридичних осіб та громадських формувань дійсно так сильно та часто викликають недовіру, що потрібно ускладнювати їм настільки життя? Чи може законодавець настільки відірваний від реального життя, що не розуміє наслідків прийнятих ним рішень? Чи це просто зміни заради змін, постійна імпровізація, якій немає кінця?
Останнім часом у суспільстві та серед юристів існує надзвичайно великий попит на зменшення бюрократичного навантаження, яке заважає нормальній роботі, відволікає підприємців від створення суспільного блага та реалізації комерційних ініціатив, натомість спричиняє операційні витрати на задоволення потреб бюрократичної машини. Проте законодавець однією рукою знімає ці навантаження настільки, що створює безпрецедентно широкі можливості для рейдерських захоплень корпоративних прав, а іншою повертає це навантаження в такій формі, що воно стає безпрецедентно важким.
Сподіваємось, що досягнутий ефект від виправлення норм вітчизняного законодавства в частині реєстраційн?х дій та практика застосування таких норм дозволить найближчим часом виробити остаточний варіант регулювання в цій галузі, який би враховував інтереси основних учасників та забезпечував захист корпоративних прав від рейдерства. Така можливість може бути реалізована з огляду на прийняття у першому читанні за основу законопроекту № 4666 про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, що містить положення, спрямовані на зменшення передумов для рейдерства.
Арсен Нізельський, старший юрист LEMAN International Law Group
Владислав Чуприна, молодший юрист LEMAN International Law Group
