Обмеження на оскарження у рамках КУоАП

Правове регулювання у сфері адміністративних правопорушень здійснюється державою на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Посадовці, уповноважені КУоАП складати протоколи про адміністративні правопорушення (у тому числі і поліцейські), під час своєї діяльності не раз стикаються з неправомірним закриттям судочинств, ініційованих для затвердження протоколів.

Так, постанова суду, яким закривається провадження у справі, має бути аргументованою і обгрунтованою тільки на підставі ст. 247 КУоАП. Виходячи з приписів цієї статті, підставами для закриття адміністративного виробництва є:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою, що зробила адміністративне правопорушення, шістнадцятирічного віку;

3) неосудність такої особи;

4) здійснення правопорушення в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) анулювання акту, що встановлював адміністративну відповідальність;

7) витікання термінів, в межах яких винна особа може притягати до відповідальності;

8) наявність по цьому ж факту рішення компетентного органу про адміністративне стягнення, постанови про закриття виробництва або ж повідомлення про підозру у рамках кримінальної справи;

9) смерть особи, відносно якої було відкрито адміністративне виробництво.

Проте, як показує практика, постанова суду про закриття виробництва не завжди відповідає положенням ст. 247 КУоАП.

Звичайно, усі ми віримо і сподіваємося, що розгляд судом справи про адміністративне правопорушення буде об'єктивним і беспристрастным. Але в той же час при розгляді справи суддею варто враховувати людський чинник і, що не менш важливо, завантаженість самих районних судів, що розглядають більшість таких справ. Вказані обставини можуть істотно вплинути на правомірність того або іншого рішення.

Як же бути, якщо посадовець (у тому числі і поліцейський) не згідно з постановою суду про закриття адміністративного виробництва? Здавалося б, відповідь простій - слід оскаржити постанову в апеляційному порядку.

Враховуючи приписи КУоАП і судову практику, що склалася, добитися правосуддя в апеляційному суді посадовцю буде украй складно.

Спробуємо розібратися в суб'єктах апеляційного оскарження постанови суду у рамках справи про адміністративне правопорушення. Через умови ст. 294 КУоАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягає до такої відповідальності, його законним представником, захисником, потерпілим і його представником.

Також право на апеляційне оскарження має прокурор на підставі ч. 1 ст. 250 КУоАП. Виходячи з умов вказаних статей, перелік суб'єктів оскарження обмежений. На обличчя факт відсутності серед вищезгаданих суб'єктів органу (посадовця), який складав адміністративний протокол!

Судова практика також говорить про те, що апеляційний суд, швидше за все, залишить апеляційну скаргу посадовця (можливо, поліцейського) без розгляду, відмовить в її прийнятті або ж поверне останню, посилаючись на ч. 2 ст. 294 КУоАП (постанова апеляційного суду Сумської області від 28.07.2016 у справі № 578/602/16-п, постанова апеляційного суду Київської області від 10.06.2016 у справі № 357/423/16, постанова апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2014 у справі № 33/778/512/14).

Таким чином, констатуємо, що права органу або посадовця, що склав протокол про адміністративне правопорушення, в частині оскарження постанови суду обмежені.

У свою чергу, варто відмітити, що сформована судова практика повністю відповідає положенням КУоАП, тому винити слід не суддів апеляційних судів, які лише виконують приписи Кодексу, а законодавця, який обмежив право посадовця на оскарження постанови суду першої інстанції.

На нашу думку, ч. 2 ст. 294 КУоАП необхідно доповнити і включити в положення цієї статті право органу або посадовця, що склав протокол, на апеляційне оскарження постанови суду. Такі зміни дадуть не лише процесуальну можливість судам змінити судову практику, що склалася, але і відновлять права органів або осіб (у тому числі і поліцейських), що становлять протоколи про адміністративні правопорушення.

Богдан Масеха,

начальник відділу супроводу регіональної мережі Управління загальноправового забезпечення і позовної роботи Юридичного департаменту

ПАО "Диамантбанк"

Сергій Мазур,

провідний юрисконсульт відділу супроводу регіональної мережі Управління загальноправового забезпечення і позовної роботи Юридичного департаменту

ПАО "Диамантбанк"