Незважаючи на ті, що деякі санкції Кодесу Ураїни про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) суворіші за окремі санкції Кримінального кодексу України (далі - КК)законодавець не передбачив в КУпАП достатні запобіжники для забезпечення учасникам процесу справедливого судочинства.
Одним з таких прикладів є відсутність в КУпАП навіть згадки про відвід судді та процедури розгляду такого відводу.
Така ситуація не є нормальною і не узгоджується з іншими законами.
Так, згідно з ч.1.ст.1 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засідок поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Ч. 1 ст.2 цього Закону передбачає що суд, здійснюючи правосуддя на засідках верховенства права, забезпечує шкірному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов' язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, кожен громадянин має право не на будь-який, а на справедливий судовий розгляд і не будь-яким, а безстороннім судом.
Очевидно, що одним з механізмів забезпечення справедливого суднового розгляду є право на відвід судді та передбачення процедури такого відводу.
Обставини та події
Автор звернувся до апеляційного суду Дніпропетровської області зі скаргою на рішення суду 1 інстанції про відмову у притягненні особини за ч.4 ст. 212-3 КУпАП.
Постановою судді апеляційного суду Дніпропетровської області П. від 29 липня 2015р. у апеляційному розгляді відмовлено (провадження № 33/774/408/15). Суддя вважала, що апеляцію подане неправомочною особою.
Оскільки дана постанова остаточна і оскарженню не підлягає, автор, вважаючи, що його позбавлено права на суд, звернувся зі скаргою на дії судді П. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Крім того, оскільки іншого механізму поновити свої права в такій ситуації законодавством України не передбачено, апеляція була спрямована повторно з клопотанням про поновлення рядок на апеляційне оскарження.
Дана справа повторно була признаячена до розгляду тією ж суддею П., яка раніше позбавила автора права на суд.
Тому, незважаючи на відсутність у КУпАП процедури відводу судді, було підготовлено клопотання про відвід судді, з додатком у вигляді скарги на суддю до ВККС та з посиланням на Європейську конвенцію з прав людини.
|
Олег Несінов |
Правове обгрунтування клопотання про відвід судді було наступним (звертаємо увагу, що потерпілий за КУпАП не має права робити заяви, а тому документ має назву клопотання).
Відповідно до ст. 269 КУпАП потерпілий має право заявляти клопотання.
Ст. 9. Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов' язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Дані правовідносини з огляду дотримання ст. 6 Конвенції зазначені в наступних рішеннях.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін суднового розгляду ефективного суднового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Ческьої Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його "цивільних прав та обов' язків". Таким чином, у статті 6 § 1 представлено "право на суд", разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36)
Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (Bellet v. France (Белі проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (Bellet v. France (Белі проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (Нун' єш Діаш проти Португалії) (dec.) стосовно правив, що регламентують сповіщення
Правила, що стосуються предмета суперечці чи застосування цих правив, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного суднового захисту (Miragall Escolano v. Spain (Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольський та Звольстка проти Чехії), § 51).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Perez de Rada Cavanilles v. Spain (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії), § 49; Miragall Escolano v. Spain (Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії), § 38; Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece (Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE проти Греції), § 20; Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Ческьої Республіки),, § 50; RTBF v. Belgium (RTBF проти Бельгії), §§ 71, 72, 74);
Більш того, право на суд включає не лише право звертатися до суду, а також право на вирішення спору судом (Kutic v. Croatia (Кутіч проти Хорватії), § 25 і § 32 стосовно призупинення провадження; Acimovic v. Croatia (Ачімовіч проти Хорватії), § 41; Beneficio Cappella Paolini v. San Marino (Бенефічіо Капела Паоліні проти Сан- Марино), § 29 стосовно відмови у правосудді).
Відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору, може спричинити порушення статті 6 § 1 (Terra Woningen B.V. v. the Netherlands (Тера Вонінген Б. В. проти Нідерландів), §§ 53-55).
Правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинне також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, якові суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинний відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], § 98).
У апеляційних судах: стаття 6 § 1 не зобів' язує держав-учасників засновувати суди апелляційної та касаційної інстанцій, однак, коли такі суди існують, держава має забезпечувати гарантії сторонам у справі відповідно до статті 6 § 1 (Andrejeva v. Latvia (Андрєєва проти Латвії) [ВП], § 97).
Вважаємо, що своїми діями суддя П. позбавила автора доступу до правосуддя з підстав, не передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Конституції утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов язком держави. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст.ст. 2, 7 Закону "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що кожен має право на справедливий розгляд своєї справи неупередженим, безстороннім судом.
У справі Borgers v Belgium ЄСПЛ вказав що "правосуддя має не тільки відбутися, необхідна наявність всіх атрибутів цивілізованого правосуддя". Суддя Мартенс в окремій думці по цій справі, підкреслив важливість додерження судової процедури, зазначивши: "якщо суди не будуть зважати на формальну сторону справи, на зовнішні атрибути, чи матимуть сморід моральне право вимагати беззаперечного виконання закону від інших"?.
Результат вирішення клопотання про відвод судді
При вирішенні заяви про поновлення рядок на апеляційне оскарження був заяв письмовий відвід з додатком про направлення скарги відносно судді П. до ВККС.
Після виходу з нарадчої кімнати суддя заявила, що передасть питання на вирішення головою суду.
У подальшому було отримано постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 жовтня 2015року (справа № 33/774/539/15, категорія ч.4 ст.212-3 КУпАП), яка постановлена не головою суду, а самою суддею. Крім задоволення клопотання про відвід судді, постанова "пом'якшена" власним самовідводом.
Суддя була вимушена погодитись з аргументами та обгрунтуванням автора та прийняла постанову саме з посиланням на ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст. 8, 9 Конституції, та ст. 17 Закону "Про міжнародні договори".
Було зазначено, що вказані обставини свідчать про наявність прогалин у праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід і порядку розгляду заяви про відвід.
Враховуючи викладене, можна прийти до висновку про ті, що в даному випадку правомірним і доцільним буде задовольнити відвід судді та клопотання адвоката з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості судді при розгляді вказаної справи.
Висновки щодо зазначенного питання та дій
1. Створено судову практику щодо застосування відводу судді в справах, що розглядаються в порядку КУпАП, яка може успішно використовуватися.
2. Поглиблено практику застосування в судочинстві України Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, що може застосовуватися в питаннях відводу судді в справах будь-яких категорій.
3. Створено судову практику повторної апеляції в разі позбавлення особини права на доступ до суду.
4. Викрито проблеми у болючій, та необхідній для адвокатів практиці застосування ч.4 ст. 212-3 КУпАП (з травня 2015р. це ч.5 ст. 212-3 КУпАП).
5. Викрито очевидні прогалини в законодавстві, а саме в КУпАП, в питанні можливості відводу судді, підстав для такого відводу, та процедурі розгляду такого питання, які мають бути негайно виправлені.
Адвокат Несінов Олег Миколайович,
м Дніпропетровськ
