Останнім часом українці знову переконалися, наскільки нестабільна вітчизняна банківська система. Такий струс сектора, коли десятки фінансових установ припиняють функціонувати, привів до відтоку депозитів населення з банків. Але від того, що цю ситуацію називають "оздоровленням", здоровіше банківська система не стане. У тому числі, і через те, що заручниками проблемних банків сталі як їх боржники, так і їх вкладники.
Намагаючись використовувати чинний закон для відновлення видимої справедливості (коли боржники купують борг банку у його кредиторів (вкладників) для того, щоб "залишитися при своїх"), юристи декілька фривольно тлумачать Цивільний кодекс. У таких випадках почали посилатися на статтю 606 Цивільного кодексу, згідно якої зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Схема була офіційно схвалена господарськими судами ще кілька років тому - боржник проблемного банку викупляв з дисконтом у вкладників цього ж банку депозити на суму своєї заборгованості, після чого просив суд рахувати свої кредитні зобов'язання (і забезпечувальні договори) перед банком припиненими. Різниця з теперішньою ситуацією зводиться до того, що стаття 606 ГК непридатна в подібних стосунках зараз - "залік" однорідних зустрічних вимог (ст. 601 ГК) не можна підміняти "поєднанням" кредитора і боржника в одній особі. Ця підміна понять була потрібна, оскільки Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" забороняє залік з моменту введення тимчасової адміністрації банку, у випадку якщо такий залік може привести до порушення порядку погашення вимог кредиторів.
Так, у кінці минулого року обговорювалося одно з рішень Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і карних справ, що стосується своєрідного "заліку" зустрічних вимог шляхом збігу кредитора і боржника в одній особі. Верховний Суд відмінив це визначення через неправильне застосування законодавства - в справі боржник проблемного банку (фізособа), кредит, що узяв, уклав з кредитором банку договір поступки права вимоги до банку. Верховних Суд роз'яснив, що, коли боржник банку придбав право вимоги до нього, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, могли припинятися тільки відповідно до статей 601, 602 ГК (а не ст. 606 ГК). При цьому у разі заліку зустрічних вимог діють обмеження, встановлені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Обхід цих обмежень є одним з ключових моментів постанови ВХСУ від 7 квітня 2016 року № 910/7356/15-г.
Цього разу суперечка виникла між юридичними особами - ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" і ПАО "Дельта Банк". У червні 2012 року "Дельта банк" відкрив ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" кредитну лінію, по якій у фірми виникла заборгованість у розмірі 112 520 000 грн. (за станом на 9 лютого 2015 року 4 510 000 дол. США).
В якості гарантій повернення кредиту фірма передала банку в іпотеку земельна ділянка, цільове призначення якої - розміщення маслоожиркомбината (предметом іпотеки також ставало нерухоме майно, яке буде побудовано на ділянці в майбутньому). Вартість ділянки складала 154 060 000 грн. Нотаріус вніс заборону на його відчуження в держреєстр.
9 лютого 2015 року "Стройбуд Іллічівськ" направило "Дельта Банку" заява про припинення зобов'язання заліком зустрічних вимог і заявило про припинення (на підставі ст. 601 ГК) зобов'язань по сплаті ним боргу за кредитом 112 523 993,16 грн. (4 508 859,62 долл США) і сплаті банком частини заборгованості по безвідкличному резервному акредитиву (виданим "Дельта Банком" на користь компанії CFSIT Inc. (Cargill) на суму 4 508 859,61 долл США). Як стверджував позивач, безвідкличний резервний акредитив був виданий "Дельта Банком" на користь компанії CFSIT Inc. 4 червня 2014 року, на загальну суму 5 250 004,31 дол. США. "Стройбуд Іллічівськ" отримав його за договором поступки права вимоги, ув'язненим з CFSIT Inc. 5 лютого 2015 року. 17 лютого фірма прислала банку лист про припинення договорів забезпечення, у тому числі іпотечного.
"Стройбуд Іллічівськ" просив суд визнати іпотеку припиненою і зобов'язати відповідача звернутися до нотаріуса із заявою про виключення з державних реєстрів запису по обтяження і заборони відчуження земельної ділянки. Господарський суд Києва 29 квітня 2015 року в такому позові відмовив. Проте Апеляційний суд 7 жовтня 2015 року задовольнив позов в частині визнання іпотеки припиненої. Зрештою постанова залишена в силі Вищим господарським судом.
У своєму рішенні від 7 квітня 2016 року судді ВХСУ виходили з наступного тлумачення ключових моментів суперечки :
1. Залік зустрічних вимог відповідно до ст. 601 ГК є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки. Допускаються випадки часткового заліку, коли менше зобов'язання зараховується повністю, а більше - лише в частині, рівній розміру першого зобов'язання.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником по-іншому, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором по другому);
- бути однорідними (тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у тому числі грошей). Допускається залік однорідних вимог, витікаючих з різних підстав (різних договорів і так далі);
- термін виконання за такими вимогами настав, не встановлений або визначений моментом затребування.
Залік зустрічних вимог є односторонньою угодою, для нього досить заяви однієї сторони. За наявності усіх вказаних вище умов згоди іншої сторони для зарахування не вимагається.
2. Важливий момент - залік зустрічних вимог при тимчасовій адміністрації.
Згідно редакції Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діючу на момент виникнення спірних правовідносин, при тимчасовій адміністрації не здійснюється залік зустрічних однорідних вимог, якщо це може привести до порушення порядку погашення вимог кредиторів.
В той же час "Дельта Банк" був віднесений до неплатоспроможних 2 березня 2015 року, а тимчасова адміністрація введена з 3 березня 2015 року. Колегія суддів дійшла висновку, що заборона заліку зустрічних вимог при тимчасовій адміністрації, встановлений ч. 5 ст. 36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовується до спірних правовідносин, оскільки заява про припинення зобов'язання заліком зустрічних однорідних вимог і лист про припинення договорів забезпечення були спрямовані позивачем "Дельта Банку" 9 і 17 лютого 2015 року відповідно. Банк отримав їх 23 лютого 2015 року, тобто до початку процедури виводу з ринку і до введення у банку тимчасової адміністрації. Таким чином, враховуючи встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи № 910/7356/15-г, постанова Вищого господарського суду України від 07.04.2016 року є юридично обгрунтованою і справедливою - підтверджує у своєму незалежному експертному коментарі радник ЮФ "Василь Кисиль і Партнери" Олексій Случ.
3. Настав термін виконання зобов'язань за кредитним договором. Банк наполягав, що термін виконання зобов'язань за кредитним договором ще не настав. Але суд визнав такі аргументи безпідставними, оскільки договором передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань впродовж більше 10 календарних днів з дня закінчення встановленого терміну виконання, на одинадцятий календарний день термін користування кредитом вважається завершеним і, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість по кредиту, сплатити нараховані відсотки, комісії і штрафні санкції.
4. Виконання позичальником цього обов'язку не вимагає від кредитора ніяких попередніх письмових повідомлень або вимог до позичальника. В той же час 17 січня 2015 року відповідач звернувся до позивача з листом, в якому послався на приведений пункт договору і вимагав сплатити заборгованість зважаючи на порушення зобов'язань по поверненню кредиту згідно з графіком, сплати відсотків за користування кредитом і страхування предметів іпотеки і запоруки. Тому колегія суддів погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що термін виконання зобов'язань за кредитним договором, як і по акредитиву, є таким, що настав.
5. Доведено право вимоги по емітованому банком акредитиву, факт емісії якого заперечували представники банку.
Відповідач "Дельта Банк" заперечував наявність у нього зобов'язань по сплаті акредитиву і факт його видачі, посилаючись на відсутність у банку документів, які б свідчили про його відкриття. Суд апеляційної інстанції (з яким пізніше погодився і ВХСУ) визнав доведеним факт відкриття відповідачем безвідкличного резервного акредитиву в загальній сумі 5 250 004,31 дол. США, оскільки такий акредитив був спрямований авізуючому / виконуючому банку - Deutsche Bank AG за системою S.W.I.F.T. саме відповідачем. У свою чергу виконуючий банк, перевіривши ключі, підписи і формат S.W.I.F.T., підтвердив достовірність акредитиву, внаслідок чого послав повідомлення (текст акредитиву) бенефіціара - компанії CFSIT Inc. Крім того, суд дійшов висновку, що компанія CFSIT Inc. мала дійсне право вимоги до "Дельта Банку" по акредитиву, яке надалі було передано позивачеві за договором поступки права вимоги від 5 лютого 2015 року. Про перехід права вимоги по акредитиву до позивача свідчить сам факт звернення останнього з позовною заявою у цій справі і надання суду копій і оригіналів усіх документів, що підтверджують право вимоги до "Дельта Банку" на загальну суму 5 250 004,31 дол. США по акредитиву.
Керівник судової практики KPMG в Україні Володимир Павленко також упевнений, що позиция ВХСУ у цій справі абсолютно не суперечить судовій практиці, що склалася. Проте, навіть у разі дотримання чотирьох основних критеріїв, які суди беруть до уваги, розглядаючи такі категорії справ, охочим скористатися механізмом заліку необхідно враховувати і деякі додаткові особливості залежно від того, по якими правовідносинами "здійснюється залік".
Так, в деяких спорах по проведенню заліків з Дельта банком до моменту визнання його неплатоспроможним, суди обгрунтовано відмовили в задоволенні позовів.
Постановою у справі №910/8058/15-г стосовно суперечки ПАО "Дельта Банк" і ЧПП "Сіріус", ВСУ визнав залік незаконним. Не дивлячись на те, що заява про поступку і здійснення взаємозаліку була напрямлено вчасно, т. е. до введення тимчасової адміністрації, суд визнав недійсним договір цессии. ВСУ виходив з того, що розрахунковий рахунок у банку відкривається виключно на конкретне обличчя і інструкцією, регулюючою порядок відкриття рахунку, не передбачена можливість заміни такої особи. Виключно ця особа може звернутися у банк з розпорядженням стосовно рахунку. Таким чином, банк не міг виконати розпорядження ЧПП "Сіріус" по поточних рахунках, власником яких є приватна особа і здійснити залік вимог.
Інший приклад - Постанова ВГСУ від 27 січня 2016 року, яким скасовані рішення судів нижчих інстанцій в частині визнання законним заліку вимог ТОВ "Яблуневый Дар" до ПАО "Дельта Банк". Договори цессии, на підставі яких, виникла можливість заліку, ТОВ зробило висновок з фізособою (власником банківського вкладу) і компанією Каргилл по банківських акредитивах. Так, ВГСУ виходив з того, що господарськими судами належним чином не перевірений факт правильності розрахунку сум зобов'язань, наявність доказів переходу до нового кредитора прав, встановлення моменту з якого, кредитний договір був припинений. Але головний аргумент ВГСУ полягав в тому, що повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні спрямоване ПАО "Дельта Банк" 02 березня 2015 року, тоді як заява про залік зустрічних однорідних вимог спрямована ПАО "Дельта Банк" 27 лютого 2015 року. У зв'язку з цим, ще одно з необхідних умов для унеможливлення спростування застосування ст. 601, являється, те, що спочатку необхідно повідомити банк про поступку і лише потім проводити залік.
Таким чином, на думку експертів, залік заліку розбрат. Поскольку, окрім умов, передбачених статтею 601 ГК основою для визнання заліку незаконним може бути недотримання вимог до договорів цессии, на підставі яких відбувається залік. Враховуючи різноманітність правових позицій вищих судів, в цілому, важко припустити успіх здійснення поступки для припинення боргових зобов'язань.
Марина Ясинская
Сергій Саченко
портал ЮРЛИГА
