Здавалося б, ну що може бути простіше процесу розірвання браку в суді. Ан, немає. Процесуальні особливості цієї категорії справ є і, на мій погляд, украй важливі. Починаються вони з моменту подачі позовної заяви. Як часто Ви, як юристи, що складають позов своєму клієнтові про розірвання браку, прикладали до позову копію свідоцтва про шлюб, а не його оригінал? І як часто при цьому суд виносив визначення про залишення позову без руху і дачу терміну для усунення недоліків, вимагаючи прикласти до позову оригінал? Частенько, коли я суддям ставлю питання, чому вони приймають позовні заяви без оригіналу свідоцтва про шлюб, відповідь в 90 відсотках - навіщо воно нам? І тільки один відсоток аргументує це тим, що до початку слухання у справі або на стадії дослідження доказів перевірять наявність оригіналу, завірять для справи копію і усе, як і у будь-якому іншому процесі.
Так невже судовий процес про розірвання браку є таким же, як і інші і не має своїх особливостей?
Розірвання браку здійснюється як через органи РАГС, у разі відсутності дітей, і в судовому порядку. Проте, при будь-якому механізмі розірвання браку, фінал один і той же, вказаний в частині 3 статті 115 Сімейного кодексу України, яка свідчить : "Розірвання браку, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, упевняється Свідоцтвом про розірвання браку, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України".
Але, звертаючись в РАГС із заявою про розірвання браку, працівник обов'язково попросить у вас оригінал свідоцтва про укладення шлюбу, таке буде вилучено і замість нього буде видано посвідчення про розірвання. У суді ж оригінал, частенько, не вимагають, і він не залишається в матеріалах справи, а залишається на руках у сторони у справі. Здавалося б, що тут такого, залишається і залишається, але чи можна розраховувати на те, що цей документ, який втратив фактично свою юридичну силу не використовуватиметься надалі і в цьому зв'язку не буде зловживань з таким використанням. Безумовно, обов'язок прикладати до позову саме оригінал свідоцтва про розірвання браку не передбачений ГПК України, але ті судді, які виносять визначення про залишення без руху позовної заяви з наданням терміну для усунення недоліків, тобто зобов'язують прикласти оригінал свідоцтва про шлюб, поступають, на мій погляд, абсолютно правильно, заглядаючи в майбутнє і оберігають сторони від можливих дій із зловживанням права. Крім того, мало хто звертає увагу на Постанову Пленуму ВСУ від 21.12.2007, № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на брак, розірвання браку, визнання його недійсним і розділі загального майна подружжя". У п.4 цієї Постанови вказано: "Оскільки розгляд справи проводиться у рамках заявлених вимог і на підставі представлених доказів, суди згідно ст. 119 ГПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладу обставин, якими обгрунтовуються ці вимоги, і посилання на засоби їх доведення. Наприклад, в заяві про розірвання браку мають бути вказана дата і місце реєстрації браку, мотиви його розірвання, чи є від браку неповнолітні діти, при кому з батьків вони знаходяться, пропозиції по участі подружжя в змісті і вихованні дітей після розірвання браку, або заявляються інші вимоги, які можуть бути вирішені одночасно з позовом про розірвання браку. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію браку, копію свідчень про народження дітей, довідки про розмір заробітку і інших прибутків, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ГПК".
|
Вольга Шейко |
Так, Постанова Пленуму чітко вказує на те, що до заяви має бути прикладений саме оригінал свідоцтва про шлюб.
Крім того, в судовому процесі розірвання браку є ще одна особливість, на яку украй рідко звертають увагу судді. Теж Постанова Пленуму ВСУ вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання браку, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі ЗАГС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання браку представником одного з подружжя або обох за дорученням останніх, а правила ГК про представництво, доручення і доручення на ці правовідносини не поширюються. Що означає, що в РАГС при реєстрації особисто говорили: "Так", і при розірванні так само особисто необхідно розповідати про те, що є причиною розірвання браку. На жаль, юристи, представляючи інтереси в суді, частенько слухають оповідання клієнтів про те, що вони не хочуть зустрічатися з чоловіком в суді, та і суду самого боятися як вогню, що призводить до порушення суті процесу розірвання браку, коли він слухається лише у присутності представника і відсутності в залі судового засідання самого позивача або відповідача.
Чи багато рішень, які виносяться при вищезгаданих обставинах були оскаржені на цій підставі або скасовані вищестоящими судами? Думається, що практика не велика. Проте, є випадки, коли про розірвання браку дізнаються після смерті чоловіка, і завдяки тому, що елементарні вимоги не були виконані в суді при розгляді цієї справи, виникає маса проблем із спадком, доведенням спільного проживання, доведення спільного придбання власності і т.д... Відмінити рішення про розірвання браку у такому разі, практично, у тому числі процесуально, не представляється можливим. Тому, необхідність відношення до процесу розірвання браку скрупульозно, без формалізму - є запорукою відсутності проблем в майбутньому у сторін у справі, а проконтролювати це - обов'язок адвокатів і судна.
Вольга Шейко, юрист ЮФ "Астерс"
