Минулого тижня Мінекономрозвитку оприлюднило проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про захист авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет".
Як би то не було, але нововведення, що містяться в проекті, за своєю суттю революційні. Його прийняття, а найголовніше - виконання надалі, дозволить Україні позбавитися від клейма країни-пірата, отриманого після внесення в 2001 році в так званий "список 301", який видається Офісом Торгового представництва США і показує рівень захисту інтелектуальної власності в країнах. І варто відмітити, що недавнє виключення України з цього списку ніяким чином не свідчить про фундаментальні зрушення в питанні захисту авторських прав, а є суто політичним жестом США і певним авансом за майбутні перетворення в цій сфері. Передбачені положеннями законопроекту нововведення цілком дозволять виправдати довіру західних партнерів.
Примітне те, що авторам законопроекту і команді менторів з Мінекономрозвитку вдалося позбавитися від традиційних корупційних механізмів у вигляді різних "уповноважених установ", "реєстрів заяв" і інших рудиментів, що містяться в попередніх варіаціях законопроекту і які на практиці перетворювали будь-який тямущий законопроект лише на новий потік фінансів для наближених.
Також слід звернути увагу на передбачене законопроектом введення новаторських для Закону "Про авторське право і суміжні права" понять "веб-сайт" і "постачальник послуг хостингу". Безумовно, позитивне нововведення, але в часи, коли 3D-принтеры скоро почнуть друкувати самі себе, стає якось сумно від того, що вітчизняне законодавство лише зараз прагнути вийти з епохи середньовіччя.
Ключовими змінами обнародуваного законопроекту слід все ж вважати положення про можливість досудового захисту прав авторів за допомогою подачі поводження з вимогою до власника сайту або провайдера хостингу, а у випадку якщо власник вимога ігнорує, заблокувати або видалити інформацію що порушує права заявника (авторські і суміжні).
Власник сайту або провайдер хостингу, що отримали вимогу правовласника, не несуть відповідальності за порушення авторських прав, якщо вони впродовж 24 годин з моменту отримання вимоги видалять або заблокують доступ до заявленої інформації.
При цьому, якщо впродовж 14 днів з моменту виконання вимоги заявника останній не надасть доказу ініціації ним судочинства для захисту своїх авторських і суміжних прав, то доступ до заблокованого і видаленого контенту поновлюється.
Доводити своє правообладание на матеріал, що блокується, на стадії подачі вимоги заявникові не треба.
Деякі питання викликає сам текст законопроекту в цій частині. Так, не зовсім зрозуміло, в яких же випадках слід видаляти контент, про порушення прав на який заявлено, а в яких блокувати. При цьому, виходячи з буквального трактування законопроекту, власники сайтів і провайдери хостингу зобов'язані видаляти не сам контент, а видаляти доступ до нього, що виглядає не зовсім логічно і технічно може бути неможливо.
Законопроектом пропонується внести зміни КоАП стосовно адміністративної відповідальності за невиконання власником сайту або постачальником послуг хостингу вимог про видалення або блокування доступу до інформації, що порушує права заявника, у вигляді штрафу в розмірі від 8500 грн. до 17000 грн., а за повторне порушення - від 17000 грн. до 34000 грн. Незвичайна, порівняно із звичними нам розмірами адмінштрафів, виглядають пропоновані законопроектом суми штрафів, що дає підстави вважати дієвим такий механізм захисту, оскільки український Інтернет кишить піратським контентом. Тому штрафи, ймовірно, зможуть поставити порушників в скрутне становище.
За недобросовісні вимоги стосовно видалення або блокування інформації заявники також несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого порівняємо з вищезгаданими, - від 17000 грн. до 34000 грн.
Як бачимо, є певний баланс важелів стримування як проти порушення авторських прав, так і проти незаконних вимог про блокування і видалення контенту. При цьому для блокування/видалення не треба ні уявлення документів про наявність правообладания, ні рішення якого-небудь держоргану (установи). Цей процес носить так званий заявительный характер, коли відповідальність за наслідки заяви несе тільки сам заявник. Сам власник сайту і провайдер хостингу при виконанні вимоги про блокування не несуть відповідальності незалежно, чи була заява про блокування правомірним або помилковим. Власник сайту і провайдер хостингу можуть нести відповідальність тільки у тому випадку, коли вони відмовляться блокувати/видаляти інформацію, а вимога виявиться правомірною. Тому власникові сайту і провайдерові юридично вигідно блокувати інформацію у будь-якому випадку до розгляду в суді.
Самим революційним і украй важливим нововведенням багато, у тому числі і автор справжнього матеріалу, рахує положення законопроекту про внесення змін до Закону "Про нотаріат" стосовно можливості забезпечення нотаріусом доказів в мережі Інтернет, необхідних у разі виникнення справи в суді або у рамках адміністративного процесу.
Цей інструмент збору доказів надзвичайно затребуваний правоприменителями і може бути використаний не лише для захисту прав авторів, але і в інших спорах. Наприклад, важливе значення має своєчасна фіксація інформації в Інтернеті відносно розміщення неправдивої інформації, і в цьому випадку цінність протоколу огляду веб-сайту нотаріусом переоцінити складно.
На даний момент багато вітчизняних юристів користуються подібними послугами нотаріусів РФ, які вже давно наділені відповідними повноваженнями.
Перекреслити позитив від вказаного нововведення може лише викладене в законопроекті формулювання згаданих змін в Закон "Про нотаріат". Свідомо або ні, але автори законопроекту передбачили обмеження для звернення до нотаріуса лише випадками виникнення суперечки в суді або у рамках адміністративного процесу. При цьому незрозуміло, що є доказом виникнення суперечки. Чи досить буде, допустимо, позову з відміткою канцелярії суду про його прийняття або потрібне визначення суду про відкриття провадження у справі. У другому варіанті корисність цього інструменту дещо нівелюється, оскільки у разі відкриття виробництва правопорушник, ймовірно, вже буде обізнаний про спору, а тому фіксувати в Інтернеті може бути вже нічого.
Недоліком законопроекту можна вважати вузькість круга об'єктів правового захисту, який включає тільки авторські і суміжні права, адже, скажімо, ті ж знаки для товарів і послуг також є постійними об'єктами правопорушення в Інтернеті і вимагають аналогічних засобів захисту. Але в ході обговорення законопроекту в експертному середовищі висловлювалися думки, що правовий захист знаків для товарів і послуг розумніше передбачити в законі про електронну торгівлю. Незважаючи на те що прийнятий 03.09.2015 р. Закон "Про електронну комерцію" ще не опублікований в прийнятій редакції, аналіз тексту законопроекту до другого читання дає підстави припускати відсутність згадок про захист торгових марок від неправомірного використання в Інтернеті.
Передбачувані законопроектом механізми давно відомі в зарубіжному законодавстві і мають багаторічну практику застосування для захисту авторського і суміжного права в Інтернеті. Вони практично копіюють норми європейських директив, зокрема Директиви № 2004/48/EC від 29.04.2004, і закону США "Про захист авторських прав у сфері цифрової інформації в новому тисячолітті".
Але є усі передумови вважати, що вітчизняні провайдери усіма правдами і неправдою намагатимуться не допустити ухвалення законопроекту, оскільки в середовищі провайдерів існує думка, що такі радикальні заходи боротьби з порушенням авторських прав, безумовно, відіб'ються на їх прибутках.
За даними iKS - Consulting, нині кількість абонентів широкосмугового доступу в Україні перевищило 4,5 млн. чоловік, і це не дивлячись на те, що абоненти АРК і велика частина абонентів південного Сходу виявилися недоступні для статистики.
7 провайдерів мають абонентську базу близько 4 млн. чоловік. Об'єм прибутків усіх провайдерів від широкосмугового доступу складає приблизно 1,5 млрд. грн., відповідно дохід 7 перших по числу абонентів провайдерів складає близько 1,2 млрд. грн.
Але що станеться з трафіком, якщо піратський контент постійно блокуватиметься і віддалятиметься правовласниками… Сума немаленькая, і провайдерам є за що боротися.
Але в цій ситуації провайдерам розумніше було б витрачати ресурси на переформатування бізнесу і орієнтування на платні сервіси, а не на боротьбу за подальше тиражування ідеї раю для контент-пиратства.
Можливо, заходи боротьби з порушниками радикальні, а штрафи великі, але іншого шляху розвитку українського Інтернету немає. Якщо ми вітаємо європейські цінності і декларуємо європейський шлях розвитку, то ми просто зобов'язані демонструвати свій настрій реальними діями.
Тому сподіватимемося, що обнародуваний законопроект буде ухвалений, а внесені в нього правки торкатимуться тільки юридичного викладу, щоб ми у результаті отримали дієвий правовий акт, а не чергову декларативну ширму.
Дмитро Шаповал,
керівник судової практики
SAFIR Law&Finance
