З моменту отримання Україною незалежності і виходу нашої держави на світову бізнес арену кількість іноземних компаній в Україні значно виросла. І їх кількість щорічно збільшується. До нас їдуть не лише інвестори, але і найняті робітники. У зв'язку з цим, дуже актуальними нині стають питання, пов'язані з перебуванням іноземців в Україні, а, отже, і можливість захисту їх інтересів.
Іноземці, працюючі в Україні, переїжджають як разом зі своїми сім'ями, так і вступають у шлюбні відносини з громадянами України. У такому разі діти відвідують українські дитячі сади, школи і так далі. Тут проходить їх навчання, формується круг спілкування з однолітками, що в сукупності складає звичні умови побуту дитини. Ця обставина має украй важливе значення, адже на таких дітей поширюється юрисдикція більшості українських державних органів, тому, діти почувають себе більше соціально захищеними.
Україна на законодавчому рівні створює умови рівності прав для громадян інших держав і громадян України. Така рівність прямо передбачено в нашій Конституції, законах і інших підзаконних актах. Наприклад, Закон України "Про зайнятість населення" і "Порядок видачі, продовження дії і анулювання дозволу на застосування праці іноземців і осіб без громадянства" містить статті, пов'язані з особливостями працевлаштування іноземців в Україні. Завдяки чому визначається законність тривалого перебування іноземців в Україні, а як слідство і основа поширення на них юрисдикції нашої держави.
На нормативному рівні правовідношення з участю в них іноземних громадян і юридичних осіб характеризуються наявністю так званого "іноземного елементу". Поняття іноземного елементу міститься в ЗУ "Про міжнародне приватне право", аналіз якого свідчить про захищеність іноземних громадян і юридичних осіб від посягань на їх права і законні інтереси.
Про процедуру захисту іноземцями своїх прав, Цивільний процесуальний Кодекс України встановлює, що іноземні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод або інтересів.
Таким чином, у разі, коли між іноземцями, які знаходяться в Україні на законних підставах або між іноземцями і громадянами України, виникає суперечка в цивільно-правових стосунків, зокрема сімейних, вони можуть звернутися до українського суду для врегулювання конфлікту. У такому разі осудність встановлюється українським процесуальним законодавством. Проте, є деякі особливості в правилах осудності цивільних справ. Так позови про розірвання браку можуть пред'являтися не лише за місцем проживання відповідача, але і по зареєстрованому місцю проживання або перебування позивача, коли на його утриманні знаходяться малолітні або неповнолітні діти, якщо він не може за станом здоров'я або з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. У випадку якщо, місце реєстрації/проживання або перебування відповідача невідоме - позови пред'являються по місцезнаходженню його майна.
Таким чином, українське законодавство передбачає достатню кількість інструментів для захисту прав і інтересів іноземних осіб, зокрема, в судовому порядку.
Також компетенція українських судів поширюється і на вирішення суперечок, пов'язаних з майном іноземців (нерухомість, акції, долі у фондах і так далі), що проживають в Україні, яке знаходиться за кордоном. Ця категорія справ досить часто пов'язана з розподілом майна подружжя.
Якщо дружину не склала шлюбний договір, то за загальним правилом, майно, придбане дружинами за час браку, належить дружині і чоловікові на праві загальної спільної власності. Отже, одним з головних критеріїв розподілу загального майна є його придбанням чоловіком і / або дружиною під час перебування в шлюбі.
Пам'ятаючи, що іноземці можуть захищати свої права нарівні з громадянами України, першочерговим кроком являється встановлення української юрисдикції для вирішення кожної конкретної суперечки. Так у випадку якщо правовідносини з потреби розділу майна виникли в Україні, то у українського суду є усі підстави розглядати такі спори. Тому, коли українська юрисдикція вже встановлена, законодавець уніфікує механізм судового розділу загального майна подружжя незалежно від місця його розташування (в межах України або за кордоном).
|
Талина Кравцова |
Виходячи з положень ст. 61 Сімейного Кодексу України, об'єктом права загальної спільної власності подружжя може бути будь-яке майно, яке не виключене з цивільного обороту. Таким чином, предметом розділу загального майна подружжя можуть бути не лише рухоме або нерухоме майно, але і корпоративні права, долі у фондах і тому подібне.
Безперечно, інститут права власності може мати певні особливості в кожній конкретній країні. Український законодавець передбачив таку ситуацію і ввів механізм визначення застосовного права. При цьому, у разі потреби суд або інший орган може звернутися у встановленому законом порядку до Міністерства юстиції України або до інших компетентних органів і установ в Україні або за кордоном, або притягнути експертів з метою встановлення змісту норм права іноземної держави.
Таким чином, процедура захисту прав і інтересів іноземних громадян на території України має свою специфіку і вимагає пильної уваги на всіх стадіях рішення конфлікту і обов'язкове долі в процесі фахівців для максимально ефективного обліку усіх особливостей таких процесів.
Талина Кравцоваадвокат, керівник практики сімейного права ЮБ "Егоров, Пугинский, Афанасьев і партнери" Україна
