Загальна ситуація в Україні в області інформатизації на сьогодні не може бути визнана задовільною і не лише із-за кризових явищ в економіці і політиці. Рівень інформатизації українського суспільства в порівнянні з розвиненими країнами Заходу значно гірший. Загальна криза, військові дії і технологічне відставання поставили в скрутне становище галузі, які займаються створенням і використанням засобів інформатизації і відповідної елементної бази.
Україна з виробника сучасних машин перетворилася на споживача застарілих іноземних моделей засобів обчислювальної техніки (СВТ), що привело до падіння вітчизняного науково-технічного потенціалу і неможливості робити конкурентні зразки СВТ і елементної бази.
У цих умовах досить складно проводити свою діяльність багатьом галузям, серед яких є і сфера зв'язку і інформатизації.
Саме тому оператори, які надають такого роду послуги, під час проведення своєї діяльності намагаються максимально захистити себе від відповідальності усіма можливими шляхами. У більшості своїй, оператори укладають договори із споживачами, в яких ретельно виписують усі можливі сторони відповідальності за різні порушення. Законодавець пішов до них назустріч, забезпечивши досить комфортні умови для розвитку і проведення діяльності.
Закон України "Про телекомунікації" детально розписує стосунки між оператором і споживачем. Що стосується питань відповідальності, то він виділяє наступну матеріальну відповідальність оператора перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг :
- за ненадання сплачених телекомунікаційних послуг або надання їх в меншому об'ємі;
- за затримку передачі телеграми, що спричинило до її невручення/несвоєчасному врученню;
- за безпідставне відключення кінцевого устаткування;
- за безпідставні скорочення або зміни переліку послуг;
- у разі неусунення ушкодження мережі протягом доби з моменту подачі заяви абонентом.
Крім того, в тій же статті закону прописано, що оператори не несуть відповідальності за зміст інформації, яка передається їх мережами.
Тобто, можна сміливо сказати, що законодавець захищає оператора від усіх незаконних дій споживача і знімає з нього відповідальність за вірогідні казуси і правопорушення.
Інший акт - постанова Кабінету Міністрів № 295 від 11 квітня 2012 року "Про затвердження Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг" (далі - "Правила") також означає відсутність відповідальності оператора за зміст інформації споживача, у разі розміщення споживачем інформації де-небудь або передачі такої інформації. Законодавець покладає відповідальність безпосередньо на споживача. Також оператор звільняється від відповідальності у разі провини самого споживача перед третіми особами.
Контролюючим органом в Україні, який займається і регулює цю діяльність, є Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері зв'язку і інформатизації (НКРСИ). Цей орган здійснює державне регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом і надання послуг поштовому зв'язку. На НКРСИ покладена безліч завдань і функцій, серед яких є і забезпечення ефективного використання радіочастотних ресурсів, і функціонування ринку телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних мереж, і контроль як за операторами, так і за споживачами в процесі їх діяльності, і так далі
Крім того, Комісія видає нормативно-правові акти, регулюючі окремі питання їх діяльності. Дуже важливим в питанні відповідальності оператора можна назвати Рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері зв'язку і інформатизації, № 624 від 29 листопада 2012 року "Про затвердження Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг і визнання таким, яке втратило дію, Рішення НКРСИ від 26.03.2009 № 1420" (далі - "Рішення"). У цьому документі детально описується загальні принципи діяльності і визначення договору, процеси його складання, дії, відповідальність за договором про надання телекомунікаційних послуг. Серед значних умов договори є і пункт "відповідальність сторін". Рішення має бланкетну норму, яка посилає при визначенні відповідальності оператора на пункт 40 вищезгаданих Правил.
Також можна згадати Закон України "Про захист прав споживачів", в якому прописані пункти забезпечення захисту персональних даних. А в статті про відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних також є бланкетна норма, яка відправляє нас на чинне законодавство.
Що ж до практичної частини цього питання, то в договорах оператори намагаються максимально зменшити свою відповідальність і прописують настання відповідальності винятково за прямий збиток, заподіяний клієнтові в процесі роботи з ресурсом. Що стосується відповідальності за будь-які дії клієнтів, то оператор взагалі знімає з себе будь-якого роду відповідальність. Виглядає це приблизно так:
Оператор не несе відповідальності за:
1.достоверность даних, що розміщуються споживачем, і за порушення прав третіх осіб, що виникають у зв'язку з таким розміщенням;
2.качество послуг об'єктів;
3.любой збиток, що виник в результаті користування, неможливості скористатися або перерви в роботі веб-сайту;
4.любой збиток, що виник в результаті помилок, необережних і умисних дій, у тому числі протиправних, споживача, його об'єкту і третіх осіб, що брали участь в процесі надання послуг.
Ну і також не слід забувати про питання відшкодування заподіяних абонентові фактичних збитків, моральної шкоди, упущеної вигоди із-за неналежного виконання оператором обов'язків за договором, які вирішуються в судовому порядку.
Підводячи підсумок, можна сказати, що питання відповідальності оператора за порушення законодавства споживачем на сьогодні в принципі є розкритим. Нормативно-правові акти, які регулюють питання відповідальності операторів погоджені між собою і спрямовані на позбавлення відповідальності оператора за будь-які неправомірні дії клієнта. Я можу погодитися в цьому питанні і із Законодавцем, і з операторами, оскільки, на мою думку, за розміщення, користування і інші дії, пов'язані з інформацією, відповідальність нести повинен саме той, хто цю діяльність проводив. А притягнення до відповідальності оператора лише ускладнить процес пошуку істинного порушника закону.
Дарина Волинська,
АФ GORO legal
