Україна неминуче переходить від адміністративно-командної (радянською) економіки до ринкової, у тому числі, і у сфері інтелектуальної власності. В той же час, перехід відбувається не так швидко, як багатьом би хотілося. Однією з проблемних і украй важливих сфер, поки що уповільнюють вказаний перехід, є захист авторських прав.
Для того, щоб наблизити Україну до світових стандартів у сфері захисту прав інтелектуальної власності, забезпечити привабливість і сприятливу бізнес середовище, а також створити умови для інвестицій в Україну, необхідно усунути ті неоднозначності і неточності, які існують в нашому законодавстві у сфері інтелектуальної власності, а також визначити нові підходи регулювання стосунків, які складаються в суспільстві. Сподіваємося, що одним з перших кроків до рішення цих проблем стане наш законопроект № 2447.
Так, в радянській доктрині основна увага приділялася самоценности автора і його твору як такого, і тому на законодавчому рівні усе було зроблено для того, щоб узабезпечити саме і тільки автора (навіть у тих випадках, коли він того не бажав) на шкоду розвитку ринку, який в радянській державі був дуже обмежений. Це було проявом примусової турботи держави про автора. При цьому, звичайно ж, на другий план відсовувалися питання "комерціалізації" твору і його подальшого використання в умовах ринку. Як наслідок, нинішнє законодавство, по суті, передбачає автоматичне придбання автором (або ж спільно з працедавцем або замовником) виняткових майнових прав на твори, навіть у випадках, коли воно було зроблене на замовлення або в процесі трудової діяльності автора і робота автора була повністю сплачена.
Що ж нового ми пропонуємо? Створити нормативну базу, яка дозволить максимально забезпечити можливість захисту прав як автора твору, так і інвестора, який фінансує створення такого твору.
Для цього пропонується врегулювати проблемні питання, пов'язані з придбанням, здійсненням і захистом авторського права на службові твори і твори, створені за замовленням.
Для бізнесу, основним видом діяльності якого є створення інтелектуального продукту, нерідкими є ситуації, коли такий продукт створюється великою кількістю співавторів. Оскільки правова охорона надається як закінченому твору, так і його окремій складовій, в умовах безперервного виробництва творів великими колективами співавторів відсутня практична можливість кожного разу закріплювати в договорах приналежність / передачу прав інтелектуальної власності на твори або їх частини замовникові / працедавцеві, який повністю фінансує процес виробництва. Така ситуація створює істотні риски, пов'язані з невизначеністю приналежності і порядку здійснення права власності на створені об'єкти, що, як правило, неприйнятний для інвесторів.
Для вирішення цієї проблеми законопроектом пропонується передбачити, що виняткове майнове право на службовий твір і твір, створений за замовленням, належить працедавцеві / замовникові з моменту його створення, якщо інше не передбачене договором між автором і працедавцем / замовником.
Диспозитивність у відносинах між автором і інвестором є надзвичайно важливою. Тому також пропонується передбачити можливість передачі особистих немайнових прав на службовий твіру разі, якщо автор і працедавець/замовник про це домовляться.
Можна припустити, що питання можливості передачі особистих немайнових прав може викликати певні дискусії, оскільки деяким може здатися, що регулювання цих питань в порівнянні з існуючим міняється досить радикально.
|
Вікторія Пташник |
Слід пам'ятати, що певні немайнові права, які безальтернативно можуть належати тільки авторові, можуть серйозно перешкодити працедавцеві або інвесторові розпоряджатися твором, який було для нього вироблено. Зокрема це відноситься до права автора вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому збоченню, спотворенню або іншій зміні твору.
При укладенні оборудки про створення твору на замовлення, навіть якщо цього хочуть обидві сторони, автор ніяк не може передати немайнові права замовникові.
Таким чином, і через багато років після купівлі певного твору замовник не може повністю виключити ризик того, що в певний момент автор заборонить йому використовувати свій твір, обгрунтовувавши це, наприклад, його спотворенням (що, до речі, є категорією оцінною). Ця ситуація відкриває надзвичайно широке поле для різних маніпуляцій і, звичайно ж, позбавляє Україну інвестиційної привабливості для інноваційних компаній, головним активом яких є об'єкти інтелектуальної власності (наприклад, програмне забезпечення і тому подібне).
В той же час, слід зазначити, що згідно з нормами, пропонованими законопроектом, на відміну від виняткових майнових прав, немайнові права інтелектуальної власності не переходитимуть до працедавця або замовника автоматично. Такий перехід буде возможет тільки у тому випадку, якщо цього побажає сам автор (отримавши, наприклад, за цю адекватну грошову винагороду).
Підсумовуючи, скажу, що нам усім важливо розуміти: якщо раніше розвиток науки, культури і творчості в цілому було орієнтовано на потреби держави і їм же фінансувалося, то на даний момент єдиним можливим джерелом отримання ресурсів для розвитку вказаних сфер є саме приватні інвестори. Тому так важливо забезпечити гарантії їх прав.
Зміни, які пропонуються законом, - це зміни, які давно затребувані ринком і суспільством в цілому, і які допоможуть привести законодавчу базу у відповідність з тими реальними стосунками, які склалися в суспільстві.
Вікторія Пташникнародний депутат України
