Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Позовна давність в судовій практиці: коментар юриста

15.45, 24 лютого 2015
5788
5

Юрист ПГ "Побережнюк і партнери" проаналізувала застосування позовної давності в постановах ВСУ

Положеннями частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу прямо передбачено, що витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є основою для відмови в позові.

В той же час, застосування позовної давності в спорах з державними органами є швидше виключенням, ніж правилом. Зокрема, це стосується суперечок з органами прокуратури про оскарження ними рішень органів місцевого самоврядування про передачу в оренду юридичній особі земельної ділянки, а також договорів, ув'язнених на підставі таких рішень.

Відмовляючи в застосуванні позовної давності, суди обгрунтовували своє рішення тим, що про порушення прав держави (в особі відповідного органу місцевого самоврядування) прокуророві стало відомо лише у момент проведення відповідної прокурорської перевірки або ж досудового розслідування. Як правило, такі перевірки (досудове розслідування) проводилися в період 2012-2013 г.г., тоді як оскаржене рішення (договір) було прийняте органом місцевого самоврядування більш ніж 10 років тому.

Така позиція судів, на наш погляд, являється декілька дискримінаційної по відношенню до відповідача, який отримав в користування земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, користувався ним упродовж довгого часу, а також своєчасно вносив орендні платежі.

В той же час, останнім часом судова практика пішла по дещо іншому шляху, захищаючи права і законні інтереси відповідача - користувача земельної ділянки. Вищі судові інстанції, а саме Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, у своїх судових рішеннях вказують на необхідність застосування до вказаних вище правовідносин термінів позовної давності, якщо сторона в спорі заявила про їх застосування.

Так, позиція Верховного Суду України полягає в тому, що терміни позовної давності обчислюються не з моменту виявлення прокуратурою при проведенні перевірки факту порушення державних інтересів, а з моменту ухвалення відповідного рішення або укладення відповідного договору, які, на думку прокурора, порушують державний інтерес (постанова ВСУ по справі № 3-194гс14 від 23.12.2014 р., постанова ВСУ по справі № 3-23гс14 від 27.05.2014 р.).

Крім того, Верховний Суд України в постанові по справі № 6-152цс14 від 29.10.2014 р. дійшов висновкущо для визначення початку числення позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення його прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення його прав. Тобто, аргументи прокуратури про те, що звернення до суду обумовлене результатами прокурорської перевірки, в ході якої виявлені порушення державних прав і інтересів, не повинні братися до уваги, оскільки прокуратура мала усі права і передбачені можливості дізнатися про порушення державних інтересів у рамках позовної давності (наприклад, провести перевірку раніше). ВСУ вказує, що норма частини першої ст. 261 Цивільного кодексу містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, тому обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо об порушення права, покладається на позивача.

Крім того, важливо пам'ятати, що згідно частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу позовна давність застосовується судом першої інстанції тільки за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення в спорі.

Якщо ж заява про застосування термінів позовної давності подається стороною безпосередньо до суду апеляційної інстанції (на стадії перегляду рішення суду першої інстанції), у такому разі апеляційний суд не може застосовувати позовну давність.

Проте, суд апеляційної інстанції має право застосувати терміни позовної давності, про які було заявлено стороною при розгляді справи в суді першої інстанції, якщо з яких-небудь причин вказана вище заява сторони не була розглянута (задоволено) судом першої інстанції. Вказані вище законодавчі положення були закріплені у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року в справі № 6-246цс14.

Олена Проценко

старший юрист Правової групи "Побережнюк і партнери"

Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему