В ході круглого столу провідні експерти у сфері аграрного комплексу України : Олег Юхновский - Голова Комітету підприємців агропромислового комплексу ТППУ, Олександр Васильченко - Генеральний директор "Укрхлебпрома", Володимир Кучеренко - Генеральний директор Асоціації "Укрвинпром", Світлана Гудзенко - Глава Київського обласного територіального відділення АМКУ, Олександр Поливодский - адвокат, керівний партнер АК "Софія", член ТППУ, Марія Ортинская - патентний повірений України, директор компанії IPStyle, член ТППУ, і Сергій ФеофиловГенеральний директор "УкрАгроКонсалт", розповіли про ті проблеми, з якими стикаються виробники після прийняття нових законодавчих змін, про перспективи розвитку галузей і виходу на європейські ринки.
Ні для кого не секрет, що аграрний комплекс України ось вже упродовж багатьох років був рушійною силою економіки. За даними ЄБРР, це єдина галузь, яка на сьогодні показує ріст на тлі загального падіння. За прогнозами аналітиків, в 2015 році вона його продовжить. Можливо, цей ріст в поточному році не буде таким стрімким, як останніми роками, проте попит на сільгосппродукцію тільки збільшуватиметься як в Україні, так і у світі. У зв'язку з цим покажуть приріст і такі напрями економіки, як переробка, упаковка, логістика, продажі і т. д. Проте такий розвиток сектора можливий тільки за умови, коли уряд проведе реальні реформи в агросекторе, адже за 100 днів новий Кабмін так і не представив громадськості жодного документу, який би вказував на конкретні напрями реформ і терміни їх виконання.
Зокрема, про перспективи росту агробізнесу в контексті реформи сільського господарства і нової продовольчої політики розповів Голова Комітету підприємців агрокомплексу ТППУ Олег Юхновский. На початку виступу пан Юхновский зупинився на положеннях Коаліційної угоди, що стосуються аграрної галузі, адже саме цей документ став орієнтиром діяльності уряди після зміни влади. Як відмітив Олег Юхновский, вже пройшло 100 днів, відведених уряду для прийняття реформ, але по сьогоднішній день реформи не лише не проведені, але немає навіть їх зразкового реального плану дій. В той же час ці реформи потрібні агробізнесу, як повітря, вже сьогодні. "Розмови навколо швидких реформ, звичайно ж, ведуться, проте мій суб'єктивний аналіз урядових рішень, проекту Коаліційної угоди, програми дій уряду і тих останніх рішень, які били прийняті ВР, зокрема, зміни до Податкового кодексу, з прийняттям Державного бюджету на 2015 рік, говорять про зворотний", - говорить Юхновский.
У ст. 6 Коаліційної угоди (яке, у свою чергу, є невід'ємною частиною програми діяльності уряду) задекларована Нова продовольча політика з 4 пунктів: 1) підготовка до проведення земельної реформи; 2) вдосконалення орендних стосунків; 3) закріплення лідерства на продовольчих ринках ЄС, стимулювання експорту товарів; 4) продовольча безпека в особливий період і забезпечення діяльності компаній.
"На прикладі цього документу можна побачити увесь рівень відповідальності політиків сьогодні, їх кроків і декларацій"- відмічає пан Юхновский.
Також, як вказує експерт, на себе звертає увагу і ще один пункт документу "Сприяння міжнародній торгівлі", особливо в зв'язці з ініціативою перейти від обмежень в експорті продукції до формування мобілізаційного резерву для забезпечення національної безпеки України.
Не менш здивували учасників ринку і заяви політиків, які акцентують увагу на тому, що до 1 січня 2018 року в Україні треба зберегти діючу систему оподаткування для сільгоспвиробників і одночасно приймають зміни в НК, відміняючи пільги для галузі. В той же час усім відомо, що від стабільності податкової системи залежить багато інших питань, наприклад, питання інвестицій в галузь.
Ще одним з важливих питань, яке повинне вирішуватися на користь виробників, є питання надання пільгових кредитів. Як вказав пан Юхновский, минулого року за урядовою програмою було задіяно 12 млрд. гривен, проте на сьогодні програма більше не фінансується. Замість пільгових кредитів запропоновано впровадити такі спекулятивні методи, як аграрні розписки, ф'ючерси і контракти. "З одного боку, це добре, але без реальної торгівлі і функціонування реального ринку це просто неможливо. Тому такі новації уряду ні до чого хорошому не приведуть"- резюмує експерт.
Для того, щоб розвивати агросектор, необхідно вже сьогодні проводити реальну реформу, зважаючи на думку самих аграріїв. Також необхідно враховувати і досвід ЄС. "У європейській практиці з економічної точки зору особи, які ведуть фермерське господарство, є дрібними бізнесменами, які платять податки в державну казну. У нас в НК у даному контексті самозанятое особа - ця фізична особа - платник податків. Таких платників податків у нас сьогодні потенційні 2,7 млн., що складає майже 70 % від працездатного населення, зайнятого в сільському господарстві. Сьогодні такі люди повністю позбавлені державної підтримки і соцзахисту. Для них в першу чергу треба створювати умови і надавати їм підтримку. Приміром, у Франції існують сімейні ферми, які платять податки, і у нас також це повинно стати одним з пріоритетів у формуванні політики розвитку сільського господарства", - відмічає Голова Агрокомитета ТППУ.
Окремою темою для обговорення стала земельна реформа. Проте вона вже давно переведена з економічної в політичну площину. Шансів провести її в найшвидшому часі небагато, тим більше що робилося вже декілька спроб.
Також було акцентовано увагу на тому, що закінчився термін дії цільової програми підтримки села до 2015 року, але уряд і до сьогоднішнього дня не розробило ніякої програми натомість.
"На сьогодні вже притягнені експерти з країн-донорів, які розроблятимуть стратегію розвитку з/х галузі до 2020 року. Треба звернути увагу, що термін розробки цієї програми складає 6 місяців, а надалі ще більше часу треба буде на розробку законодавчих актів. Є припущення, що до прийняття нормативних документів законодавчий вакуум буде заповнений несистемними точковими рішеннями, які не лише не посприяють, але і погіршать ситуацію в з/х галузі", - резюмує експерт.
"Вино і хліб" - два стратегічні напрями
Про ситуації, які склалися на ринку виробництва і реалізації хліба і вина, розповіли голови профільних об'єднань і асоціацій.
Так, Олександр ВасильченкоГенеральний директор "Укрхлебпрома", назвав три основні проблеми, які заважають хлібопекарській галузі розвиватися в повну силу.
До першої проблеми відноситься відсутність встановленої цифри споживання хліба на людину. Приміром, в Європі середня потребляемость на людину в рік складає 63 кг, тоді як Україні цей показник набагато вищий. Так, приміром в 2013 році в Україні було вироблено 1 млн. 560 тис. тонн хліба, в 2014 - 1 млн. 330 тис. тонн. Таке співвідношення цифр в Україні призводить до того, що системою виробництва хліба складно управляти.
Перша проблема автоматично тягне і другу - ця якість і безпека продукції. "Часто піднімаю питання про те, що якість хлібної продукції впала. Але це пов'язано в першу чергу з тим, що ніхто не контролює ту частину ринку, яка робить хліб приватно. Ніхто не контролює, де виробник бере сировину, який персонал у нього працює і т. д"., - відмічає експерт.
Третьою проблемою є взаємини з торгівлею. Експерт говорить, що торгові мережі нав'язують практично кабальні умови договорів, і виробником хліба нічого не залишається, як погоджуватися на них. Та форма оплати, яку на сьогодні нав'язують торгові мережі, не дає галузі розвиватися.
"Нам незрозуміло, чому виробники, що випускають продукт з терміном реалізації 1 день, отримують гроші за реалізацію тільки через 30 днів після продажу. Середня цифра по мережах - 25 днів, що по суті означає, що хлебопроизводители фактично кредитують торгівлю. Не дивлячись на те, що постачання товару здійснюється за договором, що є нормальною світовою практикою, у нас він є фактично одностороннім. Якщо підприємство не погоджується на умови мережі, продукцію підприємства просто не купують", - відмічає Гендиректор "Укрхлеба".
На думку, пана Васильченко, на сьогодні дуже важливо, щоб держава визначила умови співпраці між торговою мережею і виробником.
Ну і, звичайно ж, пан Васильченко звернув увагу на дуже важливе питання для усіх галузей, у тому числі і хлебопроизводителей - на питання ціноутворення. "Уряд хоче зробити благо для населення, але, на жаль, ще досі не відпрацьований механізм взаємодії між виробником і державою. Держава переклала свої проблеми із забезпеченням незахищених верств населення на плечі хлебопроизводителей".
Для того, щоб розв'язати проблему з підвищенням цін на хлебопродукцию, необхідно щоб знову запрацював Аграрний фонд, як це було в 2014 році. Адже саме агрофонд збалансував ті інфляційні втрати, які галузь понесла в 2014 році. На сьогодні Аграрний форд не працює, оскільки уряд не ухвалив документ, який би визначив об'єми реалізації борошна і ціни на борошно.
Володимир КучеренкоГенеральний директор Асоціації "Укрвинпром", у свою чергу, освітив ті законодавчі ініціативи нинішнього уряду, які найбільше негативно відбилися на галузі.
Зокрема, пан Кучеренко відмітив, що Україна не приділяє належної уваги галузі виноробства, як це робить, наприклад, та ж Європа. У Європі виноробство є основною бюджетообразующей галуззю, і ті країни, які хочуть вийти на належний міжнародний рівень, повинні потурбуватися про прийняття програм розвитку, які існують на сьогодні в Євросоюзі.
Проте на сьогодні в Україні не вигідно вкладати гроші в довгостроковий проект по виноградарству, оскільки держава не підтримує і не стимулює таких виробників. Більше того, держава робить усе можливе, щоб згубити галузь.
Яскравим прикладом тому можуть служити ставки акцизного збору, які нещодавно були прийняті ВР України. В зв'язку з цим пан Кучеренко навів приклади ставок акцизного збору на коньячну продукцію в ЄС згідно з Директивами ЄС, які набагато нижче за українські ставки. При цьому пан Кучеренко звернув увагу на що, що в Україні акцизний збір на коньяк і горілку ідентичний, притому що витрати на виробництво пляшки коньяку набагато вищі, ніж на виробництво пляшки горілки, що само по собі абсурдне.
Ще однією палицею в колеса виробників вина є вартість ліцензії на оптову торгівлю алкогольної продукції. По словах Кучеренко, ні в одній країні світу такої ліцензії не існує. У Україні, навпаки, вартість ліцензії дорівнює 500000 гривен, і на сьогодні її хочуть підняти до 2500000 грн.
"Виникає питання: хто на сьогодні вкладатиме у виноградники власні, інвестиційні або кредитні засоби, при цьому купуючи у держави ліцензію на торгівлю алкоголем за абсолютно неадекватну суму, тоді як в Європі її взагалі не існує"? - ставить питання експерт.
Третя проблема, яка нещодавно виникла перед виробниками і серйозно їх стурбувала, - це встановлення норм використання спирту власного виробництва.
"Нова влада внесла законопроект, який абсолютно не підтримувався галуззю. А саме, норми проекту встановлюють, що при виробництві коньяків повинно використовуватися 0,0% вітчизняної сировини", - вказує експерт. Це, у свою чергу, ставить вітчизняних виробників в залежність від дорогої імпортної сировини.
Також експерт відмічає, що на сьогодні скасований і механізм підтримки виноградарства. Оскільки галузь її потребує, пан Кучеренко сподівається, що держава все ж перегляне свої підходи до підтримки українського товаровиробника. Також галузь сподівається на те, що держава стане на сторону національних виробників в питаннях боротьби з недобросовісною конкуренцією і контрафактом, якими торгують сьогодні роздрібні мережі.
"Держава не захищає вітчизняного виробника, дозволяючи торговим мережам торгувати підробками, фальсифікатом і неякісною продукцією. Якщо ми хочемо підтримати українську продукцію, треба відповідально усім підходити до питання безпеки і якості продукції на полицях торгових мереж", - резюмує експерт.
З питання недобросовісної конкуренції виступила також і Глава Київського відділення Світлана Гудзенко.
Як відмітила пані Гудзенко, на сьогодні в агросекторе процвітає недобросовісна конкуренція. Проте мораторій, введений урядом на перевірки бізнесу, дещо зв'язує руки посадовців АМКУ, тому доки АМКУ лише відстежує ситуацію.
Що стосується монопольного положення на ринку виробництва хлібопродуктів, то, як відмітила пані Гудзенко, ринок хліба на території Київської області розвивається дуже активно, і якщо раніше можна було говорити, що цей ринок був монополізований, то зараз ситуація змінилася. Якщо хлебопроизводители і потрапляють під пильну увагу АМКУ, то в основному із-за підвищення цін на хліб.
В той же час Світлана Гудзенко звернула увагу на проблему стосовно сертифікації ЄС продукції в Україні. Зокрема, експерт вказала, що в Україні є тільки одно підприємство, сертифіковане ЄС, яке має право видавати сертифікати на території України і Білорусі. Проте звернула увагу, що це підприємство не контрольоване жодним з контролюючих органів України, тому говорити про правомірність видачі таких сертифікатів (а точніше Папери ЄС) на товари на сьогодні не доводиться. Чиновник також акцентувала увагу на тому, що на сьогодні АМКУ готує лист в Мінекономіки, з тим щоб Міністерство роз'яснило, чи має право на полицях українських торгових мереж виставлятися продукція, сертифікована ЄС.
Тему недобросовісної конкуренції і захисту прав інтелектуальної власності далі розвинула Марія Ортинская, патентний повірений України, директор компанії IPStyle розповівши учасникам заходу про таке поняття, як Tradedress, і додаткових способах захисту продукції.
"Як у українському, так і зарубіжному законодавстві таке поняття, як Tradedress, не визначене. Проте це поняття вже створене і сформульоване на базі судової практики ЄС. До складових трейддресса можуть відноситься наприклад колір, поєднання кольорів. Так, компанія Red bull зареєструвала собі торгову марку у вигляді поєднання двох кольорів блакитного і сріблястого, з тим щоб іншим компаніям було важко скопіювати зовнішній продукції. У харчовій промисловості такою відомою маркою є Катбери, яка зареєструвала фіолетовий колір для своєї продукції, таким чином встановивши абсолютно законно монополію на фіолетовий колір для продукції", - говорить патентний повірений.
На сьогодні під поняттям Tradedress можна захистити не лише колір, поєднання кольорів, але і форму, механізм, етикетку, упаковку, форму, рекламні матеріали, і навіть екстер'єр і інтер'єр.
"У Україні також можливо зареєструвати колір як торгову марку. Наприклад, італійською компанією Унидельта С. п.А. (свідоцтво № 127798) був зареєстрований блакитний колір для неметалічних гайок, механічного фітингу для неметалічних труб, а також хомутів для таких труб. На сьогодні багато подається заявок на зовнішній вигляд пляшки (у Україні часто копіюють брендові пляшки) ", - розповідає патентний повірений.
Як вказала пані Ортинская, в Україні, так і в інших країнах світу, етикетки є досить поширеними об'єктами, що подаються на реєстрацію в якості торгових марок. Тому при реєстрації етикетки необхідно пам'ятати, що згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" об'єм охорони, який надається торговій марці, визначається зображенням знаку і переліком товарів і послуг, внесеним в реєстр. Тому в даному випадку важливо визначити те зображення, яке подаватиметься на реєстрацію. Так, необхідно прибрати непотрібну інформацію, наприклад, в ТУ, штрих-коде, складі продукції, інформації про сертифікацію.
Мало кому відомо, що в якості торгової марки можна зареєструвати навіть звук. Також у світі зараз популярний захист інтер'єру і екстер'єру. Прикладом є компанія Apple, яка запатентувала екстер'єр своїх магазинів.
"До питання захисту інтелектуальної власності має бути комплексний підхід, з тим щоб третім особам було складно порушувати ваше право", - резюмує Марія Ортинская.
Якщо говорити ще про один з найважливіших аспектів, з якими стикається агроринок при виведенні своєї продукції на інші ринки, - питанні сертифікації і якості продукції, то на сьогодні інформацією про вимоги ЄС володіє мало компаній. Тому в ході заходу, керівний партнер АК "Софія" Олександр Поливодский розкрив питання сертифікації і якості продукції, що виникають у виробників при виводі на ринок ЄС своєї продукції.
"Якість продукції - одна з найважливіших тим, яка на сьогодні обговорюється, оскільки підійти серйозно до цього питання нас зобов'язує не лише внутрішнє законодавство, але і ряд міжнародних документів, які підписала Україна. Зокрема, Угода об асоціації і Угоду про Всесвітню організацію торгівлі (СОТ). Це те, що безпосередньо торкається якості і безпеки продукції. Вимоги СОТ схожі з вимогами ЄС, проте вони глобальніші", - вважає юрист.
Угода об асоціації і Угоду про Всесвітню організацію торгівлі, які раніше підписала Україна, зобов'язують дотримуватися тих стандартів якості, які прописані в документах Євросоюзу. І оскільки час, відведений на імплементацію норм, пройде дуже швидко, українським виробникам варто замислитися над тим, як забезпечити безпечне виробництво і підготувати його до нових стандартів.
Пан Поливодский вказав на декілька важливих положень, на імплементацію яких у України є усього лише 10 років. І це не такий вже великий рядків, якщо говорити про те, що підприємства повинні будуть здійснити ряд процедур, з тим щоб привести якість і безпеку продукції у відповідність з вимогами Європейського Союзу.
У законодавстві є посилання на Директиви ЄС, які ми повинні вже дотримувати. А Директиви - це акти ЄС, які зобов'язують кожного учасника міняти своє законодавство так, щоб воно не суперечило їх основним положенням.
Як вказав пан Поливодский, ЄС дотримується певних концепцій. Приміром, в ЄС не існує терміну "якість", проте є і вимоги до інформованості споживача про те, що він купує, а це означає, що на упаковках і етикетках виробник повинен буде вказувати усю інформацію про склад товару, про його корисність або шкоду і т. д. Основним правилом є те, що товар не повинен принести шкоду здоров'ю і життю споживача. Певних технічних стандартів в європейському законодавстві не існує, усе регулюється тільки технічними регламентами. Тому українським виробникам треба бути готовими до того, що вони нестимуть повну відповідальність, за продукт, який реалізують.
"Нашим підприємствам треба перебудовувати свою роботу так, щоб їх продукція була конкурентоздатною разом з продукцією європейських виробників, а для цього необхідно орієнтуватися в документах Європейського Союзу", - резюмує пан Поливодский.
На завершення заходу Сергій ФеофиловГенеральний директор "УкрАгроКонсалт", розповів про механізми оптимізації роботи агробізнесу.
"Нині проходять корінні зміни на тих ринках, на яких працює Україна, це зміни структури попиту і посилення конкуренції", - відмічає експерт.
Як відмічає пан Феофилов, з 2008 року Україна працює на двох основних ринках: харчовому і сировинному. Зміна ринків для українських виробників і фермерів означатиме те, що вони повинні будуть пристосовуватися до цих ринків. Проте таке пристосування можливо тільки за наявності підтримки.
"На жаль, при тотальній відсутності державної підтримки це зробити украй складно і усередині країни, і на зовнішніх ринках при експорті продукції. Практично єдине джерело для підприємства - це прибуток підприємства, та маржа, яка утворюється при виробництві"- говорить експерт.
В той же час пан Феофилов вказує, що в Україні ростуть сировинні ринки: "Приміром, за 3 - 4 року експорт кукурудзи збільшився в рази з 6 - 7 млн. до 30 млн. т. На ринку харчової продукції багато в чому маржу не так легко використовувати. Це, як і відсутність держпідтримки, і ті перешкоди, які все ще зберігаються у сфері регулювання виробництва і продажу харчових продуктів. Здавалося б, в харчопромі працюють фахівці і розуміють що вища маржа буде при виробництві продуктів з високою мірою обробки. Але внаслідок девальвації української валюти маржа перемістилася на сировинний ринок. І ми зараз бачимо, що сировина з України вивозиться, оскільки це вигідно".
Як вказує експерт, державі потрібні реформи, але в той же час треба розуміти, що для проведення реформ необхідно накопити внутрішні резерви, оскільки без великих належних резервів будь-які реформи можуть перетворитися на некерований процес.
