На південь України напередодні Новорічних святий прийшла справжня зима. А разом з нею прийшов масштабний транспортний колапс, який вже призвів до чималих збитків. І йдеться не лише про прямі збитки, які вимірюються вартістю замерзлих та зіпсутих вантажів, а й непрямі, що стали наслідками сотень або навіть тисяч зірваних постачань в період святкового торговельного буму.
Історія не є новою - вона повторюється в тому чи іншому регіоні з року в рік. А за нею незмінно слідує логічне продовження - пошук винних, обмін вимогами та претензіями, а подекуди й судова тяганина.
У цій ситуації доводитися згадувати про такі поняття, як "форс-мажор", "непереборна сила", "випадок" худе, про договірні застереження та про норми законодавства, які регулюють відносини в цій сфері. А останні нещодавно поповнилися істотними новелами.
Що змінилось
Найпомітніші нововведення пов' язані із набранням чинності 15 жовтня 2014 року Закону "Про тимчасові заходь на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669 - VII).
Серед іншого, Закон № 1669 - VII вніс зміни до Закону "Про торговий-промислові палати в Україні", які, попри назву самого Закону № 1669 - VII, не мають тимчасового характеру та не пов' язані виключно із проведенням антитерористичної операції.
Так, виходячи зі змін, внесених до статті 14 та із тексту нової статті 14-1 Закону про ТВП, Торгово-промислова палата України та регіональні торговий-промислові палати наділяються компетенцією засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб' єктів господарської діяльності та фізичних осіб, незалежно від того, в межах яких правовідносин виникли вказані обставини.
Нагадуємо, раніше компетенція ТВП України, визначена Законом про ТВП, обмежувалась засвідченням форс-мажорних обставин лише відповідно до умів зовнішньоторговельних догод і міжнародних договорів України, а також умів договорів за зверненнями суб' єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). Щодо регіональних ТВП, то їх компетенція в сфері засвідчення форс-мажорних обставин до цього годині взагалі була спірною.
Друга істотна зміна - у частині другій статті 14 Закону про ТВП з'явилося детальне визначення поняття "форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) ", якого раніше не було в цивільному законодавстві України.
Яку це має значення в даній ситуації
Враховуючи відому складність та тривалість одержання підтверджуючого документу про форс-мажорні обставини в ТВП України або навіть регіональній ТВП, сторони договору часто включають в договір умову, за якою достатнім доказом певних випадків, фактів або обставин (наприклад, закриття доріг або обмеження руху по них вантажного транспорту внаслідок дії погодних умів) є документи, видані відповідними державними органами або установами (наприклад, Укравтодору, Гідрометцентру, ДАІ МВС худе).
Та чи можна назвати ці документи з юридичної точки зору допустимим доказами наявності форс-мажорних обставин? Якщо раніше над цим питання ще слід було б замислитись, то після набрання чинності Законом № 1669 - VII відповідь на нього, вочевидь, негативна. Саме ТВП України та уповноважені нею регіональні ТВП є єдиними установами, яких законодавець уповноважив видавати документи (сертифікати), які засвідчують форс-мажорні обставини.
Отже, в разі виникнення суднового суперечці опоненти в такій ситуації зможуть посилатись на ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу або ч. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з яких обставини, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Які висновки випливають з цього всього?
По-перше, обставини на зразок тихий, які мали місце на півдні України з кінця грудня 2014 р. до качану січня 2015 р., в цілому підпадають під визначення "Форс-мажорних обставин", яку відтепер міститься в статті 14-1 Закону про ТВП. У даному визначенні присутні, серед іншого, такі обставини, як "нагромадження снігу "ожеледь "замерзання перевалів"а також "тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади".
По-другу, якщо сторона договору бажає послатися якісь із перелічених обставин як на "форс-мажорні" - їй необхідно звертатись за сертифікатом до ТВП.
Що треба знаті про сертифікат ТВП
Звертаючись до ТВП України або регіональної ТВП, варто взяти до уваги кілька розмов, які можуть значно ускладнити або навіть унеможливити отримання необхідного документу.
По-перше, сертифікат не є універсальним щодо певної події - він є адресним і прив'язаний до конкретних сторін конкретного зобов'язання (договору). Це одночасно слідує, зокрема, з п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональним торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженого Рішенням Президії ТВП України № 40 (3) від 15.07.2014 р. (далі - Регламент).
По-другу, до ТВП не звертаються "із пустими руками": як можна побачити з п. 6.4 Регламенту, перед подання документів до ТВП заявникові доведеться самостійно отримати оригінали документів компетентних державних органів, що підтверджують факт обставин, на які він посилається, день їх настання.
По- третє, безкоштовно послугами ТВП України зможуть скористатися виключно суб' єкти малого підприємництва. Щодо інших заявників, то сморід сплачуватимуть послуги ТВП України за їх собівартістю.
По-четверте, існує ряд випадків, в яких ТВП може відмовити у видачі сертифікату. Так, виходячи з пунктів 6.5, 6.9, 6.15 Регламенту ТВП мають право відмовити в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у разі, якщо заявник не виконає покладений на нього тягар доведення наявності форс-мажорних обставин (із такими їх ознаками, як надзвичайність, непередбачуваність та невідворотність) і наявності причинно-наслідкового зв'язку між обставинами форс-мажору і невиконанням зобов'язання Говорячи простіше, ТВП при обробці заяв фактично виконує роль не довідкового бюро, а експертної встанови. Вона не лише засвідчує факти, а й надає їм оцінку.
Так, на практиці поширеною причиною відмови є ті, що порушене зобов'язання виникло в момент, коли форс-мажорні обставини вже діяли.
Причиною відмови може слугувати й ті, що сторона, яка зазнала дію форс-мажорних обставин, не повідомила про це свого контрагента у порядку та рядки, визначені договором (згідно з підп. 3 п. 6.4 Регламенту доказ такого повідомлення повинний подаватися заявником).
Слід зазначити, що розділ 7 Регламенту номінально передбачає процедуру оскарження заінтересованими особами сертифікатів ТВП або відмов у їх видачі до так званого "Регламентного комітету". Втім, на практиці дана процедура наразі не впроваджена.
Щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ТВП до суду - такої можливості законодавство України не передбачає, а за її відсутності суди на практиці не приймають до розгляду відповідних позовів чи відмовляють у їх задоволенні.
Чи існує альтернатива
Враховуючи останні законодавчі зміни, право сторін передбачити інший порядок засвідчення форс-мажорних обставин, аніж шляхом отримання сертифікатів ТВП, є украй сумнівним. Тож, якщо говорити про настання "класичного" форс-мажору, коли йдеться про прямі реальні матеріальні збитки (наприклад, знищення товару внаслідок повені чи урагану), то доводитися констатувати, що прийнятних альтернатив фактично немає.
А від у тихий ситуаціях, коли йдеться лише про прострочення виконання зобов'язання (запізнення із доставкою, неподання транспорту під завантаження худо), внаслідок певних поширених, але непереборних явищ, таких як, наприклад, закриття доріг внаслідок рясних снігопадів, вихід може лежати у відході від зрозуміти "форс-мажор" чи "непереборна сила".
Так, ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України наряду із поняттям "непереборна сила" також наводити поняття "випадок", яку також є підставою для звільнення від відповідальності. Порядок засвідчення випадку норми законодавства не регулюють.
Так само й Господарський кодекс України містить норму ч. 4 ст. 219, в якій сказано, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Ця норма міститься окремо від норми, яка стосується непереборної сили (ч. 2 ст. 218), тому є підстави припускати, що тут йдеться про різні поняття.
Врешті- решт сторони вільні у визначенні рядок або терміну виконання зобов'язання, який не обов'язково повинний визначатись твердою календарною датою або чітким періодом годині, а може залежатиме й від настання певної події (обставини). Тобто, договір може містити умову, за якою визначений договором загальний рядків виконання зобов'язання (постачання товару, доставки вантажу) збільшуватиметься на рядків існування певних обставин, наприклад, таких як закриття доріг чи обмеження руху по них вантажного транспорту внаслідок дії надзвичайних погодних умів.
Якщо сторони договору кваліфікують певні обставини не як "форс - мажорні обставини (непереборну силу) ", а іншим чином, наприклад так, як зазначено вище, то сторони, за відсутності імперативних норм законодавства, вільні оберни й порядок підтвердження таких обставин. Наприклад, такі обставини можуть підтверджуватись офіційними документами, виданими певними державними органами чи установами.
Враховуючи ті ризики, перешкоди й витрати, які існують при зверненні до ТВП, варто припустити, що чимало суб' єктів господарювання, задіяних у ланцюгах постачання товарів, намагатимуться випробовувати такі альтернативні шляхи.
