На південь України напередодні Новорічних свят прийшла справжня зима. А разом з нею прийшов масштабний транспортний колапс, який вже призвів до чималих збитків. І йдеться не лише про прямі збитки, які вимірюються вартістю замерзлих та зіпсутих вантажів, а й непрямі, що стали наслідками сотень або навіть тисяч зірваних поставок в період святкового торговельного буму.
Історія не є новою - вона повторюється в тому чи іншому регіоні з року в рік. А за нею незмінно слідує логічне продовження - пошук винних, обмін вимогами та претензіями, а подекуди й судова тяганина.
В цій ситуації доводиться згадувати про такі поняття, як «форс-мажор», «непереборна сила», «випадок» тощо, про договірні застереження та про норми законодавства, які регулюють відносини в цій сфері. А останні нещодавно поповнилися істотними новелами.
Що змінилось
Найпомітніші нововведення пов'язані із набранням чинності 15 жовтня 2014 року Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII).
Серед іншого, Закон № 1669-VII вніс зміни до Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», які, попри назву самого Закону № 1669-VII, не мають тимчасового характеру та не пов'язані виключно із проведенням антитерористичної операції.
Так, виходячи зі змін, внесених до статті 14 та із тексту нової статті 14-1 Закону про ТПП, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати наділяються компетенцією засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, незалежно від того, в межах яких правовідносин виникли вказані обставини.
Нагадуємо, раніше компетенція ТПП України, визначена Законом про ТПП, обмежувалась засвідченням форс-мажорних обставин лише відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). Щодо регіональних ТПП, то їх компетенція в сфері засвідчення форс-мажорних обставин до цього часу взагалі була спірною.
Друга істотна зміна - у частині другій статті 14 Закону про ТПП з'явилося детальне визначення поняття «форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)», якого раніше не було в цивільному законодавстві України.
Яке це має значення в даній ситуації
Враховуючи відому складність та тривалість одержання підтверджуючого документа про форс-мажорні обставини в ТПП України або навіть регіональній ТПП, сторони договору часто включають в договір умову, за якою достатнім доказом певних випадків, фактів або обставин (наприклад, закриття доріг або обмеження руху по ним вантажного транспорту внаслідок дії погодних умов) є документи, видані відповідними державними органами або установами (наприклад, Укравтодору, Гідрометцентру, ДАІ МВС тощо).
Та чи можна назвати ці документи з юридичної точки зору допустимим доказами наявності форс-мажорних обставин? Якщо раніше над цим питання ще слід було б замислитись, то після набрання чинності Законом № 1669-VII відповідь на нього, вочевидь, негативна. Саме ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП є єдиними установами, яких законодавець уповноважив видавати документи (сертифікати), які засвідчують форс-мажорні обставини.
Отже, в разі виникнення судового спору опоненти в такій ситуації зможуть посилатись на ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу або ч. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з яких обставини, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Які висновки випливають з цього всього?
По-перше, обставини на зразок тих, які мали місце на півдні України з кінця грудня 2014 г. до початку січня 2015 р., в цілому підпадають під визначення «форс-мажорних обставин», яке відтепер міститься в статті 14-1 Закону про ТПП. У даному визначенні присутні, серед іншого, такі обставини, як «нагромадження снігу», «ожеледь», «замерзання перевалів», а також «тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади».
По-друге, якщо сторона договору бажає послатися якісь із перелічених обставин як на “форс-мажорні” - їй необхідно звертатись за сертифікатом до ТПП.
Що треба знати про сертифікат ТПП
Звертаючись до ТПП України або регіональної ТПП, варто взяти до уваги кілька речей, які можуть значно ускладнити або навіть унеможливити отримання необхідного документа.
По-перше, сертифікат не є універсальним щодо певної події - він є адресним і прив'язаний до конкретних сторін конкретного зобов'язання (договору). Це одночасно слідує, зокрема, з п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональним торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, затвердженого Рішенням Президії ТПП України № 40 (3) від 15.07.2014 р. (далі - Регламент).
По-друге, до ТПП не звертаються «із пустими руками»: як можна побачити з п. 6.4 Регламенту, перед подання документів до ТПП заявникові доведеться самостійно отримати оригінали документів компетентних державних органів, що підтверджують факт обставин, на які він посилається, день їх настання.
По-третє, безкоштовно послугами ТПП України зможуть скористатися виключно суб'єкти малого підприємництва. Щодо інших заявників, то вони сплачуватимуть послуги ТПП України за їх собівартістю.
По-четверте, існує ряд випадків, в яких ТПП може відмовити в видачі сертифікату. Так, виходячи з пунктів 6.5, 6.9, 6.15 Регламенту ТПП мають право відмовити в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у разі, якщо заявник не виконає покладений на нього тягар доведення наявності форс-мажорних обставин (із такими їх ознаками, як надзвичайність, непередбачуваність та невідворотність) і наявності причинно-наслідкового зв'язку між обставинами форс-мажору і невиконанням зобов'язання Говорячи простіше, ТПП при обробці заяв фактично виконує роль не довідкового бюро, а експертної установи. Вона не лише засвідчує факти, а й надає їм оцінку.
Так, на практиці поширеною причиною відмови є те, що порушене зобов'язання виникло в момент, коли форс-мажорні обставини вже діяли.
Причиною відмови може слугувати й те, що сторона, яка зазнала дію форс-мажорних обставин, не повідомила про це свого контрагента у порядку та строки, визначені договором (згідно з підп. 3 п. 6.4 Регламенту доказ такого повідомлення повинен подаватися заявником).
Слід зазначити, що розділ 7 Регламенту номінально передбачає процедуру оскарження заінтересованими особами сертифікатів ТПП або відмов у їх видачі до так званого «Регламентного комітету». Втім, на практиці дана процедура наразі не впроваджена.
Щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ТПП до суду - такої можливості законодавство України не передбачає, а за її відсутності суди на практиці не приймають до розгляду відповідних позовів чи відмовляють у їх задоволенні.
Чи існує альтернатива
Враховуючи останні законодавчі зміни, право сторін передбачити інший порядок засвідчення форс-мажорних обставин, аніж шляхом отримання сертифікатів ТПП, є украй сумнівним. Тож, якщо говорити про настання «класичного» форс-мажору, коли йдеться про прямі реальні матеріальні збитки (наприклад, знищення товару внаслідок повені чи урагану), то доводиться констатувати, що прийнятних альтернатив фактично немає.
А от у тих ситуаціях, коли йдеться лише про прострочення виконання зобов'язання (запізнення із доставкою, неподання транспорту під завантаження тощо), внаслідок певних поширених, але непереборних явищ, таких як, наприклад, закриття доріг внаслідок рясних снігопадів,вихід може лежати у відході від понять «форс-мажор» чи «непереборна сила».
Так, ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України наряду із поняттям «непереборна сила» також наводить поняття «випадок», яке також є підставою для звільнення від відповідальності. Порядок засвідчення випадку норми законодавства не регулюють.
Так само й Господарський кодекс України містить норму ч. 4 ст. 219, в якій сказано, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Ця норма міститься окремо від норми, яка стосується непереборної сили (ч. 2 ст. 218), тому є підстави припускати, що тут йдеться про різні поняття.
Врешті-решт сторони вільні у визначенні строку або терміну виконання зобов'язання, який не обов'язково повинен визначатись твердою календарною датою або чітким періодом часу, а може залежатиме й від настання певної події (обставини). Тобто, договір може містити умову, за якою визначений договором загальний строк виконання зобов'язання (поставки товару, доставки вантажу) збільшуватиметься на строк існування певних обставин, наприклад, таких як закриття доріг чи обмеження руху по ним вантажного транспорту внаслідок дії надзвичайних погодних умов.
Якщо сторони договору кваліфікують певні обставини не як «форс-мажорні обставини (непереборну силу)», а іншим чином, наприклад так, як зазначено вище, то сторони, за відсутності імперативних норм законодавства, вільні обрати й порядок підтвердження таких обставин. Наприклад, такі обставини можуть підтверджуватись офіційними документами, виданими певними державними органами чи установами.
Враховуючи ті ризики, перешкоди й витрати, які існують при зверненні до ТПП, варто припустити, що чимало суб'єктів господарювання, задіяних у ланцюгах постачання товарів, намагатимуться випробовувати такі альтернативні шляхи.
