Незважаючи на тяжкість політичної і економічної ситуації, що склалася, зараз в Україні настав виключно сприятливий час для проведення законодавчих реформ в різних галузях, і не в останню чергу у сфері транспорту. У публікації "Реформа автотранспортної галузі, ч.1: Відповідальність грузоперевозчика" на ЮРЛИГЕ були описані пропозиції по модернізації законодавства, регулюючого відповідальність автомобільного грузоперевозчика у внутрішньому повідомленні.
На жаль, це далеко не єдина проблема транспортного законодавства - існують інші законодавчі діри і недоліки, які перешкоджають нормальному розвитку галузі і її наближенню до європейських стандартів. Не в останню чергу йдеться про надмірному регулюванніу тому числі про наявність загальнообов'язкових форм транспортних документів там, де без них цілком можливо було б обійтися.
Ефемерна дерегуляция
У державну Програму економічних реформ на 2010 - 2014 рр. "Спроможне суспільство, конкурентоздатна економіка, ефективна держава", якій, вірогідно, повинні були підкорятися усі законодавчі перетворення в цей період, закладений принцип дерегуляции.
Саме під прапором цього принципу були анонсовані Зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що передбачають відміну дорожніх листів (далі - "Правила перевезень"), які у результаті були затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України № 983 від 05.12.2013 р., що набуло чинності 14 січня 2014 року.
На цьому веселковому фоні не усе і не відразу помітили невелике коригування, внесене в п. 11.1 Правил перевезень, яка "повернула до життя" форму товарно-транспортної державного зразка № 1-ТН.
Повернення в минуле
Свого часу форма № 1-ТН вже була обов'язковою для використання і навіть була зарахована до бланків строгого зразка. Але спільний наказ Минстата і Мінтрансу України від 07.08.1996 р. № 228/253, що надав їй такий статус, був скасований, а раніше виключений з Державного реєстру нормативно-правових актів на підставі укладення Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68, в якому вказано, що цей наказ не відповідає основним принципам державної регуляторної політики.
На жаль, сім років через цю невідповідність було благополучно забуто, і в профільному міністерстві відродилася ідея "навести лад" в документообігу на вантажному транспорті.
Сам Наказ № 983 від 05.12.2013 р. став лише верхівкою айсберга - слідом за ним міністерство опублікувало лист від 11 березня 2014 року № 2455/25/10-14, з якого фактично виходить, що хоча форма № 1-ТН і не є більше бланком строгої звітності, її реквізити обов'язкові для заповнення, а додаткові записи можуть бути внесені лише у випадках, передбачених законодавчими актами.
Тобто, простори для маневру учасникам вантажоперевезень не залишено. Ті, хто ризикне видозмінювати форму, адаптуючи її до своїх бізнес-процесів (видаляти зайві графи, додавати нові і так далі) ризикують бути звинуваченими у веденні документообігу "не за формою", що може відгукнутися наслідками, що далеко йдуть.
Новий аргумент для податкової
Як би то не було, повернення до форм держ. зразка у сфері вантажоперевезень створює черговий важіль для тиску контролюючих органів на бізнес.
Як відомо, згідно подп. 139.1.9 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку і нарахування податку. У свою чергу, п. 2.7 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, визначає, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади (чи на самостійно виготовлених бланках, але з обов'язковими реквізитами або реквізитами типових або спеціалізованих форм).
Радикально-фіскальне тлумачення норм податкового законодавства зводитися до того, що будь-який первинний документ, що не відповідає бланку державного зразка, не є основою для формування витрат в податковому обліку і податкового кредиту по ПДВ.
Отже, будь-який замовник або експедитор, що заплатив за перевезення, не оформлене товарно-транспортній накладній за формою 1-ТН, починаючи з 14 січня 2014 р. ризикує потрапити в млинові жорна репресивного апарату Міністерства прибутків і зборів або його правонаступників.
|
Володимир Забудский |
І постачання теж?
Більше того, є підстави вважати, що введення форми 1-ТН "ударить" не лише по операціях перевезення, але і по операціях постачання. Грунт для цього закладений в розділі 1 Правил перевезень, де вказано, що товарно-транспортна накладна призначена не лише для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи, але і для списання товарно-матеріальних цінностей, їх обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Чи варто говорити, що таке широке визначення абсолютно не відповідає реальним функціям ТТН в сучасному фінансово-господарському документообігу. Підставою для списання і оприбутковування ТМЦ служать витратні накладні, а зовсім не ТТН. Існує немало підтверджень тому і в судовій практиці, коли одна лише ТТН, за відсутності витратної накладної, не приймалася судами в якості належного і допустимого доказу факту постачання товару.
Більше того, в тих випадках, коли ТМЦ доставляється власним транспортом покупця або постачальника ТТН частенько взагалі не оформляється. Певні підстави для цього закладені в постанові Кабміну від 25.02.2009 р. № 207, де ТТН названа обов'язковим документом для водія лише при перевезенні вантажів на договірних умовах.
На практиці, проте, відсутність ТТН широко використовується фіскалами для обгрунтування "бестоварности" операцій постачання на підставі Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, в якому сказано, що в суперечках про "бестоварности" судам належить досліджувати будь-які документи, що мають відношення до руху активів в процесі проведення господарської операції.
Платникам податків насилу і далеко не завжди вдається довести, що ТТН не має відношення до постачання товару і її відсутність не може розглядатися як докази відсутності самого постачання.
Назад до цивілізації
Очевидно, що така практика виглядає, щонайменше, дивно для представників іноземних компаній, які звикли до того, що бізнес має право вести документообіг відповідно до своїх потреб, не будучи пов'язаним численними формами державного зразка. І вже точно це не сприяє залученню в Україну інвестицій і її інтеграції з цивілізованим світом.
Для викорінювання цього вимагається небагато - внести деякі зміни в Правила перевезень. По-перше, визначення ТТН в розділі 1 Правил повинно бути скорочено шляхом видалення з нього згадок про документ як про основу для списання і оприбутковування ТМЦ (це все одно не відповідає діловій практиці, що склалася). По-друге, доопрацювання вимагає п. 11.1 Правив, в якому потрібно раз і назавжди закріпити перелік обов'язкових реквізитів ТТН (перелік цей має бути достатнім, але не надмірним), залишивши учасниками ринку свободу вибору форми документу і його змісту (за наявності обов'язкових реквізитів).
Відповідні сигнали неодноразово посилалися до профільного міністерства представниками бізнесу і експертами - залишилося тільки, щоб вони були помічені.
Володимир Забудскийстарший юрист ЮФ "Альянс Ратушняк і Партнери"
