Критична ситуація, що склалася зважаючи на анексію Автономної Республіки Крим, в деякій мірі загнала судову практику у безвихідь. У судів виникло немало питань про те, як же правильно розглядати справи з суб'єктами суперечки, зареєстрованими на окупованій території. Вищий господарський суд України постарався роз'яснити ситуацію, що склалася, у своєму листі від 5 червня 2014 року № 01-06/745/2014 "Про застосування в судовій практиці Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Суд суду розбрат
В першу чергу, ВХСУ звернув увагу на те, що згідно частини 1 статті 12 Закону про окуповану територію, зважаючи на неможливість здійснювати правосуддя судами АРК, необхідно забезпечити розгляд судових суперечок в господарських судах Київської області, міста Києва і в Київському апеляційному господарському суді. При цьому, суди автономної республіки повинні автоматично передавати свої справи до київських судів. Звичайно, сподіватися, що усі кримські суди діятимуть згідно із законом, не доводиться, але деякі все ж передають свої справи добровільно. Так, в справі №5020-8/085-9/079-13/167-9/254-5/247-4/230 Севастопольський апеляційний суд відповідно до абзацу 6 частин 1 статті 12 Закону про окуповану територію передав справу на подальший розгляд до Київського апеляційного суду, який визнав, що поданих матеріалів вистачає для прийняття апеляційної скарги у виробництво.
Справа до запитання
У разі, якщо справи не були передані, суди міста Києва і Київської області не мають права витребувати їх у своє виробництво навіть за заявою сторін, чим грунтовно ускладнили життя сторін, що сперечаються. Незважаючи на це, зацікавлені особи продовжують поводитися з клопотаннями про витребування матеріалів справ у кримських судів до київських господарських судів. Так, господарський суд Київської області у визначенні від 16 червня 2014 року у справі № 901/902/14 взяв до розгляду клопотання сторони суперечки про витребування у господарського суду АРК справи.
Таким чином, якщо справа не була передана з Криму, позивачеві необхідно наново звертатися до київського суду з проханням розглянути його справу по суті, згідно визначеної в статті 12 Закону про окуповану територію осудності справи. Наявність відкритих виробництв в господарських судах, що знаходяться на території півострова, такому зверненню не перешкоджають, а судові акти, прийняті ними після вступу Закону про окуповану територію в силу, не враховуються при вирішенні суперечок.
Доказовий підхід
У свою чергу, суд зобов'язаний діяти у рамках процесуального законодавства, і, якщо доказів недостатньо для розгляду справи по суті, він може витребувати у позивача необхідні документи і матеріали. Якщо той не надав їх без поважних причин, то позов залишається без розгляду на підставі пункту 5 частин 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України; з причини, яка визнана шанобливою, - справа буде розглянута по наявних доказах. Наскільки суди закриватимуть очі на відсутність тих або інших документів, складно сказати, але на деяку лояльність з їх боку, думаю, розраховувати можна.
Звичайно, для сторін нових судових процесів ці правила не додадуть ніякого клопоту, хіба що територіальні незручності, а ось тим, чиї справи вже пройшли певну інстанцію, доведеться зіткнутися з новими труднощами. Так, сторонам знову доведеться збирати докази і відстоювати свою позицію. При цьому, якщо до матеріалів справи в судах АРК були залучені оригінали документів, виступаючі доказом в спорі, то у сторін можуть виникнути проблеми в доведенні своєї позиції. Тут важливо пам'ятати, що тягар доведення лежить сторін, що на плечах сперечаються.
Крім того, ВХСУ ще раз нагадав, що неможливість напряму поштової кореспонденції учасникам процесу, які знаходяться на території Криму, повинно бути підтверджено відповідною довідкою (листом) "Укрпошти". Зважаючи на відсутність законодавчо закріпленої форми такої довідки, нею може бути будь-який документ, виданий адресатові "Укрпоштою" з підписом уповноваженої особи, який підтверджує неможливість поштової пересилки в Автономну Республіку Крим і місто Севастополь. Ось тільки суд не вказав, як наявність або відсутність такого повідомлення вплине на хід розгляд справи. Наприклад, у своєму визначенні від 13 червня 2014 року у справі № 910/12925/13 ВХСУ повернув без розгляду скаргу прокурора на визначення Київського апеляційного суду від 13 травня 2014 року, зважаючи на відсутність довідки "Укрпошти" про неможливість доставити копію касаційної скарги відповідачеві.
Старанне питання
При цьому сторін суперечки більше цікавить питання виконання таких рішень. Відповідно до статті 20 Закону України "Про старанне виробництво", старанні дії здійснюються по місцю знаходження боржника або його майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника здійснити певні дії, здійснюється державним виконавцем по місцю таких дій. Таким чином, навіть з судовим рішенням на руках у позивача може виникнути багато проблем з його примусовим виконанням.
Так, новий "уряд" Криму заснував, що впродовж перехідного періоду виконання судових рішень здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації. Тобто, рішення українського суду прирівнюватиметься до рішення іноземного суду і, відповідно до законодавства РФ, стороні необхідно звернутися до суду із заявою про видачу дозволу на виконання рішення українського суду на території Криму.
Незважаючи на усі старання Вищого господарський судна навести лад в спорах з суб'єктами, зареєстрованими на території Кримського півострова, найхворобливіші питання так і залишилися без відповіді. Сторонам суперечки так і не було роз'яснено, як збирати докази, якщо оригінали документів і матеріалів справи залишилися в кримських судах і не були автоматично передані в Київ. Крім того, відсутність механізмів впливу на суди півострова про передачу своїх справ, також негативно впливає на динаміку їх розгляду. У разі ж розгляду суперечки по суті, залишається незрозумілим, що робити з рішенням судна, оскільки виконати його дуже проблематично. Тому і судам, і учасникам спірних правовідносин залишається тільки чекати, чим же закінчиться історія з анексією Автономної Республіки Крим.
Віталій МАЗУР, старший юрист ЮФ Pragnum
