На сьогодні процедура видачі, продовження і анулювання дозволів на застосування праці іноземців і осіб без громадянства регулюється порядком, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 27 травня 2013 за № 437. Не дивлячись на те, що Порядок, який діє зараз, є вже четвертим порядком, покликаним регулювати стосунки у сфері трудової діяльності іноземних громадян і осіб без громадянства на території України, на практиці досі існує низка неврегульованих запитань з якими стикаються українські працедавці в процесі працевлаштування іноземних громадян.
Хочемо звернути особливу увагу на те, що в даний момент існує практика досить частого анулювання вже виданих дозволів на працевлаштування. Для того, щоб уникнути анулювання, працедавець повинен чітко і неухильно дотримувати вимоги Порядку, знати багато нюансів, які чітко не прописані в самому Порядку, а встановилися на рівні "звичаїв".
Але не меншою проблемою для працедавця зараз є і сама процедура анулювання дозволів. Так, Порядком передбачений цілий перелік причин, із-за яких дозвіл може бути анулюваний, зокрема: непредставлення працедавцем копії складеного трудового договору (контракту) з іноземцем; встановлення недостовірності даних, що містяться в представлених працедавцем документах; встановлення факту застосування праці іноземця на умовах, відмінних від вказаних в дозволі, або іншим працедавцем і іншим.
Головною, з юридичної і практичної точки зору, проблемою в процедурі анулювання дозволів є, фактично, її непрозорість. Проведення розслідування фактів, по яких робиться анулювання, проходить без залучення, як працедавців, так і іноземців, яким були видані дозволи. Так, працедавець дізнається про анулювання дозволи тільки за фактом його анулювання і фактично, за відсутності офіційно встановленої процедури, не може вплинути (наприклад, надати пояснення, докази і інше) на внутрішні розслідування територіальних центрів зайнятості. Відповідно, в цій області виникає багато шляхів для маніпулювання і зловживання своїми повноваженнями територіальними центрами зайнятості в питаннях, пов'язаних з анулюванням дозволів.
Також, важливим аспектом, що вимагає на нашу думку доопрацювання являється те, що зараз працедавцеві складно чітко визначити, яким числом треба звільняти іноземця після отримання повідомлення від територіального центру зайнятості про анулювання дозволу, оскільки на практиці таке повідомлення приходить до працедавця лише через 3-5 робочих днів після його відправки відповідним територіальним центром зайнятості.
Провести звільнення "заднім числом працедавець не має права, оскільки це прямо або побічно заборонене нормами діючого Кодексу законів про працю України. При звільненні іноземця після фактичного отримання повідомлення про анулювання дозволу, працедавець стикається з юридичною колізією, яка фактично полягає в здійсненні працевлаштування іноземця без відповідного дозволу в період між датою прийняття територіальним центром зайнятості рішення про анулювання (про яке працедавець відразу не має можливості дізнатися) і до моменту самого звільнення іноземця. Більше того, особливо гостро таке питання виникає відносно іноземців, які, згідно зі своїм громадянством, не мають права знаходитися на території України без візи або іноземців, які при працевлаштуванні в Україні переїхали в Україну з усією сім'єю і фізично не мають можливості дуже швидко виїхати за межі України.
Для врегулювання такої колізії на законодавчому рівні необхідно:
· створити прозору процедуру розслідування фактів, по яких робиться анулювання дозволів. Для цього законодавцеві слід притягнути до розслідування працедавців (а у разі потреби і іноземців), яким були видані дозволи. Таке залучення повинне відбуватися шляхом напряму відповідним територіальним центром зайнятості принаймні за місяць повідомлення працедавця про проведення розслідування по встановленню/підтвердження фактів, на підставі яких може бути проведене анулювання дозволу
· встановити певний розумний термін, який на наш погляд має бути не менше 1,5 місяця, впродовж якого іноземець зможе (не повинен) продовжувати бути працевлаштованим після ухвалення рішення про анулювання дозволу. Такий термін дозволить: (1) чітко встановити терміни для звільнення іноземців, яким було анулюване дозвіл і уникнути працедавцям надалі суперечок про можливість працевлаштування іноземця, якому було анулюване дозвіл в період до його фактичного звільнення; (2) подати документи на оформлення нового дозволу на працевлаштування; (3) а у разі потреби - поїхати іноземцеві (і членам його сім'ї) з України без порушень міграційного законодавства.
Оксана Орлова, юрист МЮФ Dentons
