Будь-яке рішення зборів акціонерів є результатом тривалої підготовчої роботи : від юридичних нюансів до вибудовування внутрішньокорпоративних взаємин. У свою чергу, юридичний порядок організації зборів акціонерів - це своеобразные правила ігри, які обмежують учасників в засобах досягнення корпоративних цілей, а з іншого боку - надають засоби для дії на внутрішньокорпоративні стосунки.
Отже, Закон України "Про акціонерні товариства" і ряд інших нормативно-правових актів є базовими документами, регулюючими внутрішньокорпоративні правовідносини. Якщо ж, з якихось причин, акціонер втрачає внутрішньокорпоративні можливості для відстоювання своїх інтересів, внутрішньокорпоративна боротьба з метою досягнення справедливості переходить в судову стадію.
Як правило, при лобіюванні певного рішення зборів акціонерів, інтерес для акціонера представляють дві стадії ухвалення рішення загальними зборами акціонерів : реєстрація акціонерів (чи їх представників) і голосування з питання, що цікавить.
Така спірна реєстрація акціонерів
Реєстрація акціонерів для участі у зборах акціонерів здійснюється на підставі переліку акціонерів, що мають право на участь в загальних зборах.
Ключовим поняттям для реєстрації акціонерів є поняття "кворуму". Згідно ст. 40, 41 Закону України "Про акціонерні товариства", наявність кворуму загальних зборів визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реєстрації акціонерів для участі в загальних зборах акціонерного товариства. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі в нім акціонерів, які сукупно є власниками не менше 60 відсотків голосуючих акцій.
Як справедливо помітив А. И. Выговский (Виговський О. І. Новішали акціонерного законодавства: науково-практичний коментар до Закону України "Про акціонерні товариства"/О. І. Виговський. - К.: Юстініан, 2009. - С. 266)саме на момент реєстрації встановлюється кворум для голосування загалом з усіх питань, а не з кожного питання зокрема. Тому наявність кворуму, не менше 60%, при реєстрації так важливо для того, щоб загальні збори відбулися в принципі.
У Україні, як правило, недооцінюють значення цього факту при вибудовуванні внутрішньокорпоративних взаємин.
Судова практика у окремих справах
Наприклад, в справі № 5011-51/9773-2012 розглядається випадок, коли рішення загальних зборів було прийняте без повідомлення позивача про скликання загальних зборів і без участі позивача як учасника, якому належало 51% статутного капіталу, тобто за відсутності кворуму.
А в справі № 908/3370/13 судом встановлювалося порушення прав акціонера при прийнятті АТ рішення про виключення з нього учасника за відсутності останнього на загальних зборах.
Як свідчить судова практика ВХСУ з цього питання, визнання недійсним збори акціонерів у зв'язку з відсутністю кворуму з цього питання ускладнюється тим, що суд касаційної інстанції не вважає достатньою наявність доказів, які б, на його думку, свідчили про це. І, отже, суд вищої інстанції відправляє на повторний розгляд цю справу судом, що повністю не дослідив це питання і прийняв оспорюване рішення.
"Голос слід було б зважувати, а не вважати". (Ф. Шиллер)
Законодавство України встановлює різні вимоги до кількості голосів відносно суті даного питання. Так, для ухвалення рішення з поточних питань потрібно просту більшість голосів (ч. 3 ст. 42 Закони "Про акціонерні товариства"), а для найбільш важливих (наприклад, внесення змін до статуту) - кваліфікована більшість голосів акціонерів - більше 3/4 (ч. 5 ст. 42 Закони "Про акціонерні товариства").
Таким чином, будь-яке значуще для функціонування АТ рішення вимагає грунтовної підготовки його прийняття. Якщо просту більшість голосів можна забезпечити досить легко, оскільки рішення, що приймаються таким чином, не впливають на вектор розвитку АТ, то забезпечення 3\4 +1 голос зв'язано, в першу чергу, з трьома обставинами.
По-перше, співвідношення акцій в акціонерному капіталі (наявність мажоритарного акціонера, миноритариев, сторонніх акціонерів, наприклад, ФГИ) визначає голосування з ключових питань. Воно дозволяє виявити акціонерів, які здатні впливати на ухвалення рішень, і акціонерів, які допомагають прийняти необхідне рішення.
По-друге, представництво цих акціонерів при реєстрації акціонерів, які мають право брати участь в загальних зборах.
Згідно ч.1 ст. 39 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонери мають право призначити постійно або на певний термін на загальні збори своїх представників, які повинні відповідати вимогам, визначеним в законі. У свою чергу, ч.3 ст. 39 Закону пред'являє вимоги і до доручення, яке повинне містити завдання по голосуванню, тобто перелік питань порядку денного загальних зборів з вказівкою того, як і за яке (проти якого) рішення треба проголосувати. Під час голосування на загальних зборах представник повинен голосувати саме так, як передбачено завданням по голосуванню.
Ця вимога закону обумовлена тим, що представник акціонера зобов'язаний виражати волю акціонера відповідно до доручення, що, як правило, і складає риски для ухвалення рішення на загальних зборах. Несприятливими наслідками недбалого відношення до оформлення доручення можна скористатися у тому випадку, якщо рішення є ключовим, і не усі акціонери задоволені його прийняттям.
Судова практика по окремих дефектах доручення свідчить про те, що дефект доручення являється додатковою обставиною при встановленні факту порушення прав учасників (акціонерів) господарського суспільства. В результаті недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно, якщо учасник не міг взяти участь в загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватися для участі в загальних зборах і т.п. (напр.: справа № К30/94-09, справа № К7/85-10).
У теж час, судова практика інакше розглядає питання про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського суспільства по підставах недопуску до участі в них акціонерів (учасників) суспільства. Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних суперечок" визначено, що при вирішенні таких суперечок судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (чи наявність) істотно вплинути на ухвалення рішення, яке оскаржиться.
Слід зазначити, що визначення невідповідності доручення вимогам законодавства можливо як на стадії реєстрації, так і на стадії спростування правомочності ухвалення рішення загальними зборами. У останньому випадку, дефекти доручення є лише основою для визнання недійсним рішення загальних зборів, а не окремою вимогою при пред'явленні позову.
У свій час була поширена практика визнання недійсного доручення (напр.: справа № 2-21/4628-2007) на підставі якої робилося голосування, одночасно з визнанням недійсним рішення зборів акціонерів. Проте, з часом судова практика відійшла від цього у зв'язку з узагальненням умов і обставин, при яких судом таке рішення визнавалося недійсним і у вищезгаданій Постанові ВСУ резюмувалися необхідні підстави для цього (п. 17 Постанов). Отже, відпала необхідність визнавати доручення недійсним у зв'язку з тим, що її недійсність стала важлива лише при істотному впливі на ухвалення рішення загальних зборів (напр.: справа № 10пн-к/5014/600/2012).
І, в- третіх, ключову роль грають різні обставини правомочності. У цю категорію обставин слід віднести ситуації, коли ініціатором скликання загальних зборів є акціонери, які володіють в сукупності більш ніж 10 відсотками голосів.
Згідно ч. 4 ст. 45 Закону України "Про господарські суспільства", такі акціонери, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо впродовж 20 днів правління не виконало вказаної вимоги, вони мають право самі скликати збори відповідно до вимог частини першої статті 43 вказані Закони.
До таких обставин слід віднести і особливості проведення загальних зборів, якщо одним з учасників (акціонерів) є держава в особі ФГИ.
Корпоративний залік або цікава арифметика?
Підводячи підсумок, слід зазначити, що для ухвалення рішення з ключових питань важливими каталізаторами розвитку подій на загальних зборах є наявність коаліції акціонерів, а також те, хто саме є ініціатором внесення змін.
Якщо пропозиції вносить мажоритарний акціонер, що володіє менш ? голосів, то у нього є вибір "союзника" : стороннього акціонера або миноритария (менше 10%), оскільки норми ч.5 ст.42 Закону України "Про акціонерні товариства" вимагають для ухвалення рішення більше 3/4 голосів. У свою чергу, щоб вирішити ключове питання сторонній акціонер або миноритарий повинні або домовлятися з мажоритарним акціонером, щоб просунути свої пропозиції, або блокувати рішення голосуючи "проти" разом проти пропозицій мажоритарного акціонера.
Інший варіант розвитку подій пов'язаний з процесуальними можливостями, окрім тих, про які говориться в п. 10 Постанов Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних суперечок" або так званої "заборони на майбутнє " (п.11 Постанови).
Також, постанова виділяє такі позовні вимоги, як внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів, за результатами якої можливо визначенням припинити маніпуляції з реєстром (п. 5 Постанов), визнанні недійсним дорученню на право участі і голосування, визнанні недійсним рішення загальних зборів і так далі
Окремо слід зазначити, що додатково механізми забезпечення інтересів і захисту прав окремих груп акціонерів можуть бути закладені саме в статуті.
