На сьогодні у платників аліментів часто виникають питання за визначенням розміру заборгованості по аліментах, присуджених в долі від заробітку (доходу) боржника, оскільки державними виконавцями при виконанні своїх обов'язків здійснюються помилки, які може виправити тільки фахівець в області права.
Порядок стягнення аліментів за минулий час і визначення заборгованості по аліментах, присуджених в долі від заробітку (доходу) платника (боржника), здійснюється відповідно до Законом "Про старанне виробництво" і Сімейного кодексу України. На сьогодні Закон "Про старанне виробництво" передбачає, що розмір заборгованості по сплаті аліментів визначається державним виконавцем по місцю виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом.
Вищезгадана редакція статті 74 Закони "Про старанне виробництво" почала діяти з 08.03.2011 року. До цього часу частина 3 статті 74 Закони відмічала наступне: "Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем по місцю виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (прибутків), отриманого боржником за час, впродовж якого стягнення не робилося або отримуваного їм на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або в процентному відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для цієї місцевості".
Отже, державні виконавці при визначенні розміру заборгованості по аліментах у разі, якщо боржник не працював в період, впродовж якого стягнення не робилося, і не працюють на визначенні заборгованості, враховують розмір середньої заробітної плати для цієї місцевості.
Але вказані дії державного виконавця не відповідають вимогам Сімейного кодексу України і не повинні застосовуватися до платників аліментів, що мають заборгованість по аліментах, рішення по яких було прийняте до 08.03.2011 року.
Так відповідно до положень частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював під час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи з середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості. Ці положення частини 3 статті 195 СКУ почали діяти з 08.03.2011 року у зв'язку з ухваленням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про старанне виробництво" і деяких інших законодавчих актів України відносно вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів і інших органів (посадовців) ".
І це невипадкове, оскільки законодавцеві необхідно погоджувати норми законодавства України з метою запобігання виникненню непорозумінь і конфліктів.
Отже, починаючи лише з 08.03.2011 року заборгованість по сплаті аліментів у разі, якщо платник не працював в період, впродовж якого стягнення не проводилося і не працює на час визначення заборгованості, визначається державним виконавцем виходячи з середньої заробітної плати для цієї місцевості.
Державними виконавцями помилково застосовуються вказані положення законодавства і до стосунків, що виникли до 08.03.2011 року у зв'язку з наявністю рішення суду про стягнення аліментів, тобто, державний виконавець враховує розмір середньої заробітної плати для відповідної місцевості при визначенні заборгованості по сплаті аліментів в період до 08.03.2011 року, що є порушенням законодавства України, оскільки Сімейним кодексом України в частині 3 статті 195 редакцій, що діяла до 08.03.2011 року, було передбачено наступний: "якщо платник аліменти не працює на час виникнення заборгованість і не працює на визначення її розмір, вона обчислюється виходячи з середній заробітний плата працівник відповідний кваліфікація або некваліфікований працівник для це місцевість".
|
Данило Наливайко |
Тобто, при визначенні розміру заборгованості платників аліментів, які не працювали в період до 2011 рокудержавний виконавець зобов'язаний враховувати середню заробітну плату працівника відповідній кваліфікації і тільки у разі відсутності у боржника (платника аліментів) відповідної кваліфікації - враховувати середню заробітну плату некваліфікованого працівника для цієї місцевості.
Вищезгадані норми законів діяли тільки в період до 08.03.2011 року і поширюються на стосунки за визначенням заборгованості по сплаті аліментів тільки на тих осіб, які виплачують аліменти за рішенням судів, що набрали законної сили до 08.03.2011, і тільки за умови наявності заборгованості.
Не випадково Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про старанне виробництво" і деяких інших законодавчих актів України відносно вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів і інших органів (посадовців) " були внесені зміни і до Сімейного кодексу України в частині визначення розміру заборгованості по аліментах.
Варто відмітити, що з урахуванням матеріального або сімейного становища платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості по аліментах, повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості і так далі. Розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, тільки фахівець в області права, зокрема, адвокат, здатний проаналізувати відповідні норми законодавства України, скласти правову позицію у справі і вказати державному виконавцеві на недоліки в його роботі.
Данило Наливайко, адвокат
