Звірства міліції, діючої під час подій Євромайдану,, як справжнісіньке бандитське угрупування шокували не лише українців, але і усю світову спільноту. Багато хто зараз намагається зрозуміти, що примушує так поступати зі своїми співгромадянами правоохоронців? Адже вони - теж люди! На самій же справі це, - цілком нормальна практика взаємодії міліції з народом, відпрацьовувана роками в міліційних ділянках і місцях несвободи.
Нехороша традиція
Яскраве тому підтвердження - маса програних Україною в Європейському суді з прав людини (ЕСПЧ) справ, що стосуються жорстокого поводження працівників міліції із затриманими і підозрюваними в скоєнні злочину. За словами члена правління союзу Хельсінкі з прав людини Владимира Яворскоготам практично щотижня по такому факту виноситься ухвала, а жертви тортур отримують компенсації від 15 до 30 тисяч євро.
"Це стало такою нехорошою традицією для нашої країни: у нас міліція аж надто жорстко працює з підозрюваними. Я неодноразово чув від суддів ЕСПЧ, що вони уражені тією мірою жорстокості, з якою поводяться правоохоронці. Як правило, це стосується країн Східної Європи - Росії і України. Раніше, в 8 0 - 9 0 - х роках цим відрізнялася і Туреччина. Але останнім часом там ситуація істотно змінилася", - стверджує правозахисник.
Чого не скажеш про Україну, де з кожним роком випадків жорстокого поводження з людьми правоохоронців стає все більше. Тому дивуватися з того, що сьогодні твориться в міліційних рядах, не коштує. Адже діють силовики по відношенню до евромайдановцам звичними для них методами, порушуючи закон і права людини. Для порівняння наведу тільки декілька прикладів з судової практики ЕСПЧ.
Жорсткі допити
Спочатку опишу одно з найсвіжіших рішень, винесених на користь того, що подало заяву проти України В'ячеслава Квашко. Він стверджує, що в час з 1 по 3 травня 2005 року піддавався жорстокому фізичному поводженню з боку співробітників Орджоникидзевского райвідділу Харківського ГУ МВС України в Харківській області. Згідно з його свідченнями, співробітники міліції наділи йому пластиковий пакет на голову, а потім стали бити. Один з ударів ногою припав в ліве око. Після чого із-за травми голови, отриманої у віці 15 років, і застосування насильства з боку міліції, його зір погіршав.
6 травня 2005 року офтальмолог Харківської міської лікарні №18 встановив, що побитий В. Квашко страждає катарактою і гострою глаукомою лівого ока, тому потребує лікування і операції. Але під час утримання під вартою в Харківському СІЗО №27 йому не була надана ??своєчасна медична допомога. Коли ж через декілька місяців він був оглянутий групою лікарів Харківської міської офтальмологічної лікарні №4, то дізнався, що немає ніякої необхідності в операції на лівому оці, оскільки зір вже повністю втрачений. Доречно зауважити, його дочка і мати померли в тому ж СІЗО через відсутність медичної допомоги.
Наступне рішення, винесене проти України в позаминулому році, торкається застосування тортур до затриманого Сергія Алексахину, над яким ще 14 квітня 1998 року знущався співробітник патрульно-постової служби міліції ХГУ УМВС України в Харківській області. Він доставив його в кімнату міліції станції метро "Наукова", пристегнув наручниками за праву руку до металевого кільця в стіні і, бризнувши в обличчя газом з балончика спецзасобу "Терен-4", почав бити ногою в груди і ліктем в область хребта. Робив це до тих пір, поки Сергій Алексахин не втратив свідомість. Медики діагностували струс мозку, травми на тулубі, грудній клітці і перелом кісток в шиї. А 9 січня 2002 року, з причини нанесених йому каліцтв, він отримав третю групу інвалідності.
Роком пізніше в Дзержинском горотделении міліції правоохоронці катували громадянина Росії В'ячеслава Савина, який через 13 років виграв справу проти України в ЕСПЧ. Під час допиту у справі про шахрайство слідчий, намагаючись змусити його признатися в скоєнні злочину, зв'язав йому ременем руки за спиною, змусив сісти на стілець і почав бити кулаком по голові. Потім вивів В'ячеслава Савина в коридор, кинув його на підлогу обличчям вниз і став заламувати його пов'язані за спиною руки, завдаючи ударів по ребрах. Пізніше до слідчого підключилися ще два офіцери міліції…
Відточування навичок насильства
Як бачимо, методи ведення допиту в міліції не набагато відрізняються від тих, що сьогодні правоохоронці застосовують до викрадених і затриманим евромайдановцам. Що ж до так званої "правоохорони" спецпідрозділами "Беркут" на вул. Банковій, а тепер ще і Грушевського, то жорстокість, яку вони демонструють при нападі на беззбройних протестуючих (людей похилого віку і жінок), журналістів і медиків, далеко не випадковість. Це нормальна для них практика, отримана… у виправних колоніях.
Саме там на ув'язнених довгі роки відточували навички звірячого побиття людей бійці "пернатих і вусатих" загонів міліції. Поки на це беззаконня не вказали міліційному керівництву правозахисники. Після чого при міністрові МВС Юрієві Луценку така практика фактично була скасована. Але останні повідомлення з місць позбавлення волі показують, що з приходом "донецької" влади випадки побиття спецпідрозділами міліції ув'язнених поновилися.
На жаль, покарати за застосування тортур правоохоронцями в нашій країні практично неможливо. Адже розслідувати такі справи повинна прокуратура, яка виступає стороною звинувачення в кримінальних справах, де підозрюваний в скоєнні злочину автоматично повинен ставати жертвою протиправних дій з боку міліціонерів. Йти на таке не поспішають прокурори. Про що свідчать рішення ЕСПЧ, що вказують на її бездіяльність при розслідуванні випадків застосування правоохоронцями тортур, а також офіційна статистика. Так, за даними Генеральної прокуратури, в 2012 році до суду спрямовано 44 карні поділа, пов'язані із застосуванням насильства співробітниками органів внутрішніх справ відносно 88 осіб, з них по ст. 127 Карного кодексу (тортури) - 8 подів відносно 21 особи.
"Це мізерний результат карного переслідування правоохоронців, які застосовують тортури, враховуючи те, що за перші 9 місяців тільки 2012 року в органи прокуратури поступило 3600 скарг на погане поводження. Проте по них збуджено усього лише 100 подів, що підтверджує неефективність і недієздатність прокуратури- стверджує глава Харківської правозахисної групи Євгеній Захаров. - В першому півріччі 2013 року зареєстровано 32 заяви про скоєння злочину, передбаченого статтею 127 КК України. По 17-и з них вручено сповіщення про підозру. А у 13-и справах складений звинувачувальний акт. Хоча кількість скарг в правоохоронні організації на різні форми поганого поводження регулярно росте".
Свавілля від безкарності
У такій ситуації остання надія у жертв тортур - тільки на ЕСПЧ. На підставі його рішення можна добитися виплати державою матеріальних компенсацій, але не можна притягнути правоохоронців, що катують українців, до карної відповідальності.
"Оскільки суд не може встановити винних в порушенні статті 3 Європейських конвенції (заборона тортур). Це компетенція правоохоронних органів- пояснює адвокат Володимир Ямпольский. - Він лише констатує, що позивач став жертвою жорстокого поводження. А порушення Конвенції сталося через те, що компетентні національні органи не провели ефективного розслідування, не притягнули до відповідальності винних і не присудили жертві компенсацію".
Для того, щоб досягти справедливості, заявники мають право повторно звертатися в міліцію і суд з вимогою провести ефективне розслідування у справі тортур з урахуванням виводів, зроблених ЕСПЧ. Фактичне стягнення сум відшкодування з представників органів державної влади, з чиєї вини був нанесений збиток потерпілому, можливо тільки у рамках кримінальної справи, де держава має право виступати цивільним позивачем. Оскільки, згідно з чинним законодавством, державні службовці несуть тільки дисциплінарну відповідальність.
Тому недивно, що у більшості випадків причетні до насильства над підозрюваними і ув'язненими правоохоронці залишаються безкарними і продовжують "працювати" в тому ж дусі. Як наслідок, Україна щорічно виплачує пристойні компенсації тим, хто став жертвами тортур, причому з державного бюджету. Тобто усі платники податків, окрім того, що містять людей в погонах, ще і фінансують їх протиправну діяльність. А повна безкарність міліціонерів, що покривається прокуратурою, привела до таких трагічних наслідків, які ми сьогодні спостерігаємо в Києві, де зібралася велика частина силовиків, що знущаються над народом.
Леся ШуткоЦентр інформації з прав людини
