19 грудня 2013 року 339 народних депутатів України проголосували за ухвалення законопроекту "Про усунення негативних наслідків і недопущення переслідування і покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зборів". На швидку руку гарант Конституції також підписав його. Згідно ст. 5, Закон № 712 - VII набуває чинності з наступного дня після його публікації.
Цей Закон, на мій погляд, явно несе в собі великі ризики і не відповідає чинному законодавству виходячи з наступного. Так, Законом передбачено закриття усіх карних виробництв і звільнення від відповідальності осіб, які були учасниками акцій протесту і масових заходів, відносно їх дій і рішень в період з 21.11.2013 р. і до дня набуття чинності Закону. По яких же статтях Карного кодексу можна кваліфікувати дії учасників Майдану? Навскидку, можу назвати декілька - ст. ст. 109, 121, 122, 185, 289, 293, 294, 295, 296, 298, 342, 348, 382 УК України.
Разом, ми маємо наявність як нетяжких злочинів, за здійснення яких передбачено покарання відповідно до санкції статті до 2 років позбавлення волі (ч. 1 ст. 296 УК України), так і особливо тяжких (ст. 348 УК України, наприклад, при використанні фаеров, светошумовых гранат і ланцюгів при провокації на вул. Банковій), за здійснення яких передбачено покарання від 10 до 15 років, а також довічне поневіряння свободи.
Фактично законодавець, ухвалюючи вищезгаданий Закон, вийшов за рамки 4 розділу УК і реально вніс в законодавчу систему новий НПА, який прихильніший до правопорушників, ніж навіть Закон України "Про амністію в 2011 році".
У новому Законі абсолютно не виписано коло осіб, які підлягають звільненню від карної відповідальності. Так, не вказано, хто саме може бути суб'єктом цього Закону, тобто, не вказано, хто був учасником акцій, яких саме акцій, де ці акції проходили, які саме вимоги повинен був виражати мітингуючий, щоб бути учасником акцій і мітингів… Не вказано процедуру звільнення від відповідальності, як того вимагає УК України.
Окрім цього, в Законі не вказано, чи звільняється особа тільки за незаконні дії, здійснені під час проведення акцій і саме для досягнення яких-небудь цілей цих акцій, або ж звільняється особа від будь-кого карно і адміністративно караних дій за умови, що ця особа є учасником акцій і ці дії здійснені в період з 21.11.2013 р. по день набуття чинності Закону. Невизначеність понять в цьому Законі дає можливість для зловживання правом на звільнення від покарання.
Також, в ст. 1 Закону вказано про звільнення особи від відповідальності в цілому, при цьому без конкретики - чи громадянська це відповідальність або ж карна і адміністративна. Виходячи з цього, можливо зловживання правом не виплачувати матеріальний збиток і посилатися на Закон у разі, якщо збиток нанесений учасником акцій в період з 21.11.2013 р. по момент набуття чинності Закону.
Згідно ст. 85 УК України, на підставі Закону про амністію або акту помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. В даному випадку УК України чітко говорить про засуджених. У разі Закону - йдеться про будь-яких осіб, процесуальний статус яких не визначений.
|
Тарас Безпалый |
В той же час, варто звернути увагу, що в УК України є чіткий перелік підстав для звільнення від покарання, серед яких немає таких понять, як подібний Закон.
Що стосується заборони на відкриття нових карних виробництвто хочу звернути увагу, що в цій частині він "перестрибнув" навіть КПК України. Так, в ст. 214 КПК України вказано, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше за 24 години після подачі заяви, повідомлення про вчинений карний злочин або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, які можуть свідчити про скоєння карного злочину, зобов'язаний внести відповідні відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань і почати розслідування.
Отже, цей Закон не лише надає право, але і всупереч положенню ст. 214 КПК України, забороняє слідчому і прокуророві відкривати нові карні виробництва за обставинами, вказаними в ст. 1 Закону, при цьому не роз'яснюючи, як це положення Закону відповідатиме нормі КПК України і який механізм виконання цієї норми Закону.
Окрім цього, варто звернути увагу на поняття рецидиву, повторності скоєння злочину як кваліфікуючої ознаки. Так, наприклад, згідно ст. 185 УК України, крадіжка - це таємне викрадення чужого майна. Згідно ч. 2 ст. 185 УК України, передбачено суворіше покарання за повторне здійснення крадіжки. В той же час, повторним, у відповідності приміткою, являється здійснення крадіжки особою, раніше засудженою за скоєння злочину по цій же статті. Згідно ст. 67 УК України, скоєння злочину повторно є обтяжуючим чинником. В той же час, Закон не лише прибирає цей факт, як що обтяжує, але і взагалі звільняє від відповідальності особу, що зробила карне правопорушення.
Підводячи підсумки, можу сказати, що вищезгаданий Закон є лише декларативним, популістським і не спрямованим на настання реальних правових наслідків.
В цілому, враховуючи ситуацію в Україні, такий Закон міг би бути спрямований на стабілізацію ситуації і звільнення певного кола осіб, які, можливо, скоїли злочини, піддавшись загальній ейфорії і стану вседозволеності, від карної і адміністративної відповідальності. Але, вважаю, що такий Закон можливо ухвалювати тільки за наявності істотних змін в нього.
Тарас Безпалый,
адвокат
старший юрист ЮФ "Vox Legum"
