Багатьма зовнішньоекономічними договорами передбачена арбітражна обмовка, відповідно до якої усі спори, пов'язані з відповідним договором, повинні вирішуватися в міжнародному комерційному арбітражному суді (МКАС). Але далеко не завжди така обмовка вигідна усім сторонам договору, і тому в деяких випадках зацікавлені особи шукають шляхи для її обходу.
У ситуації учасника форуму ЛІГАБізнесІнформ міжнародним договором постачання товару, підлеглим українському праву, було передбачено, що спори, що виникають з цього договору, повинні розглядатися в МКАС при ТВП України. Але нерезидент, що поставив товар резидентові, бажає стягати з контрагента плату за цей товар не через МКАС, а через господарські суди України, оскільки вважає, що таким чином він зможе надійніше захистити свої права. Для цього він згоден поступитися своїм правом вимоги за договором юридичній особі, зареєстрованій в Україні. Але учасник форуму, що представляє вказаного нерезидента, не упевнений, що таким чином можна буде "перенести осудність" з МКАС в госпсуди. Засумнівалися в цьому і багато інших учасників форуму.
Позиція 1. Обійти осудність МКАС за допомогою договору поступки права вимоги не вдасться, оскільки:
- згідно ч. 1 ст. 514 ГК до нового кредитора переходять права первинного кредитора у об'ємі і на умовах, які існували на момент переходу цих правякщо інше не встановлене договором або законом. Відповідно, обмовка про те, що спори за договором постачання розглядаються в МКАС при ТВП України, зберігає силу і для нового кредитора;
- договір поступки права вимоги не впливає ні на зміст основного договору, ні на об'єм прав і обов'язків боржника;
- згідно ст. 10 Закону "Про міжнародне приватне право" угоди і інші дії учасників приватноправових стосунків, спрямовані на підпорядкування цих стосунків праву іншому, ніж те, що визначається згідно з цим Законом, в обхід його положень, є нікчемними;
- можливо, якби в договорі міжнародного постачання товару не було арбітражної обмовки, і відповідної осудності, він і зовсім не був би ув'язнений;
- МКАС при ТВП України однозначно висловлюється за те, що цессия за основним договором спричиняє за собою і цессию по арбітражному соглашению;
- міжнародний характер суперечки визначається не лише резидентностью, але і характером торгової операції, яка в даному випадку, звичайно ж, є міжнародною.
Позиція 2. Укладення договору поступки права вимоги може бути ефективним способом обходу арбітражної обмовки про осудність суперечок за договором постачання МКАС, оскільки:
- у разі укладення договору цессии правовідношення за договором постачання існуватимуть між двома резидентами. Спори ж між резидентами не можуть розглядатися в МКАС. Відповідно, з моменту підписання договору поступки права вимоги арбітражна обмовка за договором постачання втратить силу;
- згідно з Регламентом МКАС він, за угодою сторін, може розглядати спори, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних і інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоч би однією із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань і організацій, створених на території України;
- ГК визначає об'єм матеріальних прав, тоді як процесуальні права їм регулюватися не можуть;
- втрата сили окремими положеннями договору не спричиняє за собою недійсності договору в цілому, якщо такий договір міг бути укладений і без положення, що втратило силу. Отже, втрата сили арбітражною обмовкою не спричиняє за собою недійсності міжнародного договору постачання;
- при укладенні договору поступки права вимоги об'єм прав в зобов'язаннях постачання товару не міняєтьсяа тому умова ст. 514 ГК не порушується;
- взаємне зобов'язання сторін на розгляд можливої суперечки в арбітражі не є частиною права вимоги і не є частиною боргу;
- виходячи з положень ст. 16 Закону "Про міжнародне приватне право", арбітражну обмовку можна розглядати як окрема угода (з іншим предметом договору), яка просто було включено в загальний текст договору постачання. Аналогічно, якщо арбітражна обмовка підписана окремо від основного договору, то здійснення цессии за основним договором не призводить до цессии за угодою про арбітражну обмовку;
- наявність договору поступки права вимоги буде достатньою основою для господарського суду, щоб визнати арбітражну обмовку недійсною і взяти суперечку до розгляду.
Думка "Ю&З". Домінуюча в судовій практиці України доктрина виходить з того, що арбітражна угода, незалежно від того, закріплена воно у формі окремого договору або у вигляді арбітражної обмовки в зовнішньоекономічному контракті, є незалежною угодою сторін. Воно відбиває волевиявлення саме тих сторін, які його уклали, а тому не може торкатися третіх осіб, що не є сторонами цієї арбітражної угоди.
У зв'язку з цим багато господарських судів вважають, що арбітражна обмовка, передбачена зовнішньоекономічним договором, не торкається особи, що отримала право вимоги за відповідним договором поступки. Така позиція відбита, зокрема, в рішенні господарського суду Львівської області від 22.02.2012 у справі № 5015/5216/11 і у визначенні господарського суду м. Києва від 20.03.2013 у справі № 910/1250/13. З можливістю розгляду господарськими судами суперечок між боржником і новим кредитором, що стосуються зовнішньоекономічного контракту, що містить арбітражну обмовку, в постанові від 12.01.2011 у справі № 18/113 погодився і ВХСУ.
|
Євгеній Даниленко |
Додатковими підставами для відповідних судових виводів служать положення ч. 1 ст. 8 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" і ст. 2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень. Вони передбачають, що суд, якому поданий позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, зобов'язаний припинити провадження у справі, якщо він не дійде висновку, що ця угода є недійсною, втратило силу або не може бути виконано. Також суди посилаються на лист ВХСУ від 12.03.2009 № 01-08/163згідно п. 18 якого суперечка повинна розглядатися господарським судом по суті, якщо буде встановлена неможливість виконання арбітражної угоди між сторонами.
Звичайно, така позиція не є бездоганною. Адже при такому підході обмежується передбачене в ч. 1 ст. 518 ГК право боржника висувати проти вимог нового кредитора в зобов'язання заперечення, які він мав проти первинного кредитора. Ця норма, як і вказане у позиції 1 тлумачення ст. 514 ГК, дають певні підстави для протилежного виводу.
Але все таки аргументи супротивників покладання на нового кредитора обов'язку по дотриманню арбітражної обмовки виглядають сильніше. Положення ч. 1 ст. 514 ГК при цьому можна тлумачити обмежено, вказуючи на те, що до нового кредитора переходять не усі права первинного кредитора, передбачені відповідним договором, а тільки ті з них, які торкаються зобов'язанняу якому відбувається заміна кредитора. В даному випадку це тільки права кредитора, пов'язані із зобов'язанням боржника провести оплату товару.
Також слід зазначити, що домінуюча в Україні концепція характерна і для інших країн СНД. Зокрема, згідно п. 15 листів Президії Вищого арбітражного суду РФ від 16.02.98 № 29 арбітражний суд залишає без розгляду позов у разі, коли основний договір, по якому відбулася поступка права вимоги, містив третейський запис про передачу суперечок по угоді в міжнародний комерційний арбітраж. Аналогічно вирішується це питання і у Білорусі. Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 23.12.2005 № 34 перехід громадянських прав і обов'язків від однієї сторони до іншої не спричиняє за собою переходу процесуальних прав і обов'язків, у зв'язку з чим, наприклад, арбітражна угода не може бути предметом цессии. Отже, можна говорити, що така практика вирішення даного питання є міжнародною.
ВИСНОВОК:
Укладення договору поступки права вимоги дозволяє зацікавленому в цьому кредиторові уникнути арбітражної обмовки, передбаченої зовнішньоекономічним договором. Новий кредитор не пов'язаний зобов'язаннями арбітражної угоди, ув'язненої первинним кредитором, і може подавати позов до боржника до господарського суду відповідно до загальних правил осудності.
Євгеній Даниленко
"ЮРИСТ & ЗАКОН"
____________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.
