Право власності на половину майна, нажитого в шлюбі, у тому числі "цивільному", належить, за загальним правилом, обома дружинами. Але при розділі майна, придбаного за кредитні кошти, у сторін і часто навіть у суддів виникають певні складнощі. Сімейний кодекс України не містить "майна, придбаного у борг" серед об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, на відміну від майна, придбаного за договором дарування. Не дивлячись на те, що раніше окремі судді відмовляли ділити майно, придбане дружинами у борг, або ділили тільки "виплачену" частину майна, нині судова практика ВСУ і ВССУ чітко дає зрозуміти: грошові кошти і майно, придбані у борг, є загальною спільною власністю подружжя. Реєстрація права власності, зокрема на нерухоме майно, на ім'я тільки одного з подружжя, ніякого значення для суду при розподілі такого майна не має.
У суперечках про розділ обтяженого борговими зобов'язаннями майна подружжя виняткове значення мають обгрунтування і формулювання позовних вимог, а також своєчасна подача відповідачем зустрічного позову у разі його незгоди з первинним позовом. Адже якщо відповідач не заявляє зустрічних вимог, суд розглядатиме суперечку лише в межах первинних позовних вимог. Відповідно до ст. 11 ГПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до справжнього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, що беруть участь в справі. Якщо відповідач в суді першої інстанції не заявив зустрічного позову, наприклад, з вимогою про розділ боргу за кредитним договором, то безглуздо в апеляції посилатися на те, що суд першої інстанції розділив тільки майно, а не борги. Чи є підстави і чи вигідно позивачеві / зустрічному позивачеві ставити вимогу про розподіл боргу слід вирішувати у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Суди розглядають справи про розділ майна подружжя, обтяженого борговими зобов'язаннями, з урахуванням загальних правил розділу такого майна. Перелік же специфічних обставин, що мають істотне значення при рішенні таких справ, не є вичерпним. Сюди можуть бути віднесені, наприклад, обов'язок сплати одним з подружжя кредиту за відсутності поручительства / майнового поручительства іншого чоловіка, фактичне користування закладеним майном лише одним з подружжя і ін.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на брак, розірвання браку, визнання його недійсним і розділі загального майна подружжя", вирішуючи майнові спори між дружинами, необхідно встановлювати об'єм спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного господарювання, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, підмета розділу, включається загальне майно подружжя, що знаходиться у них на момент розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При розділі майна враховуються також борги подружжя і правовідносини по зобов'язаннях, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України) ". Суди тлумачать це так, що "в результаті придбання дружинами майна в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, хто підписав кредитний договір".
Згідно частини 3 статті 61 СК України якщо одним з подружжя укладений договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були отримані за цим договором, є об'єктом права загальної спільної власності подружжя. Ч. 4 ст. 65 СК України відмічає, що договір, ув'язнений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, отримане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При розгляді справ про розділ майна подружжя, обтяженого борговими зобов'язаннями (а також про розподіл самих боргів) мають значення, зокрема, наступні обставини:
- обставини і підстави, на яких отримувалося майно, обтяжене борговими зобов'язаннями (наприклад, чи вкладав один з подружжя свої особисті кошти; чи було майно придбано за кредитні кошти або передано в іпотеку / запорука забезпечення кредиту, узятого вже після його придбання);
- ким саме полягав кредитний договір (тільки одним з членів сім'ї або це був "пільговий" кредит на сім'ю);
- чи був використаний кредит в інтересах сім'ї ( презюмируется, що так. Якщо ні, інший чоловік зобов'язаний буде це доводити, наприклад, у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних стосунків до укладення кредитного договору);
- чи надавав другий чоловік згоду на укладення кредитного договору, договори іпотеки / запоруки у формі, передбаченій законом;
- чи являється другий чоловік поручителем / майновим поручителем за кредитним договором;
- хто виплачував кредит до розділу майна, чи готовий другий чоловік виплачувати свою половину після його розділу і який залишок заборгованості;
- хто саме користуватиметься майном після його розділу (тільки боржник, або обидва чоловіки);
- як відноситься банк до розділу майна і боргових зобов'язань (якщо про їх розділ заявлена вимога);
- як сформульовані первинні позовні вимоги і чи заявлений зустрічний позов, про що саме просять сторони суд;
- чи заявлено одним з подружжя вимога про грошову компенсацію, чи внесена заздалегідь така компенсація на депозитний рахунок суду, і ін.
Не підлягають розділу майно і борги одного з подружжя, придбані їм як фізичною особою - підприємцем у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності.
Важливо, що розділ майна в судовому порядку не є розпорядженням ним і дозволяє зареєструвати права на нерухоме майно або замінити свідоцтво про право власності на транспортний засіб без згоди кредитора. Це підтверджується неодноразовими висновками в постановах і визначеннях Верховного суду України, згідно з якими положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна розділити загальне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння і користування майном не заборонене, а розділ майна подружжя не є розпорядженням ім. Закон України "про іпотека" не передбачено, що предмет іпотека є неділимий річ. Згідно ч. 2 ст. 6 цього Закону майно, що знаходиться в загальній власності, може бути передане в іпотеку лише по нотаріально завіреній згоді усіх співвласників. У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкоємства або правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Обличчя, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, придбаває статус іпотекодавця і має усі права і несе усі обов'язки за іпотечним договором в тому об'ємі і на тих умовах, які існували до виникнення його права власності на предмет іпотеки.
У юридичній практиці з темою цієї статті нині пов'язані дві найбільш значущі невирішені проблеми. Перша полягає в тому, що суди, "враховуючи" в мотивувальній частині рішень борги подружжя і "встановлюючи" в тій же мотивувальній частині, що "боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина", насправді не вирішують питання виконання зобов'язань перед кредитором, і кредитні правовідносини сторін не змінюються. Суд не розділяє кредитні зобов'язання, а лише "враховує" борги, оскільки розподіл кредиту - це коли відповідальним за виконання кредитного договору стає інший з подружжя і змінюються сторони договору. Важко уявити собі суперечку, в якій кредитор звернеться до суду з позовом про стягнення боргу з другого чоловіка тільки на тій основі, що "боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина", якщо цей інший чоловік не буде поручителем або майновим поручителем за кредитним договором. Тому фактично відповідальність за виплату кредиту продовжує нести тільки чоловік-позичальник.
Друга проблема наступного роду. Найчастіше має місце ситуація, коли один з подружжя є боржником, а інший - поручителем. Ч. 2 ст. 556 ГК України встановлює, що до поручителя, що виконав зобов'язання, забезпечене поручительством, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, які забезпечували його виконання. Якщо борги при вирішенні суперечки про розділ майна не розділені, а лише "враховані" судом при винесенні ухвали, або судом встановлено, що "боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина", "розірвання браку не звільняє подружжя від зобов'язань по кредиту", і при цьому послові розділу майна і розірвання браку кредит фактично сплачувався тільки одним з подружжя - поручителем, не відомо, як вирішуватимуться судами суперечки про стягнення з боржника увесь або хоч би половина борг, сплачений поручитель - екс чоловік, який повністю виконав кредитний зобов'язання за два. Вирішення цієї проблеми ще чекає нас в майбутньому.
Анастасія Москаленко, адвокат, партнер ЮФ "Москаленко і Партнери".
