Ратифікація Римського статуту стала історичним кроком для України. У сучасних умовах викликів та повномасштабної війни це відкриває можливості застосування додаткового інструменту розслідування та притягнення до відповідальності росіян, що скоїли найтяжчі злочини проти України та її громадян.
Шлях до ратифікації
Потребу у створенні постійно діючого міжнародного суду, який би розглядав найтяжчі злочини, країни визнали після Другої світової війни. Однак реальною передумовою до його створення стали жорстокі події у Югославії та Руанді. У 1998 році держави підписали Римський статут, який започаткував роботу Міжнародного кримінального суду (надалі – «МКС»).
Україна підписала Римський статут (надалі – «Статут») ще у 2000 році, однак ратифікувала його лише зараз, у 2024, а вже з 1 січня 2025 Україна стала офіційно державою-учасницею. Причиною зволікання з ратифікацією стало, у тому числі, висновок Конституційного Суду України, про те, що частина положень Статуту суперечить Конституції України.
Побоювання щодо можливого притягнення українських військових до відповідальності через сфабриковані росією звинувачення також гальмували ратифікацію. У 2024 це питання було вирішено шляхом використання права на застереження, яке передбачає, що протягом семи років після ратифікації статуту Україна не визнає юрисдикції МКС щодо громадян України за статтею про воєнні злочини.
Чому це важливо в умовах війни
У 2014 році Україна, ще не будучи державою-учасницею, визнала компетенцію МКС заявою щодо справ Майдану та у 2015 другою заявою щодо злочинів проти людяності, воєнних злочинів, вчинених на її території. Ратифікація фактично продовжила співпрацю України з МКС щодо розслідування міжнародних злочинів, скоєних на її території. На сьогодні МКС видав шість ордерів на арешт російських високопосадовців, включно з президентом рф.
Прийняттю рішення на користь ратифікації Україною Римського статуту сприяло також те, що ратифікація є однією з передумов інтеграції України до Європейського Союзу. Статус держави-учасниці МКС розширює доступ українських громадян до міжнародного правосуддя, дозволяє висувати кандидатів-суддів у МКС, брати участь в Асамблеї держав-учасниць та інших органах МКС.
Нові можливості та старі виклики
МКС має компетенцію розглядати найтяжчі злочини, що підпадають під юрисдикцію суду, скоєні саме фізичними особами, не державами. Це такі злочини як: злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Важливим є те, що МКС не замінює національні суди, а втручається лише у випадках, коли держави не бажають або не можуть забезпечити правосуддя. Тобто, суди України пріорітетно розглядатимуть кримінальні справи про міжнародні злочини, а МКС доповнюватиме сукупність юридичних інструментів для розслідування та притягнення винних до відповідальності.
Надзвичайно важливим залишається розслідування та трибунал над вищим політичним та військовим керівництвом рф за злочин агресії. Хоч МКС і має юрисдикцію щодо цього злочину (який охоплює планування, підготовку, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії), однак обмежений у розслідуванні щодо осіб-громадян держав, які не є учасницями Римського статуту. Те, що росія не ратифікувала статут, ускладнює притягнення її керівництва за злочин агресії до відповідальності через МКС. Розслідування цього злочину потребує абсолютно нових рішень, таких як створення спеціального трибуналу.
Гармонізація законодавства для ефективного правосуддя
Імплементація Римського статуту передбачає необхідність внесення змін до національного законодавства. Верховна Рада України розглянула в першому читанні законопроект 11538 та пов'язаний з ним 11539, що фактично закріплює на рівні окремого закону кримінальну відповідальність за згадані вище міжнародні злочини.
Передбачається, що Україна на законодавчому рівні закріпить не визнання жодних імунітетів за особами, які вчинили міжнародні злочини проти інтересів України чи її громадян. Більш того, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або виконання обвинувального вироку за такі міжнародні злочини не будуть застосовуватися.
У той же час, названі законопроекти містять очевидні неузгодженості з чинним кримінальним законодавством України, які можуть ускладнити притягнення винних осіб до відповідальності, тому потребують доопрацювання.
Отже, ратифікація Римського статуту відкрила нові можливості для міжнародного кримінального правосуддя над фізичними особами, які вчинили найтяжчі злочини проти України та її громадян. Наступними кроками мають стати адаптація національного законодавства України та забезпечення міжнародної підтримки в розслідуванні цих злочинів.
Крістіна Шаповалова - радниця міжнародної судової практики ETERNA LAW
та практики компенсації збитків, завданих внаслідок війни, співголова Комітету ААУ
з компенсації збитків, завданих військовою агресією та військових злочинів
